У самісінькому серці стародавнього Львова розмістилась пожежно-техніча виставка – музей історії пожежної справи. Тут відвідувачі можуть ознайомить з історією пожежникыв, а зразки старовинної та сучасної спеціальної техніки дадуть змогу прослідкувати за розвитком пожежно-рятувальної служби Львівщини із сивої давнини до сьогодення.
Другий зал
Експозиція другої зали дає можливість ознайомитись із основними причинами виникнення пожеж та надзвичайних ситуацій, із засобами та способами їх ліквідації, методами запобігання. Екскурсію для Гал-інфо продовжила екскурсовод Людмила Андріївна Уманська.
Історія львівських пожежників: від А до Я
Знавець розповіла про найбільші надзвичайні ситуації, які виникали у світі та на теренах нашої області. Продемонструвала і макети споруд, спеціальні інструменти. «Цікаві експонати надають можливість скласти враження про професійну діяльність пожежно-рятувальної служби Львівщини», – впевнена жінка. І продовжила ознайомлення з основним знаряддям праці пожежників:
«На нашій виставці представлено сучасні вогнегасники та ті, які вже віджили своє, також є зразок піногенератора. А ще можна ознайомитись із різними розгалужувальними та з’єднувальними частинами, з пожежними колонками, зі стволами. Сьогодні існують два типи вогнегасників: порошкові та вуглекислотні. У Львові поширені обидва типи. Вибір може залежить від різновиду пожежі. Як же відбувається процес ліквідації вогню? Один з експонатів демонструє, як йде процес гасіння і скільки автомобіль вивозить з собою води. А що ж роблять пожежники, коли закінчується вода? На такий випадок існують пожежні колонки, пожежні гідранти, про розташування яких працівники дізнаються за картами.
Залежно від типу пожежі гасять або водою або піною. Якщо низький рівень загрози, то водою, а якщо відбулось хімічне чи нафтове здіймання вогню, то зазвичай вогнеборці користуються спеціальною пожежною піною, бо від води буде ще гірше. Ця піна знаходиться в цистерні чи баках при автомобілях в рідкому стані. А коли рідина проходить через піногенератор (пристрій, який вкручується замість пожежного ствола і на виході має сито), то утворена піна розпушується як пральний порошок.
У музеї також представлені шоломи з різних країн: з Австрії, з Польщі, з Угорщини, з Італії, з Франції, з США, з Радянського Союзу і, звісно ж, з України. Можна побачити і засоби зв’язку, різні типи рацій, станцій на автомобілях, гучномовці і решта. Нам в музей зазвичай приносять вже ту техніку, яка вже своє відпрацювала. Ще є дерев’яна драбина, рукави. На щастя, зараз драбини вже металеві.
Тут також є макет блискавковідводу, який за правилами безпеки повинний бути на кожному будинку, можливі різні їх конфігурації. Ще є карта з характеристиками об’єктів різних галузей промисловості, які підлягають пожежному нагляду, а також розташування пожежних частин у містах і містечках Львівської області. Трохи далі ми розклали малюнки на пожежну тематику. Час від часу відбуваються конкурси і кращі роботи приносять нам. Далі гості музею можуть ознайомитись з розповідями про різні техногенні аварії, катастрофи, лиха, які відбулись у світі, у нас в Україні, а на третьому стенді йде розповідь про негоди та аварії на Львівщині».
Третій зал
До 20-ої річниці аварії на Чорнобильській атомній станції працівники головного управління відкрили новий зал, у стінах якого зібрані різноманітні свідчення найбільшої техногенної катастрофи світу. Це і фотографії, і документи, і дитяча творчість. Особливістю зібраного масиву інформації є те, що основний акцент зроблено на постатях галичан з Львівського зведеного загону з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.
«Отож, третій зал присвячений нашій найбільшій катастрофі – аварії на Чорнобильській АЕС. Окремо на плакаті можна прочитати розповідь про саму станцію, як вона будувалася. І про те, як сталася жахлива трагедія, хто перший приїхав, які наслідки, також про людей, які проживали поблизу в селах та містечках. На жаль, наша аварія найбільша – в 500 разів більша від Хіросімської бомби і її наслідки досі проявляються — важкі захворювання, серед яких й невиліковні. Наприклад, ракові та захворювання щитовидної залози. Особливість таких катастроф у тому, що наслідки будуть відчуватись ще десятки років.
А зверху на стенді зазначені прізвища львів’ян, які були серед ліквідаторів наслідків аварії. Загалом з нашої області на ЧАЕС відправили 174 львівських пожежних. І тих, в кого було слабше здоров’я, на жаль, вже станом на сьогодні не залишились в живих. До того ж, щороку їх чисельність зменшується. Важливо пам’ятати про те, що завдяки тим пожежникам, які приїхали через 5 хвилин на місце катастрофи, ми продовжуємо своє життя і повинні робити висновки з цієї катастрофи, щоб більше такого ніколи не сталось.
Щороку у Львові в день роковин цієї трагедії проходять заходи на вулиці Морозній на Сихові, де розташований пам’ятник. Туди приїжджають учасники ліквідації з нашого управління, а також з місцева та обласна влада. Відбувається покладання квітів, реквієм, виступи, та промови-подяки за неоцінену жертву рятувальників".
Додамо, що студенти факультету журналістики мали нагоду на власні очі побачити перші вогнегасники, засоби зв’язку, документальні свідчення та інші документи про пожежну справу за ініціативи кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім. Івана Франка.
