Головною подією минулого тижня став саміт G20, до якого була прикута вся світова увага.
В Україні теж відбулось кілька доленосних подій: візит у Київ Генерального секретаря ООН, візит Державного секретаря США, призначення Курта Волкера спецпредставником США замість Вікторії Нуланд, набуття чинності закону про поглиблення співпраці України із НАТО. Путін провалив свою зустріч із Трампом, Москва перебуває у стані конфронтації з усіма країнами Європейського континенту, США ймовірно готують нейтралізацію Путіна, а на Ватиканському пагорбі знову вибух гучний скандал.
Андрій Парубій: «Україна буде наступною в оборонному Альянсі»
Під час брифінгу в парламенті, який відбувся 3 липня, голова Верховної Ради Андрій Парубій заявив: «Мета нашої країни – вступ до складу Північноатлантичного Альянсу. Україна має стати наступною учасницею НАТО після Чорногорії, яка нещодавно офіційно стала 29 складовою Альянсу. Україна може бути дуже корисним союзником для НАТО, тому що ми маємо унікальний досвід ведення бойових дій проти Російської Федерації. Окрім цього, Україна може стати регіоном, який забезпечить безпеку Альянсу на східному кордоні. Отже, у мене нема сумнівів, що саме Україна стане наступним членом НАТО».
Курс на НАТО
Офіційна газета Верховної Ради «Голос України» опублікувала закон, який закріплює пріоритетність членства України у НАТО. Документ про зовнішньополітичний напрям України, де пріоритетом визначено євроатлантичний курс, Верховна Рада ухвалила місяць тому. В законі передбачено, що основними засадами зовнішньої політики є поглиблення співпраці з Північноатлантичним Альянсом з метою отримання членства у цій організації. Закон набув чинності у неділю, 9 липня, в акурат до приїзду в Київ Рекса Тіллерсона – державного секретаря США, і Курта Волкера – спеціального представника США, «яструба» з когорти сенатора Джона Маккейна.
Місія України при НАТО
Президент Порошенко призначив Вадима Пристайка, першого заступника очільника МЗС, керівником місії України при НАТО. Вадим Пристайко перебуває на дипломатичній службі з 1997 року. Раніше він працював заступником директора департаменту НАТО, заступником керівника місії посольства України у США і надзвичайним і повноважним послом України в Канаді.
Генеральний секретар ООН відвідав Україну
Приїзд новообраного керівника ООН в Україну став одним із перших його міжнародних візитів із січня 2017 року, відколи Антоніу Гутерреш приступив до виконання своїх обов’язків. Під час зустрічі з прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом і міністром зовнішніх справ України Павлом Клімкіним Антоніу Гутерреш наголосив на значному прогресі розвитку України і висловив підтримку амбітному планові реформ українського уряду. Згадавши про врегулювання ситуації на Донбасі, Генеральний секретар ООН запевнив, що ця організація буде підтримувати всі формати переговорів і процеси, які сприятимуть деескалації конфлікту й звільненню окупованої території.
Під час зустрічі з Антоніу Гуттерешем голова Верховної Ради Андрій Парубій наголосив, що в міжнародних інституціях необхідно позбавити РФ права вето у рамках голосування за питання, які стосуються України.
Рекс Тіллерсон: Москва – елемент деструктивний
Під час спільної прес-конференції Петра Порошенка і Рекса Тіллерсона, після завершення двосторонніх переговорів, Державний секретар США наголосив, що санкції проти Москви будуть безконечно тривалими з огляду на етнічну особливість руских довго запрягатись до виконання «Мінських угод». Тіллерсон наголосив, що рускі зобов'язані зробити перший крок до деескалації тероризму – припинити обстріли української території, вивезти на РФ своє озброєння і надати доступ спостерігачам ОБСЄ до українсько-руского кордону. Загалом у пропозиціях США стосовно Донбасу є дві теки напрацювань: першочергова – військова, і похідна – політична, а також окрема тека стосовно Криму.
Рекс Тіллерсон повідомив, що США вважають Україну своїм стратегічним партнером, військовим союзником, надійним суб'єктом торговельних відносин і перспективним об'єктом для інвестицій. З нагоди 25-річчя дипломатичних відносин між Україною і США опрацьовується питання укладення «Безпекової угоди США-Україна», яка сприятиме розміщенню на території України американського військового контингенту. Таку практику США застосовують у співпраці з Австралією, Японією та Ізраїлем.
