Хоча дехто побачив у «перевороті» в Донецьку ознаки того, що Путін взяв курс на реалізацію Мінських угод і готовий піти з окупованих регіонів, насправді все відбулося із точністю до навпаки. Тим, що замість закінченого «русскомировца» Пургіна підконтрольні Суркову спецслужби водрузили на п’єдестал поміркованішого Пушиліна, вони, власне кажучи, й прагнули створити враження, що Росія виконує Мінські домовленості. А проте саме внаслідок даної рокіровки ситуація на Донбасі стала ще контрольованішою для Кремля, що позбувся чергового надмір ідейного діяча, який вирішив, що в «народній республіці» ініціатива вітається. З’ясувалося, що карається – навіть та, що спрямована на освідчення Путіну.
За інформацією журналіста Дениса Казанського, Андрій Пургін, який очолював так звану «Народну раду» терористичної організації «Донецька республіка», останнім часом виявляв нездоровий ентузіазм, заопікувавшись референдумом щодо входження «днр» до Російської Федерації. Втім, любити Росію – зрештою, як і все решта в цій незбагненній країні – потрібно лише за командою. Тож, коли у руці у суфлера застигла підказка «Дайош автономію в Україні!» – а вздовж сцени (на українсько-російськім кордоні) зненацька з’явився залізний паркан – заявляти про входження до Росії було з його боку найвищою мірою необачно. Благо, що у «народній республіці» не бракувало «товаришів», які тільки й чекали на огріх свого командора.
Як зазначив у коментарі «Гал-інфо» журналіст Олексій Мацука, у подіях, що відбулися, передовсім ідеться про боротьбу за ресурси між двома угрупованнями, відтак, суперечна до Мінських домовленостей ідеологічна платформа Пургіна стала добрим приводом для піднесення конкурентної фірми.
«Це боротьба за ресурси між різними угрупованнями. Якщо раніше в Донецьку була Сім’я та клан Ахметова, які між собою всякчас сперечалися, то тепер там уже нові клани, які закорінені у Москві. Це клан Суркова й клан Володіна. Власне, хто з цих кланів матиме більший доступ до ресурсів, той і буде отримувати більше бонусів. А щоб мати доступ до ресурсів, треба мати своїх підлеглих, які би керували Донецьком. Таких як Пушилін або Пургін», – сказав журналіст.
Так чи так, та усунення вічно п’яного Пургіна й підвищення презентабільнішого (з точки зору Кремля) авантюриста Пушиліна, чия участь в роботі контактної групи надає йому (знову ж, на думку Кремля) бодай тінь легітимності для подальшої інтеграції до українського політичного поля, дало змогу Кремлю зімітувати свою налаштованість на компромісний сценарій. Власне кажучи, на посилення «легітимності» авантюриста Пушиліна спрацювала й закинута інформація (її хтось перевірив?) про те, що наляканий Моторола на двох навантажених автомобілях подавсь навтьоки. Мовляв, ви боялися Моторолу і Гіві з мандатом нардепа в Верховній Раді? Не хвилюйтеся. Щойно буде команда, вони заберуться додому, й справу матимете не з терористами, а з «добропорядним» Пушиліним.
За припущенням журналіста Олексія Мацуки, вже найближчим часом з Донецька надійдуть конкретні сигнали про реінтеграцію на правах автономії.
«Незабаром Пушилін зробить оголошення про те, що Донецька та Макіївська агломерації будуть намагатися вступити на правах широкої автономії в Україну і таким чином цей конфлікт може бути замороженим. Питання в тому, чи наше суспільство буде готове сприйняти так звану народну міліцію – колишніх бандитів, які тепер будуть називатися владою?» – сказав журналіст.
Не поділяє його оптимізму й Денис Казанський, котрий вважає, що будь-який компроміс із бойовиками є неприпустимим.
«Ми одержуємо назад абсолютно ворожі території з озброєними військами, які підпорядковуються керівництву іншої держави. Якщо цій державі вигідно, вони можуть удати, що входять до складу України. Але щойно за помахом пальця з Москви надійде інша команда, вони негайно почнуть руйнувати, підривати. Тому це жодною мірою не відновлення стабільності. Це сплячий вулкан, який будь-якої миті може знову вибухнути», – зазначив він.
У чому шанс України?
