Чому Народний Рух не потрапив до Львівської міської ради, що за казус вийшов з підтримкою кандидата на посаду міського голови, про ставлення до перебіжчиків та перспективи партії. Про це у розмові з головою Львівської міської організації Народного Руху України Ігорем Мартинюком.
– Чи задоволені ви результатами Народного Руху на цих виборах? Які висновки ви зробили особисто для себе з цієї виборчої кампанії?
– Результатом загалом ми задоволені, адже за місяць до виборів заміри нашої аналітичної служби показували, що за нас готові проголосувати близько 1% виборців. За місяць в області ми отримали більше як 5% а у Львові – 2,5%, збільшивши початковий рейтинг у 2,5 раза. Порівняно з попередніми виборами загалом в області ми покращили свій результат, у місті він трохи погіршився.
Причина насамперед у тому, що ми не мали можливості регулярно «світитися» на телеканалах. Якщо у селах та невеликих містах майже всі один одного знають, і люди розуміють, за кого вони голосують, то в таких містах, як Львів, інформацію про кандидатів люди переважно черпають із ЗМІ. Народний Рух мало звучав у ЗМІ, для цього потрібні величезні кошти, яких неолігархічна партія просто не має.
Загалом вважаю, що Закон про місцеві вибори прийнято в інтересах олігархічних партій. Те, що його прийняли в останній момент, прописавши у ньому збільшений відсотковий бар'єр, і заставу свідчить про спробу не допустити у місцеві ради неолігархічні партії.
– Цікава ситуація вийшла з підтримкою кандидата на посаду міського голови. Міська організація підтримала одну кандидатуру, а голова партії –іншу.
– Наш аналітичний центр провів аналіз програм кандидатів. Позиції Ігоря Васюника були ідеологічно близькі Руху. Крім того, Васюник йшов самовисуванцем. Виборці Гірняка голосували за «Громадянську позицію» і нам було б некоректно претендувати на них. Натомість виборець Васюника не був прив’язаний до конкретної партії. Тобто, взаємна підтримка додавала обом сторонам. І при таких темпах нарощування рейтингу нам не вистачило 2 тижнів, щоб подолати 5% бар’єр у Львові.
Щодо ситуації, яка виникла з керівником партії, то вона буде обговорена на з’їзді під час підведення підсумків виборів, і за цими результатами будуть зроблені певні оргвисновки. Моя позиція є такою – якщо ми хочемо будувати громадянське суспільство, то треба прислухатися до первинних осередків. На місцях завжди видніше, які приймати рішення. А практика, коли зверху спускаються накази, вона заважає працювати і підриває довіру до первинних організацій.
– Чому голова обласного осередку Андрій Корнат не очолив список, а пішов на округ?
– Ми демократична організація, в якій найбільш ефективно використовуються можливості кожного партійця. Андрій Корнат показав приклад іншим політичним лідерам. Як рейтинговий політик, він пішов працювати на округ і показав результат вищий від середнього по партії, але через особливості виборчої системи не став депутатом. Богдан Гагалюк, який очолив список, працював цілодобово, організовуючи роботу штабу, і довів, що є ефективним менеджером. Завдяки його зусиллям ми отримали результат.
– Чимало колишніх ваших однопартійців стали депутатами від інших політичних сил, включно з новим головою облради. Ваше ставлення до цих людей?
– Ці люди вийшли з нашого середовища, Рух сформував їх, і з цим потенціалом вони пішли в інші політичні сили. Думаю, вони будуть пам’ятати про те, що дав їм Рух. Хочеться вірити, що вони не будуть конкурувати зі своєю материнською організацією, яка дала їм путівку в життя.
Також це ще раз доводить, що Народний Рух – це середовище, яке творить лідерів. Пройшовши всі інспіровані владою розколи, зради, Рух зберігся, бо є люди, які стояли поруч з Чорноволом, виборюючи Незалежність. Сьогодні в організацію прийшли їхні діти. Хочу нагадати, що за нас проголосували понад 50 тисяч людей, які не є «сірою масою», це інтелектуальний виборець, який вміє аналізувати.