США призначили для Путіна капореджіме
Державний секретар США Рекс Тіллерсон призначив Курта Волкера, колишнього американського посла при НАТО, своїм спеціальним представником в Україні. Про це повідомили під час прес-конференції Петра Порошенка і Рекса Тіллерсона.
Курт Волкер – колишній працівник ЦРУ, виконавчий директор Інституту міжнародного лідерства Маккейна при університеті штату Аризона. Він має досвід праці у Раді Національної безпеки США, дипломатичної роботи в Європі, є експертом з питань європейського регіону і РФ. У політичних колах США має репутацію «агресивного яструба». Відстоює ідею обов'язкового членства України у НАТО.
Ще у вересні 2015 року Курт Волкер зазначив: «Щоби зупинити Путіна, ми зробили мінімум. Ми лише говоримо про деескалацію та шляхи виходу із ситуації, а це тільки заохочує Путіна до подальших вчинків. Чи можемо ми впоратись із військовою потугою Росії? Звичайно. Чи можемо ми забезпечити набагато більшу підтримку Україні в її бажанні захистити себе? Безперечно. Тоді чому цього не робимо? Тому що існує страх конфронтації і небажання платити за неї відповідну ціну» («Голос Америки»).
Гамбурзький політичний водевіль країн G20 завершився, тепер починається прагматичний конструктивізм. Із конкретними далекосяжними планами Україну відвідають: Рекс Тіллерсон, Державний секретар США, Джеймс Меттіс, Міністр оборони США, Антоніу Гутерреш, Генеральний секретар ООН, Єнс Столтенберг, Генеральний секретар НАТО, як теж відбудеться саміт «Україна-ЄС» за участю керівництва Євросоюзу.
Добра новина: на Москві не вистачає коштів на утримання кремлівських маріонеток
У експертному середовищі обговорили обсяг коштів, які Москва витрачає щороку на підтримку територій, які загарбала у сусідніх країн. Аналітики наголосили, що ватажки окупованих і сепаратистських територій уважно слідкують за фінансовим станом Кремля, адже від нього залежить безпосередньо, скільки залишків вони отримають від кремлівського столу.
Так, наприклад, Ерік Пухаєв, керівник «уряду» невизнаної Південної Осетії, розповів, що його «республіка» отримає трохи більше 3 мільярдів рублів, хоча вимагала 6 мільярдів. У Кремлі фінансові апетити осетинських васалів у Кремлі скоротили вдвічі, що призвело у Цхінвалі до тихого ремствування.
Подібна ситуація і в обдуреній Абхазії. Ще рік тому її «прем’єр-міністр» Беслан Барціц нахвалявся, що зростання рівня асигнувань із московського бюджету з 2,7 мільярдів рублів у 2015 році до 7,7 мільярдів рублів у 2016 році є ознакою високої довіри Кремля до Сухумі. Але вже у 2017 році Абхазія отримала 4 мільярди рублів, що покриває тільки 46% від її потреб. Причина скорочення фінансових вливань така ж, як і в Південній Осетії, – західні санкції та витрати на окупований Крим і терористів Донбасу.
Експерти припустили, що через економічні санкції та зниження ціни на газ і нафту, Кремль у 2018 році вже не матиме ресурсів для утримання загарбаних територій. Однак поки що достеменно не зрозуміло, що навколокремлівський істеблішмент планує робити далі: чи повалити Путіна й почати миритись із усім світом, з метою зберегти свої закордонні статки, чи піти в «останній рознос».
У печалі «Іскандери», не кеккують «Тополя»
Олексій Голобуцький, незалежний експерт і політтехнолог, випускник Львівського Франкового університету, повідомив, що заради зниження градусу кремлівської бундючності президент Порошенко зустрічався з президентом США, американськими сенаторами і міністром оборони, з президентом Франції, з прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо.
