Протягом минулого тижня Україну у внутрішній політиці найбільше сколихнули проект держбюджету на 2020 рік, олігархічна конкуренція за вплив на уряд, розкол у «Слузі народу» та тиск на журналістів.
Проект держбюджету 2020 «загубив» реформи та зростання
Зеленський продовжує виголошувати гарні промови і називати Україну найцікавішим стартапом і діамантом. Продовжує гучний інвестфорум у Маріуполі зустріччю з китайським мільярдером Джеком Ма. Та економіка від слів не зростає. Вона не зростає в умовах податкового та іншого тиску.
Проект державного бюджету завжди є реальним індикатором того, що збирається робити влада протягом наступного року. Після презентації бюджету 2020 у першому читанні всі сприймали цей документ як формальність, бо він був запозиченням в «попередників». Найбільша сенсація оновленого проекту бюджету до другого читання в тому, що революційних змін в ньому не відбулось, а, отже, влада стрімкого економічного зростання не планує.
Економічне зростання планується на рівні 3,7%. Тобто уряд офіційно визнає, що не здатен виконати свою ціль про 40% зростання за 5 років. Або уряд розуміє, що йому не довго залишилось, або ціль про 40% з самого початку була піарним міфом для електорату, або уряд не готовий брати відповідальність. Зрозуміло, що відсутність економічного зростання = відсутність підвищення соціальних стандартів. Позитивно і дивно водночас, що Зеленський хоча б заветував закон «слуг народу» про потенційну масштабну перевірку отримувачів соцвиплат. Але тарифи все одно хочуть підвищувати. Заявлені збільшені видатки на освіту, охорону здоров’я та інші явно не є достатніми.
Не помітно економічного ефекту від прийнятих репресивних податкових законів. Зате закладені надто оптимістичні надходження від легалізації казино в обсязі 3 мільярди та 540 мільйонів від видобутку бурштину. Також влада явно налаштована на «приватизаційний марафончик» і заклала 12 мільярдів гривень. А де закладені прибутки від боротьби з контрабандою? Вже доборолись? Виникає враження, що влада на рівні документу також відмовилась від «земельного бліцкригу», бо в бюджеті «великих переваг» не видно так само, як і раніше заявленої під скасування мораторію невеликої підтримки фермерів. Вже навіть серед ключових лобістів впровадження ринку землі виникли зауваги. Керуючий партнер ЄБРР Маттео Патроне заявив, що швидке запровадження земельної реформи може спричинити незворотні помилки. Його підтримав і представник Європейського інвестбанку. У Світовому банку також нагадали Україні, що права малих фермерів мають бути забезпечені.
Витрати на оборону зростуть до майже рекордних 5,5%, але це все одно не означає перехід влади на «рейки» тотального зміцнення обороноздатності. Мова не лише про збільшення видатків, а про якісну реформу і аудит оборонного сектору, підприємств, структур і замовлення, наближення до стандартів НАТО, створення системи запобігання розкраданням. Створення ТСК щодо вибухів на складах – це правильно, але це не проактивна позиція реформ. Те саме і створенням військової поліції. Зате ризики з виявленими схемами незаконного експорту українських озброєнь та деталей до РФ, імпорту вживаних російських вагонів та багато чого іншого залишаються.
При цьому, варто розуміти що з «оборонних» майже 246 мільярдів на МВС Авакова піде 93 мільярди. Інші силові органи теж отримають більше. В якості головного позитиву варто відзначити початок руху до оптимізації витрат на держапарат на 10% за рахунок переформатування міністерств, скорочення персоналу в окремих держорганах та РДА. Та темпи цього скорочення є надто повільними, бо в бюджеті видно, що «держава у смартфоні» ще не очікується.
Уряд очікує залучення нових зовнішніх кредитів від МВФ. Принаймні в бюджеті закладено 5 мільярдів доларів США нових боргів. І це при тому, що уряд бюджет 2020 фактично позиціонує як «бюджет віддачі боргів», «розплату». Тому більшість цифр цього бюджету стають зрозумілішими.
