Ліквідація Самбірського протитуберкульозного диспансеру... Але як? Захворюваність на туберкульоз у районі майже вдвічі більша аніж в області. Вчителька однієї зі шкіл кілька років вела уроки із відкритою формою. Більше того, є загроза, що після такої реформи хворі на туберкульоз їздитимуть маршрутками усім районом і областю.
15 березня Самбірський протитуберкульозний диспансер перевірили комісія у складі 8 осіб, яку очолював головний лікар КЗ ЛОР "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний центр" Любомир Рак.
Самбірський тубдиспансер належить до комунальної власності Львівської обласної ради і менше як за два роки зазнає другої реорганізації.
Перша спроба оптимізації відбулася у вересні 2015 року. Скоротили на 50% ліжкомісця, із 60 до 30 ліжок. Тоді ж у закладу забрали право лікувати хворих з туберкульозом І і ІІ категорії та вперше діагностований туберкульоз. Проте дозволили госпіталізувати хворих, які підлягають симптоматичному лікуванню.
Цього року мають намір закрити стаціонар, хворих переселити у село Скелівку в Старосамбірському районі, а у Самборі залишити лише протитуберкульозна поліклініка.
Із вуст чиновників схема реформи виглядає доволі заплутано і не переконливо. У Самборі має бути міжрегіональний тубдиспансер(фактично поліклініка), який обслуговуватиме Самбірський, Старосамбірський, Турківський та Мостиський райони. Водночас у кожному районі буде свій тубкабінет із своїм лікарем, який також буде приймати хворих. Простіше кажучи, виглядати це мало б так: з якихось причин хворий з Мостиського чи Турківського району минає тубкабінет у районі і їде до Самбора. Тут встановлюють йому діагноз і залежно від стадії захворювання направляють, або лікуватися додому, або якщо відкрита форма туберкульозу, на стаціонарне лікування до Львова, або для паліативного лікування у Скелівку.
Слід зазначити, що в основному на туберкульоз хворіють соціально-незахищені верстви населення, які мандруватимуть між Туркою, Самбором, Скелівкою і Львовом у громадському транспорті. Мабуть всім зрозуміло, чим це загрожує пасажирам.
Трудовий колектив медзакладу стурбований прискореними методами реформування і вважає, що це може призвести до повної ліквідації установи з подальшою його "прихватизацією" і аргументи працівників тубдиспансеру заслуговують на увагу.
Ліквідація стаціонарного лікування недуги у Самборі відбувається за умови, коли захворюваність на туберкульозу місті і в районі майже вдвічі більша аніж в середньому по області. Особливо тривожна ситуація із захворюванням дітей. Наведемо кілька вражаючих прикладів з минулого року. Зі слів медиків, вони виявили туберкульоз у двох дітей до року, однієї дитини 3 років. У дівчинки 14 років виявили легеневу каверну (дирку). Вчителька однієї із шкіл району кілька років працювала в школі із відкритою формою туберкульозу. На цю недугу у 2016 році захворіли 3 ветерани АТО. А цього року туберкульоз діагностували у двотижневого немовляти.
В останні дні лютого цього року на стаціонарному лікуванні перебувала 21 особа симптоматичних хворих, яких ледь не примусово виписали і залишилось 5 осіб. Загалом за 2016 рік тут лікувалися 110 пацієнтів. На 30 ліжок 21 хворий це одне, а 5 – це, звісно, привід для реформи, реорганізації та оптимізації. Але ж це надуманий привід, який може привести до трагічних наслідків.
Медпрацівниці, які пропрацювали по 20-25 років, не можуть пригадати, щоб робився капітальний ремонт. Завжди за власні гроші робили косметичні ремонти, розповідає медсестра Самбірського протитуберкульозного диспансеру Лілія Шеремета. Хоча на офіційному сайті департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації читаємо, що у 2009 р. проведено капітальний ремонт будівель на суму 200 тис. грн. ( перекриття даху головного корпусу, лабораторії, рентген кабінету; ремонт і санітарна побілка стаціонарного відділення, пральні, лабораторії, кухні ) . Придбано за рахунок обласного бюджету: 10 комплектів меблів для їдальні на суму 20 400 грн., комп’ютер з додатками на суму 9 600 грн. З ЛРФПЦ отримано діагностичний спірометричний комплекс на суму 19 970 грн. Хтось явно бреше: або департамент охорони здоров'я Львівської ОДА, або медпрацівники Самбірського протитуберкульозного диспансеру.
Ми попросили прокоментувати ситуацію ветерана АТО, депутата Львівської обласної ради Михайла Коваліва. Депутат каже, що у нього також є сумніви щодо такої реорганізації. Зі слів Михайла Коваліва, реформатори посилаються на відсутність санітарної зони, передбачуваної для таких медустанов. Однак коли у 1953 році створили тубдиспансер, то така зона була, був вихід до берега Дністра. Поступово її забудували приватними житловими будинками. І тепер сусідами тубдиспансеру є місцеві бізнесмени, родичі впливових чиновників району, одного із депутатів обласної ради.
Колись територія диспансеру становила близько 1 га, а тепер 84 сотих. Головний лікар Корнелій Гординський не може переконливо пояснити таку ситуацію та показати документи на землю. Кудись зник літній павільйон у якому хворі обідали на свіжому повітрі, відпочивали.
Впливові сусіди ведуть себе не по-сусідськи. Поробили собі хвіртки і безперешкодно ходять територією медзакладу. Зрізають дерева. Самовільно саджають вишні на території режимної медустанови. І постійно нарікають на сусідство із тубдиспансером. Але коли будували житло, то чомусь не боялися такого сусідства і за всі роки ніхто не захворів. Хто давав дозволи на житлове будівництво, з ким його погоджували також не зрозуміло.
"Я не фахівець у медицині, але складається враження, що тубдиспансер свідомо занедбують і мабуть не без корисливої мети. Це дуже ласий шматок для любителів поживитися за рахунок громади", - зауважує М.Ковалів. Мабуть окрім медичної перевірки потрібно правоохоронцям перевірити фінансово-господарську діяльність і це може пролити світло на прискорену реорганізацію тубдиспансеру.
Слід зазначити, що голова комісії, яка перевіряла роботу диспансера, Любомир Рак, не дуже дбав про те, щоб розвіяти сумніви жіночого колективу медиків у такому реформуванні. В присутності журналіста Гал-інфо неборака зухвало відповідав, хамовито кидаючи жінкам фрази - "тримай язик за зубами", "не мели дурниць".
У всій цій історії лише Львівська обласна рада може зробити правильні висновки, які були б прийнятні і для хворих, і для колективу, і для громади.