Представник Кремля у НАТО в інтерв'ю для видання «Die Welt» обурився з приводу збільшення бюджету Альянсу на $12 мільярдів або майже на 4,5%, у порівнянні із 2016 роком. Александр Грушко розпачливо мовив: «Москва різко засудила такий розвиток подій. Одні тільки витрати на оборону європейців у чотири рази більші, аніж бюджет РФ. Невже $250 мільярдів, які раніше призначались для оборони ЄС, було недостатньо? Ми не можемо ігнорувати посилення НАТО у Східній Європі, ми будемо відповідати на цей факт своїми всіма можливими військовими засобами».
Ймовірно, кремлівський посол Грушко мав на увазі, коли говорив про «можливі військові засоби», похнюплені «Інкандери» та отетерілі «Тополя», для належного обслуговування яких не вистачало фінансування ще до збільшення бюджету НАТО. Також стало відомо, що після зустрічі з Трампом на Кремлі розглядають питання понизити руский статус представництва в НАТО до рівня тимчасового повіреного. Відкликання Грушка, наголосили на Москві, пов'язані з відсутністю у НАТО налаштованості до конструктивного діалогу і прагнення Альянсу перетворити будь-які дискусії в осудження міжнародної політики Кремля.
Павло Правий: «Україна зробила неможливе»
Відомий блогер за покликанням, а історик за фахом і письменник Павло Правий (Бондаренко), розповів, що в українському суспільстві зовнішні чинники навіюють переконання, що Україна стане для ЄС сировинним і аграрним придатком. Однак не всі знають, що:
- агрофірми Житомирської області постачають в ЄС екологічну чисту пшеницю;
- українську молочну продукцію возять в Об'єднані Арабські Емірати літаками;
- український мед успішно посідає свою долю європейського ринку;
- услід за медом своє місце під європейським сонцем результативно виборюють конкурентоздатні українські курятина, молочна продукція, олія, ягоди, соки, кондитерські вироби тощо.
Отже, 44 товарні позиції експортуються виключно до ЄС, серед яких, наприклад, казеїн, срібло, моторні транспорті засоби, буксири та судна штовхачі – високотехнологічні товари. Україна почала постачати європейцям бульдозери і самохідні екскаватори.
Звісно, поки що це мізер, однак головне інше – тенденція. Це наче злива, яка починається з окремих крапель, але потім її вже не зупинити. Наприклад, у 2017 році на ЄС припадає майже 40% українського експорту, а на РФ – 9%. У 2014 було навпаки. Тобто, за два роки війни з кремлівським агресором українські підприємці цілком переорієнтувались. Теоретично таких змін досягти нереально, але це доконаний факт.
Останній «братський» народ нехтує Москву
Агентство «БелТА», повідомило, що у Мінську відбувся антимосковський марш. Акцію «За мирну Білорусь» провели опозиціонери, які, незважаючи на заборону, пройшли маршем столицею країни. Основною вимогою мітингуючих став протест проти військових навчань рускої армії на території Білорусі.
Необхідно зазначити, що РФ дуже серйозно ставиться до майбутніх навчань. Планується переміщення у Білорусь понад 4 тисяч вагонів із озброєнням і солдатами. Українська сторона висловила стурбованість у зв'язку з цими навчаннями. У відповідь Мінськ запропонував Києву надіслати своїх спостерігачів.
Можливо, Лукашенко під час останнього візиту в Китай отримав партнерські запевнення Сі Цзіньпіна, що Путін не скористається військовими навчаннями з метою захоплення Білорусі. Ймовірний інший варіант: китайський лідер Сі Цзіньпін зумисно заохочує Путіна, під приводом білоруських навчань, послабити військовий потенціал РФ на Далекому Сході. Якщо це так, то навіть не збагнути, до чого насправді Цзіньпін спонукає Путіна після негласного продажу Байкальського озера для господарчих потреб Китаю.
Сербія повернулась до Путіна задом, до ЄС – передом
Ана Брнабіч, прем'єр-міністр Сербії, заявила: якщо Белграду доведеться обирати між зв'язками з РФ і вступом до ЄС, то Сербія обере Європу. Прем'єр-міністр повідомила, що ЄС – це той союз, куди Сербія прагне вступити. Виходячи з цього, країна продовжить шлях, який започаткував президент Александар Вучич, щоби Сербія була готова до членства в ЄС до 2020 року. Раніше новообраний у квітні 2017 року президент Сербії Александар Вучич заявив про наміри посилити євроінтеграцію, але також зберегти «дружбу з Китаєм і Росією». Після 2020 року політико-економічні преференції щодо Китаю залишаться стабільними, а стосовно Кремля питання буде розглянуте додатково.
