Посада Уповноваженого ВРУ з прав людини має особливе значення в нашій державі, зокрема, з огляду на недосконалість судової та правоохоронної систем. Від цього посадовця залежать долі багатьох українців, які зазнали утисків своїх прав. В лютому цього року закінчився термін повноважень теперішнього омбудсмана - Ніни Іванівни Карпачової.
Про те, як саме омбудсмен може захищати права громадян України, а також, хто є нині основними претендентами на цю посаду розповідає професор кафедри теорії та філософії права юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, доктор юридичних наукПетро Мойсейович Рабінович.
-Петре Мойсейовичу, розкажіть, будь-ласка, про посаду омбудсмена більш детальніше
П. Р.: Мова йде про інституцію такої посадової особи, як Уповноважений Верховної ради України з прав людини. В скороченому варіанті цю посаду іноді називають ще «Омбудсман». Хочу кількома словами прокоментувати цю назву. Слово це шведського, а, точніше – давньоісландського походження. Ця посада вперше з’явиласьна початку 19 ст. в Швеції, і людина, що її обіймала, повинна була стежити за правильністю управління в країні. Через деякий час ця посадова особа почала зосереджувати свою діяльність на нагляді від імені парламенту за дотриманням прав людини. Згодом, за прикладом Швеції, такого роду посади почали утворювати і в інших країнах. Сьогодні у світі існує понад сто держав, в яких є ця посада.
В Україні вона вперше була передбачена Конституцією у 1996 році. Саме стаття101 основного Закону нашої держави говорить про Омбудсмана. У цій статті говориться, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Також, ця посада згадується ще в декількох статтях Конституції. Через невеликий проміжок часу в Україні був прийнятий Закон про Уповноваженого ВРУ з прав людини, і в квітні 1998 року вперше в історії нашої держави на цю посаду була обрана Ніна Іванівна Карпачова,яка до того була народним депутатом України. До речі, вона брала участь в проектуванні другого розділу Конституції України, який саме і присвячений правам, свободам та обов’язкам людини і громадянина.
Новопризначений Уповноважений з прав людини, Ніна Карпачова, так би мовити,з нуля розпочала цю справу в нашій державі. Пам’ятаю, перші місяці вона як і до свого призначення, перебувала в невеличкій кімнатці разом з ще одним народним депутатом, в кожного із них було по одному столу. З цього і почалась історія цієї інституції в нашій державі…
Зараз – це розвинута, розгалужена державна структура. Омбудсманмає в своєму розпорядженні Секретаріат Уповноваженого з прав людини, помічників-консультантів. Від того часу Ніна Карпачова ще двічі переобиралася на цю посаду – в 2003 році і в 2007 році. Зараз минув третій п’ятирічний термін її перебування на цій посаді, і, отже, ця посада зараз стає вакантною.
-Як ставляться українці до роботи Омбудсмана?
П. Р.:Вважаю, що маю право про це говорити, адже стільки, скільки існує ця посада, інституція, стільки я займаюсь науковими дослідженнями стосовно стану прав людини в Україні. Не вдаючись до якихось суто особистих оцінок, дозволю собі послатись на двох досить відомих та авторитетних українських політиків. Так, Голова ВРУ Володимир Михайлович Литвин, приблизно місяць тому, в одному зі своїх виступів зауважив, щодо роботи Ніни Іванівни Карпачової не має жодних претензій. За словами одного з народних депутатів фракції Партії Регіонів Михайла Чечетова, «діючому Омбудсману, Ніні Карпачовій, немає альтернативи». Ці коротенькі фрази в стислій формі, гадаю, відображають результативність функціонування цієї інституції, протягом 15 років очолюваної Ніною Іванівною Карпачовою.
Для того, аби підтвердити ці характеристики, наведу кілька фактів,кілька цифр, які відображають роботу українського Омбудсмана тільки у минулому році. Ці відомості я беру зі щорічної (відповідно до Конституції України, Уповноважений з прав людини має щорічно звітувати у Верховній Раді про стан дотримання і захисту прав людини в Україні, - ред.) доповіді Ніни Карпачової з цього питання. Ця доповідь розміщена на сайті цієї структури, а також в електронних та друкованих ЗМІ.
Відповідно до відомостей, наведених в цій доповіді, в2011 році до Омбудсмана звернулось понад 164 тис. осіб. Це майже вдвічі більше, аніж у попередньому році. Ця динаміка зростання кількості звернень свідчить, з одного боку про те, що ситуація з правами людини загалом в Україні, м’яко кажучи, не покращується. З іншого боку, такі цифри свідчать про величезний авторитет, який здобула ця інституція, її очільник за роки своєї діяльності. Загалом, за всі роки функціонування такої інституції в Україні, до Уповноваженого з прав людини звернулось понад 1 млн. 274 тис. наших співгромадян.
-На кого і на що найбільше скаржаться Уповноваженому з прав людини українці?
П. Р.: На першому місці, як, до-речі, і в попередні роки в цій сумній статистиці залишаються судові органи та співробітники Міністерства внутрішніх справ. З усієї кількості скарг 20% - це скарги на діяльність суддів, 14% - скарги на діяльність службових осіб МВС. Це доволі таки стабільна картина впродовж останніх років. Як відомо, соціологічні дослідження з відповідної тематики також свідчать про значну недовіру громадян України до цих органів.
Ще один показник – це те,які групи чи види прав найчастіше зазнають порушень.
На першому місці серед усіх повідомлень про порушення прав людини в 2011 році – порушення громадянських прав. Йдеться і про право на судовий захист і про право на свободу і недоторканість особи, права засуджених тощо. Скарги на порушення цієї групи прав та свобод становлять понад 50% загальної кількості. Вони навіть перевищили кількість скарг на порушення соціальних та економічних прав.