Політична корупція у парламенті залишиться. З‘явилась субвенція на соціально-економічний розвиток в розмірі 2 мільярди гривень. Не менш «веселим» буде розподіл фондів ДФРР на 7,5 мільярдів. Збільшені видатки на інфраструктуру, зокрема, на ремонт доріг на 37%. Заплановані видатки на аеропорт в Дніпрі чи міст у Запоріжжі. Тут може й побачимо результати.
Уряд на лінії «олігархічного та міжнародного вогню»
Уряд продовжує бути не майданчиком стратегічного планування та просування реформ, а місцем олігархічних протистоянь, змагань та перетягувань. Багато у чому з цим пов’язані більшість скандалів навколо окремих міністрів. З нового року ці скандали мають перерости у перші серйозні відставки. Зеленський не дарма дав низку публічних доручень і підписав сумнівний указ з вказівками ніби-то незалежній виконавчій владі. Це може буде підстава для «відставок». Крісло намагаються «хитати» не лише під окремими урядовцями, але й самим прем’єр-міністром Гончаруком. Складається враження, що поки в уряді найбільший вплив зберігають люди Пінчука. Але свої апетити тут все більше проявляє Тимошенко. І кажуть, що проявляє їх не без згоди Коломойського.
Рейтинг 100 найбагатших українців вкотре підтвердив, що олігархи почувають себе досить комфортно. Вони зберігають свої статки і вплив, а найбільшою для них проблемою були і є спроби перерозподілів активів зі сторони будь-якої влади. Тому заяву Гончарука про ніби-то мінімальний вплив олігархів виглядають надто непереконливо. Є багато зворотніх сигналів.
Дуже цікаво спостерігати як люди Рината Ахметова як Олег Ляшко тиснуть на нардепа-«слугу» Андрія Геруса, якого пов’язують з лобіюванням «феросплавних» та загалом енергетичних інтересів Коломойського і спробах суттєво зменшити енергетичні прибутки та активи компаній Ахметова. Він захищається по-різному, у тому числі, повертаючи Шустера та створюючи новий канал. Шоу, в якому є інтереси олігархів, але в яких нема інтересів країни. Загальної деолігархізації та демонополізації поки нема. Лише вибіркова. Чергове тому підтвердження – це розслідування «Схем», яке показало часті таємні зустрічі Зе-команди з Коломойським, Хорошковським та іншими.
Президент перебуває у «інформаційній капсулі» чи з «зв’язаними руками»?
Андрій Богдан у інтерв’ю Українській правді сказав важливі слова про Зеленського: «Він стомився… Втома від негативу. Тому що дуже багато негативу на нас виливається із засобів масової інформації – він це дуже болісно сприймає. Раджу Зеленському не читати Фейсбук та інтернет, бо там викривлена інформація і суспільство не так усвідомлює ті чи інші наші дії».
Тобто Богдан зізнався, що він намагається посадити Зеленського в «інформаційну капсулу». Щоб інформацію він отримував виключно з рук оточення. Відфільтровану, маніпульовану, програмуючу на певне мислення. Ось така «інформаційна бульбашка» - це найбільша проблема кожного президента. У підсумку якої він втрачає зв'язок з реальністю і закономірно втрачає посаду. Бо саме за межами цієї бульбашки відбувається найважливіше.
Коломойський переслідує свої інтереси у відносинах з США та Росією. Лобіює своїх людей та бізнес-інтереси. Тим часом, Коломойського, Богдана та Авакова намагаються зробити токсичними міжнародні сили. А Зеленський на цьому фоні інформаційно та політично втрачає будь-який контроль. Губиться. Тому виникає логічно питання: В президента брак інформації? В нього нема реального впливу на ситуацію? Чи нема бажання на ситуацію впливати?
Губиться в цьому і фракція «Слуги народу». Яка потопає то в корупційному-поліграфному скандалі, то в сексуальному, то в пранкерному. Як і прогнозували усі експерти у ній відбувається процес «напів-розпаду». На з’їзді в партії мали створити аналітичний і законодавчий центри. А як же партія тоді функціонувала раніше? І чи є партія? Реальною розбудовою партії ніхто так і не зайнявся. Поки що це лише виборчий та технічний штаб, що у разі падіння шалених рейтингів Зеленського почне «розлітатись». Бунт мажоритарників вже очевидний. Як і бунт «коломойських» депутатів. Тому не дивно, що новому голові партії Корнієнку нарешті поставлено завдання розвитку регіональних команд. І руху партії до незрозумілої ліберально-соціалістичної ідеології.
