Дискусія з приводу подій на Волині у 1943 році насамеперед повинна бути науковою, але справа у тому, що українсько-польський конфлікт значно більше обговорюється політиками ніж істориками, а особливо у цьому році. Це питання з наукової точки зору наразі залишається недостатньо обговореним та продискутованим у наукових колах. Про це сьогодні, 17 червня, виступаючи на засідання круглого столу у Львові заявив відомий український історик Володимир В'ятрович.
Історик нагадав, що питання польсько-українського конфлікту розглядатиме цього тижня Сенат польського сейму. Проект резолюції, який буде розглядатися, передбачає оцінку подій на Волині та передбачає їх означення як етнічна чистка з ознаками геноциду.
«Мені видається, що політики надто поспішають зі своїми оцінками, якими хочуть зафіксувати, перевести в догми ті чи інші наукові гіпотези, які тільки перебувають у стадії обговорення. Я не згоден із виокремленням із ширшого контексту подій лише Волині і лише 1943 року. Переконаний, що без ширшого географічного та хронологічного контексту зрозуміти те, що сталося тоді, влітку 1943 року, на Волині неможливо. Так само вважаю абсолютно недоречним використання терміну «геноцид» для характеристики протистояння між поляками та українцями», - заявив Володимир В'ятрович.
За його словами, варто говорити про другу польсько-українську війну, яка була у ХХ столітті, адже першою була війна між ЗУНР та Польщею 1918-1919 у роках. Він додав, що перша війна закінчилася поразкою українців, але багато політичних сил не змирилися із цією поразкою та прагнули реваншу, тому друга польсько-українська війна, яка розгорнулася у 40-х роках значною мірою була продовженням першої.
Володимир В'ятрович додав, що в українсько-польських стосунках було протистояння релігійного, етнічного, соціального і врешті етнічно-політичного характеру в роки Другої світової війни, що спричинилося до розгортання збройного силового протистояння між етнічними групами.
Володимир В'ятрович переконаний, що події на Волині можна класифікувати не інакше, як війна. Він додав, що багато польських істориків стверджують, оскільки української держави на той момент не було, то і формулювання українсько-польська війна є не коректним.
«Активну участь у цій війні відгравали треті сторони – СРСР, нацистська Німечичина і її союзники. Історик повинен пам’ятати про ці аспекти, бо часто ці треті сторони відігравали вирішальну роль у цій боротьбі», - сказав історик.
Він також додав, що головними учасниками війни були польські та українські збройні формування, які ставили собі за мету відновлення власних держав на спірних територіях, і саме ці збройні формування є відповідальними за перебіг цього конфлікту.
Такими збройними формуваннями були Армія крайова і Українська повстанська армія. Вони, за словами Володимира В'ятровича, мали всі необхідні згідно із Гаагською конвенцією ознаки, щоб вважатися воюючими сторонами.
«Вояки обох формацій у своїх діях послуговувались політичними програмами, у них існувала чітка військова ієрархія, солдати використовували спеціальні знаки розрізнення від цивільного населення і відкрито носили при собі зброю», - підсумував Володимир В'ятрович.
Цивільні - жертви і злочинці?
Як зазначив Володимир В'ятрович, в цій війні також активно брало участь і цивільне населення.
«Про це багато говорять. Цивільне населення представляють лише жертвою цього конфлікту. Іноді воно ж було безпосереднім учасником, а іноді й ініціатором атак на ворожу сторону. Саме ця особливість надала війні особливого характеру та створила особливі можливості, щоб під час війни чинилися воєнні злочини.
Цивільне населення було і жертвою, і активним учасником військових зіткнень. Часто село йшло на село без участі підпільників з українського чи польського боку. Така атмосфера створює передумови для воєнних злочинів. Не треба забувати, що воєнні злочини є невід’ємним елементом будь-якої війни, а особливо Другої світової. Причетними до цих злочинів є армії усіх учасників Другої світової війни без виключень», - сказав історик.
Маніпулювання «геноцидом»
Володимир В'ятрович підкреслив, що у польській історіографії використовуються терміни «винищення», «екстермінація», «етнічна чистка» і навіть «геноцид».
