Американська аналітична компанія Stratfor оприлюднила дані аналізу щодо можливого розвитку ситуації на Донбасі. На думку експертів, Росія може продовжити «приховану» підтримку бойовиків «лнр/днр», але не виключеною є й спроба окупувати всю Лівобережну Україну. «Гал-інфо» поспілкувалося з донецьким професором Ігорем Тодоровим (який нині викладає в Ужгородському університеті) та київським політологом Петром Олещуком щодо ймовірності широкомасштабного наступу Росії.
Думки експертів розбіглися.
Гібридна війна
На думку проф., доктора історичних наук Ігоря Тодорова, Росія тільки вдає, що готова до великої війни.
«Гадаю, сценарії з окупації України чи півдня країни є малоймовірними. Стратегічна лінія Росії спрямована на дестабілізацію ситуації в Україні й постійний тиск на Захід саме загрозою подібних сценаріїв. Але, я думаю, що Росія не спроможна вести серйозної війни. Так, людського матеріалу в них достатньо – й готових гинути теж. Однак, пряма ескалація може мати абсолютно непередбачувані наслідки. Тому, я думаю, буде тривати та «гібридна війна», що й зараз. Москва й надалі вдаватиме, що ніякого втручання Росії немає, що воюють «шахтарі й трактористи», – зазначив професор.
З точки зору політолога, Росія зберігатиме на сході України «стабільну нестабільність», котра заважатиме сталому розвитку країни.
«Росія прагнутиме збереження стабільної нестабільності на сході України, яка, безумовно, впливатиме на всю Україну. Виходячи зі складних економічних умов, необхідності почати реальну імплементацію Угоди про асоціацію, певні внутрішні чвари, така нестабільність гратиме на користь Путіна. На жаль, Захід не усвідомлює, що тиск на Україну фактично є тиском на Захід. На жаль, західні політики продовжують грати в гру Путіна й надалі сприймають його за такого, що надається на переговори», – сказав Ігор Тодоров.
Відкрита агресія
Протилежної думки дотримується політолог, викладач КНУ ім. Шевченка Петро Олещук. Він зауважив, що відверте вбивство Нємцова свідчить про розкриття Путіна, його готовність до неприхованих дій.
«Я думаю, що ймовірність подальшого наступу є високою. Більше того, я оцінюю ймовірність продовження бойових дій вище, ніж імовірність реалізації Мінських домовленостей», – сказав Петро Олещук.
Він зазначив, що перманентний стан війни править за єдине можливе виправдання для квазідержавних утворень «лнр/днр», які в умовах миру не здатні дати населенню своїх територій задовільної відповіді на питання: «Що далі?».
«Це елементарно. Реалізація Мінських домовленостей не задовольняє інтереси Росії, тож вона намагатиметься переломити ситуацію на свою користь. Єдиний аргумент для цього – військова сила. Окуповані райони Донецької та Луганської областей не можуть повноцінно функціонувати. Щойно там скінчаться бойові дії, місцеве населення поставить питання: чому ми повинні жити без грошей, без їжі, не маючи нормального життя? Єдина відповідь – продовження війни», – зазначив політолог.
Петро Олещук зауважив, що Росія навряд чи обмежиться окупацією Донеччини.
«Сама по собі окупація Донецької та Луганської областей теж нічого не вирішує. Найбільш важливі населені пункти, крім Маріуполя, й так уже окуповані. Окупація Донецької та Луганської областей – це не завдання для Російської Федерації. Завдань може бути два: або окупація так званого Південного Сходу, де вони намагаються зробити «Новоросію», або – в перспективі – інкорпорація всієї України: чи в формі окремої держави, чи в формі окремих державних утворень, чи в формі держав-сателітів тощо», – сказав Петро Олещук.
Він додав, що «аргументувати» подальшу агресії буде не важко.
«Провокації, обстріли постійно тривають, не припиняються. Тож бойовики можуть влаштувати черговий обстріл начебто від імені України, як це було в Донецьку: скажуть, що заїхала диверсійна група й обстріляла школу, зупинку, лікарню, приватний сектор тощо. Крім того, вчорашня заява бойовиків щодо ухвалення Верховною Радою закону, яка має відбутися до 14 березня, – це теж один із таких приводів. Україну будуть робити винною у порушенні Мінських домовленостей. Будуть висувати вимоги, пов’язані начебто з виконанням мінських домовленостей. Приміром: в рамках реалізації цих домовленостей Україна повинна визнати державний статус «днр/лнр» як основу для децентралізації, що прописана в Мінських угодах. Звісно, що в Україні ніхто не буде розглядати такий варіант. Але це стане приводом обвинуватити Україну в невиконанні угоди й примусити її до виконання силою. Зрештою, якщо навіть привід не знайдеться, він буде організований», – резюмував політолог.
Сергій Стуканов