На Москві заметушились. Пропагандистські ресурси разом із одіозною Машею Захаровою активно взялись запевняти, що Сербія не має наміру ламати на Балканах останні кремлівські скрепи, що американські журналісти перекрутили слова хорватки Ани Брнабіч. Однак видання «Bloomberg» своєї публікації не відкликало. В американській редакції заявили, що мають підстави не спростовувати висловлювання очільниці сербського уряду.
Кінець кремлівським фейкам: Москва не захистить Асада
«Газета.Ru» опублікувала статтю «Росії нічим захистити Асада». Автор, військовий оглядач Міхаїл Ходаренок, висловив переконання, що приводом для повномасштабної атаки США проти асадітів може стати не тільки нове застосування хімічної зброї, але й «невідповідне застосування урядових збройних сил проти опозиції, що буде потрактовано як порушення прав людини і прав національних меншин». Якщо у Вашингтоні буде прийнято принципове рішення про усунення сирійського диктатора, Москва не в змозі чинити опір масованому удару США по режиму Асада.
Експерт Ходаренок переконаний, що США можуть випустити по інфраструктурі Асада понад півтори тисячі крилатих ракет морського і повітряного базування. Щоби зробити спробу відбити реальну атаку США, в Сирію необхідно передислокувати чи не всю руску армію і флот, включаючи винищувальні та бомбардувальні авіаційні полки, ракетні та радіотехнічні частини і з'єднання тощо. А це занадто висока ціна за очевидну поразку й програш від США.
ПА ОБСЄ: Путін, бери шинель, топай додому
Парламентська асамблея ОБСЄ прийняла проект резолюції «Відновлення суверенітету і територіальної цілісності України». В документі сказано, що ПА ОБСЄ висловили свою «цілковиту повагу суверенітету, незалежності, єдності й територіальної цілісності України у межах її кордонів, визнаних міжнародним співтовариством, які включають Автономну Республіку Крим і місто Севастополь».
Водночас ПА ОБСЄ заявили, що «засуджує тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, яку здійснила РФ, як теж і триваючу гібридну агресію Кремля проти України на Донбасі». У резолюції вміщений заклик до Кремля «забезпечити виведення своїх збройних формувань, військової техніки і найманців із території окремих районів Донецької та Луганської областей під наглядом ОБСЄ, а також роззброїти всі незаконні збройні формування».
На Москві не хочуть приятелювати з Варшавою
Ніколай Харітонов, депутат Держдуми від КПРФ, запропонував розірвати з Польщею дипломатичні відносини і відкликати з Польщі руского посла. До таких різких заяв московського комуніста спонукали нещодавно прийняті в Польщі закони про декомунізацію та «чорна невдячність» поляків за врятування Кракова у час Другої світової війни від підриву міста під час відступу німецької армії.
Харітонов зазначив, що в Польщі загинули 600 тисяч солдатів окупаційної Червоної армії, а також повторив історичний фейк, що багато з них віддали своє життя за Краків. Насправді німці не мали наміру підривати Краків під час свого відступу, це вигадана інформація кремлівської пропаганди (фільм «Майор Вихор»), зате московська диверсійна група Алексея Ботяна підірвала старовинний Ягеллонський замок.
В Ягеллонському замку німці облаштували склад боєприпасів і вибухівки, якими планували підірвати греблю у Новому Сончі на річці Дунаєць. Тоді на Краків накотила б величезна хвиля, змітаючи все на своєму шляху. Підірвати греблю планували вночі, через кілька днів після заняття Кракова окупаційними військами Червоної армії. Отож московські диверсанти у першу чергу врятували не старовинне польський місто та його уцілілих мешканців, а московських воєначальників – штаб фронту, штаби двох армій і розквартировані військові частини, які повинні були розмістились у Кракові після його захоплення.
«Останнє попередження»: МЗС РФ вкотре пригрозило США
Зволікання у Вашингтоні стосовно клопотань МЗС РФ повернути кремлівським дипломатам американські дачі, які у них вилучив Барак Обама, може призвести до дзеркальних дій на території РФ.