– Політикам часто дорікають, що їхня діяльність віртуальні і спрямована не на реальні справи, а на власний піар. Чи може Рух похвалитися реальними справами?
– Хочу почати з подій дворічної давності. 13 листопада 2013 року в офісі Руху відбулася зустріч громадських діячів, серед яких були Володимир Парубій, Андрій Корнат, Іван Вакарчук, Володимир Середа та низка інших, де було домовлено про перший протестний захід, як попередження зриву асоціації з ЄС. 17 листопада відбувся мітинг біля пам’ятника Шевченку, де були зачитані вимоги до влади. 22 листопада в облраді Андрій Корнат ініціював зібрання, на якому був створений Комітет Національного Спротиву. Як один з його органів був створений Центр відправки людей до Києва. Корнат, як керівник оргвідділу, координував діяльність Євромайдану. Цікаво, що практично до 5 грудня в Києві не було інших, крім рухівських центрів, які б обігрівали і годували людей, приймали їх на ніч. До 5 грудня не було штабу Національного спротиву у Києві, політичні сили не знали, що робити. В цей час в нашому київському офісі на вул. Гончара 33, де я був головним комендантом, за добу приймали і харчували по тисячі людей. Сьогодні про це воліли б забути ті, хто в ті дні ховався по кутах, а потім скористалися ситуацією і приєдналися до переможців. Але якщо б зберігся режим Януковича, рухівці першими були б за гратами.
– Що робить Рух сьогодні?
– Перш за все, це потужна команда волонтерів. Рух був ініціатором створення Центру забезпечення військових при Народній Самообороні. Ми віддали під це свої офіси. Станом на сьогодні уже відбулося 17 поїздок на Схід і готується чергова. Бійцям на передову доправлено 740 тонн допомоги. У Львові наші активісти сьогодні перебувають на вістрі боротьби за збереження від знищення промислових зон, ми відстоюємо інтереси працівників ЛАЗу, ініціюємо розслідування продажу заводу «Полярон». Не без нашої участі прокуратура наклала арешт на майно ЛАЗу. Рух завжди працював не лише перед виборами, але у нас немає коштів, щоб розповідати про це на телеканалах
– Які перспективи ви бачите сьогодні для Руху, зокрема для міської організації?
– Ці вибори в чергове довели , що Рух був, є і буде. В нас є найстарша в Україні партійна організація, є реальні структури, дієві люди, які щодень працюють. До Руху прийшла молодь, а це означає, що в нас є перспектива. У Львові левова частка рухівців – це молоді люди. Рух готовий до модернізації. Молода команда має модернізувати партію, зберігаючи традиції та ідеологію.
Міська організація мала своїх кандидатів на кожному львівському окрузі – це освітяни, медики, воїни АТО, волонтери, всі вони залишилися в нашій команді і далі працюють в Русі. Попри те, що вони не стали депутатами і витратили власний ресурс на кампанію, наші кандидати дістали певний досвід і вже готуються до наступних виборів. Ми розуміємо, що теперішня Верховна Рада працювати так, як вимагає суспільство не буде, і позачергові вибори – це лише питання часу. Власне, місцеві вибори – це своєрідна репетиція перед наступними. Місцеві вибори зміцнили нас організаційно, до нас прийшли нові люди, у нас амбітні плани. Тому запрошуємо приєднуватися до нас всіх небайдужих людей для розбудови справді народної, неолігархічної партії, на яку є запит у суспільстві. Можливо, це трохи прозвучить пафосно, але Рух здобув Незалежність, Рух допоможе цю Незалежність відстояти. З таким гаслом ми йшли на вибори і з таким гаслом ми продовжуємо працювати.
Розмовляв Юрій Горак.