Чергове «тесла-відео» Зеленського не виглядає як сповідь за помилки. Як і за попередніх президентів мізер покращень подають як парад значних перемог. Знову монолог, а не діалог. Знову нема залучення незалежних експертів. Поки що це нагадує розгубленість перед гострими і важкими проблемами. Брак стратегії. Одноактно-фрагментне мислення. Нерозуміння того, що організована вулиця завжди сильніша за неорганізований електорат. Тому цією слабкістю користуватимуться і внутрішні, і зовнішні супротивники.
Активісти, журналісти та майданівці знову під ударом?
Якщо під час попередніх президентів у небезпеці перебували і активісти, і журналісти, то за часів Зеленського поки найбільший удар йде на журналістів.
Дуже важливо робити висновки з минулих трагедій. Вбивства і напади на активістів, е-декларування активістів, дискредитаційні кампанії проти активістів – такими були заголовки за часів Порошенка. На тогочасній Банковій формували атмосферу ненависті до активістів. Багато хто відчував безкарність. Багато хто не розумів небезпек. Наслідок? Рік без Каті Гандзюк.
Що робить Зе-команда? Вони формують атмосферу ненависті до журналістів. В Зе підривають роль журналістів, «згодовують» журналістам фейки з метою дискредитації, намагаються виставити журналістів у негативному світлі як це було під час прес-марафону. Лише поведінки однієї Мендель достатньо, щоб бачити реальне ставлення. «Масла у вогонь» ще й підливають дії Портнова щодо «Радіо Свободи». Журналісти й самі наражають себе під удар, коли поширюють очевидні фейки про «вибитий зуб Богдана». В президента створюють раду з питань захисту журналістів, хоча це безперспективна піарна формальність. Є бажання і взяти під контроль Національну раду телебачення.
У «Слузі народу» заявляють про напрацювання закону про медіа, де будуть санкції за збитковість ЗМІ (тобто для 99% ЗМІ), за поширення недостовірної інформації (хто це визначатиме?). Ще більш небезпечним виглядає формулювання свіжого указу президента: «До 31 грудня 2019 року Кабміну доручено розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт щодо врегулювання діяльності медіа в Україні, передбачивши, зокрема, положення щодо вимог та стандартів новин. Також у законопроєкті мають бути передбачені механізми запобігання розповсюдженню недостовірної, викривленої інформації, її спростування». З однієї сторони, Україна давно має розпочати протидію інформаційній пропаганді російської держави-агресора та врегулювати діяльність проросійських медіа в країні. З іншої сторони, формулювання указу чітко сигналізують про загрозу згортання свободи слова. На це вже з нищівною критикою відреагували у міжнародному Комітеті захисту журналістів та дали Зеленському декілька порад. Бо йому ще залишилось ввести е-декларування журналістів, прийняти закон про «іноземних агентів», «наклеп» та тотальний контроль за медіа та Інтернетом як в РФ. Що вже не раз намагались зробити у попередній Верховній Раді.
На жаль, тиск на активістів також починає проявлятись. На цьому тижні відбувся напад на антикорупційного активіста ГО «StateWatch» Олександра Лємєнова. Автомобіль іншого активіста обстріляли на Харківщині.
Також був звільнений прокурор Горбатюк, що відповідав за розслідування злочинів проти Майдану. А низка матеріалів «майданних справ» навіть кудись загадково зникла і ніби-то могли потрапита до оточення Портнова.
За 5 років ми не отримали відповідей щодо винуватців злочинів проти Майдану. Так само як за рік не отримали винуватців вбивства Гандзюк. Так само як не отримали відповідей щодо вбивства Шеремета і Гонгадзе. Невже і тут буде повтор часів по-новому? Невже тиск не лише збережеться, а й буде посилений? Звичайно, на позитивний результат потрібен час. Але в нових очільників його дуже мало. Тим більше, коли формується атмосфера, що цілком суперечить суспільним очікуванням. А під удар знову потрапляють ті, хто мав би мати особливу увагу і захист від української держави.
Олексій Роговик,
політичний експерт та голова аналітичного центру Free Voice IAC,
спеціально для «Гал-Інфо»