Сергей Рябков, заступник Лаврова, з неприхованим обуренням заявив: «РФ декілька разів поспіль офіційно зверталась до Вашингтона з вимогою негайно повернути будинки, які належали консульствам РФ. Однак США відверто ігнорують наші клопотання. Москва звертається до здорового глузду США, а Вашингтон мовчить. Отож ми обдумуємо запровадження дзеркальних дій. Вилучивши дипломатичну власність РФ, США порушили положення Віденської конвенції. Ми в останній раз попереджаємо про це Вашингтон».
Рускі шпигуни знахабніли у США і розплодились
Журналісти телеканалу CNN повідомили, з посиланням на інформацію від співробітників розвідки США, що рускі шпигуни у США почали збирати інформацію активно і зухвало. Підлеглі Путіна без остраху активізувались через лояльне ставлення до них як з боку адміністрації Барака Обами, так і Дональда Трампа.
Стів Холл, колишній керівник руского відділу в ЦРУ, повідомив, що кремлівські шпигуни шукають компромат на працівників адміністрації президента Трампа, а також на тих осіб, які мають доступ до секретних даних. Від грудня 2016 року, коли адміністрація Обами вигнала зі США 35 руских шпигунів, станом на сьогодні їх стало іще більше – орієнтовно 150. Департамент США продовжує видавати тимчасові візи навіть тим руским, яких підозрюють у шпигунстві.
Нагадаємо, руский артист Задорнов, який донедавна весело скоморошив у жанрі сценічного зубоскальства, справедливо назвав американців недалекими. А й справді, це треба бути або дуже інтелектуально обмеженими, або працювати на Кремль, щоби в Міністерстві оборони США застосовувати програмне забезпечення рускої компанії «Лабораторія Касперського», яке має можливість збирати інформацію.
Дональд Трамп: «Захід не зломити, наша цивілізація восторжествує»
Варшавська полум'яна промова Дональда Трампа, під час якої він вдруге публічно висловив персональну відданість статті 5 Північноатлантичного договору, миттєво розійшлась просторами Інтернету. Ряд політичних оглядачів, аналітиків та експертів порівнювали її або з фултонською промовою Вінстона Черчіля, або берлінською Дональда Рейгана, або навіть із нью-йоркською Джона Кеннеді у готелі Волдорф-Асторія.
Однак промова Дональда Трампа більше скидається на відповідь із десятилітньою паузою на зухвалий путінський виступ у Мюнхені 2007 року. Тоді, на тлі кремлівського запаморочення від доларових доходів сировинної економіки, в основу антизахідної кремлівської догматики Путін і Кᵒ заклали властивий для Московії світоглядний антагонізм стосовно євроатлантичної цивілізації з метою зберегти за собою право розпоряджатись природними і людськими ресурсами поза соціальною відповідальністю і правовими нормами. Мюнхенський виступ – це був ультиматум для Заходу стосовно створення на Москві нового тоталітарного устрою та самоізоляції від цивілізації. Путінізм став найвищою стадією розвитку кремлівсько-клетократичного агресивного заповідника на території Євразії, а його атрибутами – мілітаризм, інтервенція, поліцейський режим і цензура.
Отже, президент Дональд Трамп, напередодні саміту G20 провів переговори з керівництвом Польщі, взяв участь в саміті «Три моря», а потім виступив у центрі Варшави. У своїй промові він наголосив на важливості НАТО, назвав дії Кремля в Україні дестабілізуючими, а головне – попередив Путіна про перерозподіл монополізованого газового ринку Європи. Напередодні зустрічі з Путіним це був болючий удар під дих кремлівському ватажкові, який немає інших політичних важелів окрім нафти і газу. Останній кремлівський аргумент – ядерний кийок, яким Путін розмахував перед світом – на Трампа враження не справив: США мають чим відповісти у разі чого.
Рупор Кремля Пєсков відразу прокоментував газове попередження Трампа й переконував, що в Москви нема газової монополії в Європі, що там присутні головні гравці та другорядні, економічно доцільні постачальники і недоцільні. А руских взагалі в Європі нема, там усе вирішує ринок. Пєсков гарячково створював фон, щоби на його тлі вимушена поступка Путіна Трампові в газовому протистоянні була закамуфльована.