«Ці терміни з позиції польських дослідників, передбачають те, що польська сторона у цьому конфлікті була лише жертвою і страждання приписують винятково полякам. Активні дії польського підпілля представляють як вимушені акції у відповідь на українську агресію. Дійшло навіть до такого абсурду, як формулювання такого явища, як «попереджувальні відплатні акції», які використовують такі історики, як Гжегож Мотика.
Як свідчать українські, польські та радянські документи поляки проявляли як мінімум не меншу ініціативу в протистоянні з українцями. Обидві сторони однаково проводили як наступальні, так і захисні дії. Інколи їх зіткнення виливалися у тривалі фронтові бої, як це було весною 1944 року на території Холмщени», - зазначив Володимир В'ятрович.
Він пояснив, що ця боротьба була за контроль над спірними територіями. Для цього проводили напади на населені пункти, які супроводжувалися знищенням цивільного населення, яке могло вважатися перепоною для реалізацією цих завдань.
«Між війною і геноцидом є суттєва різниця, адже на війні солдати не лише вбивають ворогів, але й самі ризикують бути вбитими. Така тенденція відсутня в актах геноциду, адже у випадку здійснення геноциду ті, хто чинить геноцид, могли бути впевнені, що не зазнають нападу з боку тих, хто приречений на знищення, а жертви не мали захисту», - підкреслив історик.
За його словами, у Волинській трагедії така асиметрія відсутня, домінування однієї сторони над іншою не спостерігається.
«Використання терміну геноцид не наближає нас до розуміння того, що справді сталося у роки Другої світової війни на території Волині між українцями та поляками. Самі учасники визнавали себе воюючими сторона, адже час від часу вони сідали за стіл переговорів і навіть підписували якісь документи. Специфікою цієї війни можна вважати й те, що її не оголошували жодна із сторін, тому ми не можемо вказати конкретну дату її початку. Більше того, навіть не можемо визначити подію, яка цю війну спровокувала. Вона також не завершилася актом капітуляції чи підписанням миру», - додав Володимир В'ятрович.
На мою думку історика, початком цієї війни можна вважати перші збройні зіткнення, які почалися улітку 1942 року на Холмщині.
«Цього, до речі, вперто не хоче помічати мій польський колега Гжегож Мотика, який досі вважає, що будь-яка інформація про події на території Холмщини є лише міфом попри те, що опубліковано вже кілька десятків документів про ті події», - додав історик.
На думку Володимира В'ятровича, завершенням українсько-польського конфлікту можна вважати операцію «Вісла», яка закінчилася у липні 1947 року після чого збройні зіткнення припинилися.
Війна у війні
«Це була війна у війні. Для УПА вона була лише однією із інших воєн, які Повстанська армія тоді вела. Це була війна поруч з війною проти нацистських окупантів та радянських партизанів», - пояснив історик.
Він також зазначив, що Армія крайова також воювала і з білоруським та литовським підпіллям, але те протистояння не набуло таких масштабів, як це було на території України. Там поляки мали такі ж самі територіальні претензії, як в Україні.
«Війна Армії крайової на території Білорусі та Литви не набула таких масштабів лише тому, що білоруський та литовський національний рух на той момент були достатньо слабкими. Після відступу німців питання кордонів зразка 1939 року вирішували вже не поляки, білоруси, чи литовці, а радянська влада», - зазначив історик.
Володимир В'ятрович підкреслив, що головним висновком дослідження цієї теми є те, що у тій війні, як і в інших подібних, її учасників неможливо чітко розмежувати на героїв та злочинців, на катів та жертв.
«Тим більше неможливо цю межу провести по національних спільнотах, які протистояли одна одній. Тому всі мають розуміти - якщо ми говоримо про те, що пам'ять має об’єднати, то цього не можна досягнути, шукаючи одного винуватця. Досвід воєнної Європи довів, що примирення між націями може відбутися тільки під гаслом - «Це не повинно повторитися». Воно залишається актуальним і для поляків, і для українців. Не треба мірятися горами трупів», - заявив Володимир В'ятрович.
Гал-інфо.
Фото: Gazeta.ua