Хоча Путін – на данім етапі – лише імітує свою миролюбність, сподіваючись на послаблення санкцій ЄС та Сполучених Штатів, Україна одержує добру нагоду щонайефективніше скористатися паузою для посилення своїх позицій.
«Упродовж тижня ситуація почала набувати позитивної для нас динаміки. Зокрема, це видно за останніми зрушеннями в «днр», де почали «гасити», перепрошую за такий жаргон, тих, хто з ідейних міркувань виступає проти повернення Донбасу до складу України. Це безпосередня реакція на ухвалення в першому читанні змін до конституції. Путіну доводиться принаймні імітувати кроки назустріч», – зазначив у коментарі «Гал-інфо» філософ Олексій Панич.
На його думку, дальший розвиток ситуації – зокрема, відповідь на сакраментальне питання, чи вдасться змусити Путіна перейти від імітації до правдивого виходу із Донбасу, – буде прямо залежати від кількох чинників.
«Це як шахова партія. Розвиток конфлікту на Донбасі залежить від того, як будуть розгортатися події в Сирії. Залежить від того, про що і з ким неофіційно буде розмовляти Путін в Нью-Йорку – якщо буде. Буде залежати від того, наскільки йому вдасться розхитати ситуацію в Україні ідеологічно. Наскільки вдасться послабити нас зсередини, знаходячи тут суто тактичний, але – союз з нашими олігархами, в чиї інтереси так само входить послаблення центральної української влади», – наголосив він.
З точки зору професора НаУКМА Олексія Гараня, навряд чи це станеться в короткостроковий період, але в середньостроковий – цілком можливо.
«Росія хоче вдати, що йде з Донбасу, але насправді зберегти свій контроль. Наше завдання у цих умовах – спонукати захід дотиснути Росію, щоб вона була змушена піти на реальне виведення своїх військ та відновлення контролю Києва над українсько-російським кордоном. Я не вірю, що це може відбутися в короткостроковій перспективі, але в довшій перспективі (це можливо). Санкції діють проти Росії», – зазначив він.
За словами професора, певний вплив може справити й внутрішня ситуація в окупованих регіонах. Серед сепаратистів та бойовиків теж є ті, які мислять на перспективу, та розуміють, що «народна республіка» буде змушена так чи та повертатися в Україну, тому будуть старатися споруджати мости.
«Очевидно, що серед бойовиків є ті, які хочуть продовжувати воювати, бо заробляють на цьому, можуть грабувати населення та одержувати гроші з Росії. Але є також ті, які дивляться трошки далі й думають про те, як втриматися в перспективі. Розуміють, що економіка буде занепадати, тому шукають певні компроміси з Києвом», – наголосив він.
Ахметов
З точки зору експертів, своєрідну роль посередника у процесі реінтеграції може зіграти Рінат Ахметов, який має свої інтереси у регіоні та (за повідомленнями з різних джерел) мережу підконтрольних людей.
«Він хоче мати своєрідний феодальний наділ, де він та інші представники клану могли би користуватися повною свободою дій, встановлювати свої закони та правила. Це можна назвати, як завгодно – «днр» чи «окремі райони». Суть від цього не міняється. Річ в тому, що і до війни Донбас був своєрідною автономією. Там діяли свої правила, закони. Там ходили хіба що українські гроші та паспорти. Але про конституцію там нічого не чули. У маленьких присілках люди жили за пролетарсько-бандитським кодексом», – нагадав Денис Казанський.
Наразі бажання Ахметова використовує Кремль. Втім, це не заважає грати на ньому й Україні.
«Процес, який зараз начебто активізувався, – це заміна московських людей на людей Ахметова. Очевидно, для того, щоби передати йому на руки Донбас з тим, щоб уже він торгувався із президентом та урядом щодо умов, на яких Донбас стане українським. Інакше кажучи, спроба використати Ахметова як прокладку. Бувають потрібні сили, що не представляють жодну з сторін – як от Кучма чи Медведчук. Ахметов так само може влаштувати обидві сторони як компромісна фігура», – зазначив Олексій Панич.
Філософ упевнений, що коли Україна відновить контроль над кордоном і на Донеччину дійсно зайдуть українські силові органи, це радикально змінить ситуацію.
«Якщо Україна відновить контроль над кордоном, ситуація кардинально зміниться. Україна буде сама дивитися, що і з ким індивідуально робити, які правила гри встановлювати», – резюмував він.
Сергій Стуканов