Схоже на те, у Варшаві президент Трамп розпочав насадження своєї методології, відпрацьованої ще в бізнесі, яку можна класифікувати як тягни-штовхай. Або, якщо мудрими словами, застосував антиномію, тобто коли доктрина і концепція апріорі не узгоджуються. Президент США започаткував процес поділу ЄС, відокремлення Нової Європи (Східної) від Старої. Далекосяжна мета Трампа має два концепти: згуртувати довкола США ті європейські країни, яким головні гравці ЄС – Німеччина, Британія, Франція, Італія та Іспанія – у минулому не приділяли рівноцінної уваги, а також вивести країни Східної Європи з-під намагань Кремля відновити свій економічно-паразитуючий протекторат над цим регіоном.
Варшава має амбіції стати головний лідером у Європі з допомогою США, через що між другорядною Польщею й країнами-лідерами ЄС виникли тертя. Інспірація ініціативи «Трьох морів» ще не є глобальним проектом, а без участі України варшавське політичне честолюбство стане хіба що планом покращення інфраструктури ЄС.
Якщо в основу зовнішньої політики Києва буде закладено постулат, що Варшава – це ті самі рускі, тільки у профіль, які не вміють бути вдячними за добро і такі ж захланні на чуже; якщо врешті припинять називати чи то Польщу, чи Канаду, чи інші держави адвокатами України, наче українці перебувають на лаві підсудних у міжнародному суді; якщо Київ буде вміло оперувати в рамках інтересів Вашингтона, Лондона, Берліна, Парижа і Варшави, тоді здобуде чимало користі. Історія вже не раз доводила аксіому, особливо на початку ХХ ст., що в України друзів нема, є хіба що ситуативні політичні попутники.
На Кремлі шоковані результатом зустрічі Путіна з Трампом, а на Москві – розгублені
Антон Сілуанов, керівник міністерства фінансів РФ, заявив, що під час зустрічі президента США і Путіна на «полях» саміту G20, не розглянули питання стосовно найсокровеннішого – відміни санкцій. Сілуанов був у розпачі, коли повідомив: «Про Росію і санкції ніхто навіть і не згадав».
Найперше Трамп допитувався у Путіна про найголовніше для Білого Дому – про кремлівські кібератаки на США. Далі почергово обговорили питання Сирії, КНДР і України. Після звіту про роль Москви у міжнародному тероризмі, вірніше цілковитого заперечення такої ролі, Путін несміливо натякнув на деякі двосторонні відносини, а саме – коли у США повернуть кремлівським шпигунам дачі, які конфіскував злий Обама. Не будуть же кремлівські трудяги плаща і кинджала встановлювати барбекюльницю напроти Білого Дому, «заметуть» їх відразу.
У підсумку можна констатувати, що відсутність гучних заяв і биття у литаври на мокшанських землях свідчить про те, що Дональд Трамп нарешті побачив те, про що йому так довго говорити, спостеріг те, що категорично не хотів сприйняти як факт. Після поверхового обговорення вище зазначених питань, Трамп із ретельністю хірурга узявся препарувати і вивчати «кремлівського суб'єкта». Замість попередньо запланованих орієнтовних півгодини препарування розтяглось на 135 хвилин.
Спеціалісти з мови жестів констатували, що в Гамбурзі зустрілись двоє потужних альфа-самців, один із яких – назвемо його Великий Донні – виявився панівним, якщо судити з невербальної поведінки обох.
Перед офіційними перемовинами Великий Донні міцно потис руку легковаговику Вові, демонстративно підтримав його за лікоть, поплескав по плечу і обтер руку об путінський піджак. У такий спосіб президент США від перших хвилин продемонстрував свою зверхність.
У широкому кріслі Путін виглядав мізерним. Аби приховати цей факт він розкладав лікті на поруччя, уміло на них припіднімався, щоби здатись вищим. Трамп навпаки – зручно вмостив своє тіло у кріслі, нахилився вперед, прийнявши класичну позу «справжнього техаського ковбоя», що вказувало на психологічне домінування над московським візаві.