-Які інструменти має Уповноважений з прав людини для того, аби реагувати на такі скарги та звернення?
П. Р.: Такі форми реагування передбачає Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Це достатньо велика кількість різних інструментів. Однією з таких форм реагування є відкриття Омбудсманом провадження з приводу скарги чи звернення громадянина, що надійшла. Уповноважений особисто чи через своїх представників в регіонах (таких представників в Україні є шість. В тому числі і у Західному регіоні, а саме у Львові працює представник Уповноваженого з прав людини Зенон Котик) подає звернення, з приводу якого ним відкрито провадження. За більше, ніж 10%звернень до Уповноваженого у минулому році було відкрито таке провадження (їх загальна кількість у минулому році становила 2780 ). Законодавство України передбачає, що реагувати на звернення Уповноваженого з прав людини відповідні органи повинні оперативно та конкретно. Саме тому такий вид реагування Омбудсмана на порушення прав людини є найбільш ефективним.Таким чином, Уповноважений в своїй діяльності, спрямованій на захист прав і свобод громадян, не обмежений ані видом чи галуззю законодавства, ані сферою діяльності органів державної влади, ані рівнем посади особи, стосовно якої надійшло звернення.
Наприклад, Ніна Іванівна лише у минулому році тричі зверталась з поданням до Президента України, один раз особисто була в нього на прийомі, адже, відповідно до законодавства, Уповноважений з прав людини має право на невідкладний прийом будь-якою посадовою особою.
- Яким чином Уповноважений з прав людини може впливати на діяльність органів державної влади стосовно правозахисту?
П. Р.:Минулого року Уповноважений з прав людини надав свої відгуки (це,свого роду, експертиза законодавчих актів на відповідність правам людини) на 660 проектів постанов Кабінету Міністрів. Також, Ніна Іванівна неодноразово зустрічалась з Генеральним прокурором України. Понад 30 подань, підписаних нею, надійшло до Генпрокуратури. Більше ніж 3 тисячі її звернень було надіслано до регіональних прокуратур. Як я уже згадував, найбільш, так би мовити, «актуальне» відомство стосовно цього питання, це Міністерство внутрішніх справ. Минулого року до цього державного органу було скеровано чотири подання, а в регіональні представництва МВС було надіслано понад 500 звернень Омбудсмана. Також звернення надсилались і в КМУ , і в окремі міністерства, і в їх територіальні представництва, і в суди, і в органи місцевого самоврядування. Зазвичай, такі кроки Уповноваженого з прав людини не залишаються без тієї чи іншої реакції адресатів. Інформацію про це можна побачити на сайті Омбудсмана.
Якою є сьогодні ситуація з майбутніми виборами на посаду Уповноваженого ВРУ з прав людини?
Передусім, варто відзначити, що українське законодавство не обмежує кількість термінів перебування на цій. Коли термін, на який було обрано Ніну Іванівну, підійшов до закінчення (це відбулось в лютому цього року), посада стала вакантною. Природно, виникає питання: хто зараз буде обраний Верховною радою на цю посаду.
Після закінчення повноважень Омбудсмана, ВРУ мала 20 днів для того, аби визначитись з кандидатурою на означену посаду. Закон передбачає, що суб’єктами, які можуть давати пропозиції щодо таких кандидатур можуть бутиГолова Верховної Ради України, або група народних депутатів кількості не менше, аніж ¼ від конституційного складу парламенту (тобто, 113 осіб). Реальна практика є такою, що на цю посаду висувають кандидатів парламентські фракції, які нараховують відповідну кількість депутатів. В теперішньому парламенті України таку можливість мають фракція Партії Регіонів та група опозиційних фракцій. Першими свою кандидатуру запропонували опозиційні депутати. Вони висунули на цю посаду Євгена Юхимовича Захарова. Це відомийв Україні та за її межами правозахисник з величезним досвідом роботи. Він займається правозахисною діяльністю, можна сказати, усе доросле життя. Наступною свою кандидатуру запропонувала фракція Партії Регіонів. Це Валерія Володимирівна Лутковська. Вона також протягом тривалого періоду часу працює у сфері правозахисту, насамперед, з питань, пов’язаних з розглядом заяв українських громадян до Європейського суду з прав людини, зазвичай, представляючи в цихситуаціях інтереси держави.
-Чи можна спрогнозувати, хто з цих кандидатів буде обраний на цю посаду?
П. Р.:Як я уже сказав, зараз маємо двох кандидатів на цю посаду. Більше ніхто з тих, хто має право висувати претендентів на цю посаду, жодних кандидатур не подавав.
Відповідно до чинного законодавства, Верховна Рада, мабуть, в березні, після обговорення у відповідних профільних комітетах, повинна буде обрати нового Уповноваженого з прав людини. Виходячи з співвідношення політичних сил у Верховній Раді, неважко спрогнозувати, у кого з кандидатів більше шансів бути обраним на цю посаду.
Мушу сказати, що обидва претенденти є належно кваліфікованими, вони мають той чи інший досвід діяльності у сфері захисту прав людини (хоча й працювали у різних секторах і, так би мовити, різних іпостасях сфери правозахисту). Але вони обидва є висококваліфікованими спеціалістами з проблематики прав людини. І хто б з них не був обраний на цю посаду, можна побажати, щоб вони, як мінімум, утримували інституцію Омбудсмана на тому рівні, на який вдалось вивести її Ніні Іванівні Карпачовій.
Варто також наголосити, що незважаючи на те, що суб’єктами висунення тут є, практично, фракції ВРУ, особа, обрана Уповноваженим, повинна провадити політику не якоїсь певної партії, а політику захисту основоположних і конституційних прав і свобод кожної людини без винятку.
Розмову вів Володимир Карп’юк.