Під час спілкування лідер Кремля намагався не дивитись в очі Великому Донні, вважаючи за доцільніше розглядати підлогу, стіни, оточуючі його аксесуари. Було враження, що Путін не хоче перебувати в компанії Трампа, що йому не комфортно у потоках трампових маскулізмних флюїдів. Він із нетерпінням й приреченим виглядом чекав, коли завершиться ця нестерпна психологічна екзекуція, ці не характерні для нього обставини. Трамп же навпаки: наче вправний серфінгіст, який упіймав свою хвилю, говорив і препарував, препарував і говорив. Під час цього процесу Путін нервово потирав пальці рук, а президент США впевнено й не метушливо тримав свої пальці «ялинкою». Або «будиночком», як кажуть експерти з питань жестів.
Рекс Тіллерсон, реагуючи на відчайдушні знаки присутнього Лаврова, подав сигнал назовні – запросити у переговорну кімнату Меланію Трамп, щоби вона припинила екзекуцію кремлівського вождя. Меланія прийшла, проте не зуміла відірвати свого судженого від процесу емоційної насолоди.
Коли діючі особи цього спектаклю врешті вийшли з кімнати, Путін мав вигляд спустошеного організму, а Лавров був просто неперевершеним. По ньому, наче у відкритій книзі, можна було прочитати все, що відбулось за зачиненими дверима. Через силу повертаючи важким від природи підборіддям, він кидав у бік журналістів короткі й злі репліки, демонструючи жестами й мімікою цілковитий для Кремля провал переговорів. Із агресивної поведінки Лаврова було видно, що американський яструб таки «зробив» мокшанського стерха.
Варто звернути увагу, що під час виступу в столиці Польщі президент США запропонував еліті РФ, через голову Путіна, приєднатись до цивілізованого світу. Дональд Трамп закликав: «Ми запрошуємо Росію припинити її спроби дестабілізації в Україні, її підтримку ворожих режимів, включаючи Сирію та Іран, а замість цього приєднатися до спільноти відповідальних націй».
Президент США подав сигнал: цивілізований світ нарешті збагнув, що Путін добровільно не припинить ні дестабілізацію, ні пропаганду, ні ескалацію, ні сприяння світовому тероризму, тому що таким є стиль його життя і концепція лідерства. Державний секретар США Рекс Тіллерсон повідомив, що президент Дональд Трамп не домовився з Путіним про наступну особисту зустріч. Цей безпрецедентний випадок у міжнародній дипломатії вказує хіба на одне – на світовій політичній шахівниці для Путіна, як і для Асада з товаришем Ином, уже місця нема. Зате еліта РФ має на Заході рахунки, майно і дітей, які здобувають освіту або просто витрачають батьківські статки.
Полоса скандалів у Ватикані
Італійська преса повідомила, що минулого тижня Папа Франциск був вельми зденервований. Цього разу гучний скандал стосувався не фінансів, не педофілії, а нетрадиційного сексу й наркотиків.
Жандармерія упіймала на гарячому ватиканського достойника Луїджі Капоцці, який у своїй квартирі влаштував притон для оргій сексуальних антитрадиціоналістів. Жандарми арештували групу молодих чоловіків, які у стані наркотичного помутніння перебували в одязі Адама в одному з житлових приміщень Конгрегації доктрини віри, до завдань якої належить стежити за чистотою християнської моралі й розслідувати випадки сексуального насильства з боку служителів Церкви.
Італійське видання «Il Fatto Quotidiano» інформувало, що орендар злощасної квартири – прелат Луїджі Капоцці – був секретарем кардинала Франческо Коккопалмеріо, очільника Папської ради законодавчих текстів і особистого радника Папи Франциска. Достойник Луїджі Капоцці, з подачі кардинала Франческо Коккопалмера, перебував у списку кандидатів для висвячення у сан єпископа.
Жандармерію викликали кардинали, які живуть по сусідству й уже втомились від звуків оргій, які відбувались під покровом п'янких італійських ночей. Операцією із захоплення підозрілих типів у житловому приміщенні Конгрегації доктрини віри керував сеньйор Демініко Джіан – особистий охоронець понтифіка.
***
Агенція ВВС повідомила, що кардинал Роберт Сарі, префект Конгрегації Богослужіння і дисципліни Таїнств, на доручення Папи Франциска написав інструкцію про допустимість застосування генетично модифікованої пшениці з метою приготування гостій (оплаток) для освячення під час Літургії. Проте вино, яке теж використовують в ритуалі Святого Причастя, повинно бути чисте, без жодних неприродних домішок.
Ярослав Левків
