Ксенія Ляпіна: Народ, який дав помаранчевим владу, очікував дива – що він засне в корумпованій Україні, а прокинеться в прозорій, чесній і багатій Швеції

-- Це дуже правильний крок, оскільки це крок об‘єднання двох сил, які і були опозиційними, однак між якими була певна напруга, оскільки одна з цих сил іноді робила такі кроки, які фактично змушували думати, що вона підтримує провладну коаліцію, і це таким чином руйнувало об‘єднану опозицію. Яскравим приладом цього є подолання президентського вето на закон про Кабінет Міністрів. Це стало останньою краплею, після якої стало зрозуміло, що потрібно вживати різкі кроки для того, аби повернути у демократичне русло всі опозиційні сили. Тому довелося відкинути ті напруги, які існували, і знайти компроміс. Так і сталося, а це дуже добре, оскільки це означає, що ми можемо подолати розбіжності і знайти те, що політично нас об‘єднує.

– Це був черговий крок об‘єднання опозиційних сил. „Наша Україна” завжди була, є і буде президентською фракцією, це всім добре відомо. Тому, безумовно, Президент був у курсі всіх тих об‘єднавчих процесів, породжуваних позицій, пріоритетів, які були між „Нашою Україною” та БЮТ, і він їх поділяє. У своїй промові Президент чітко наголосив на невиконанні положень Універсалу – не на формальних аспектах, які нам намагаються показати регіони, а на політичному курсі України, демократії, на всьому тому, що мало би країну об‘єднати, створити певний баланс сил. Однак все це не виконується, і, зауважте, не з нашої вини і не з вини Президента. Тому цілком очевидно, що Президент дає негативну оцінку цим явищам і, зрозуміло, що шукає шлях, як цьому протистояти і як конструктивно проводити рішення, оскільки ми, все ж таки, повернули країну в русло демократії, у русло розвитку, незважаючи на те, що провладна коаліція весь час проводить бравурні реляції з приводу того, що в них десь щось зросло. Однак насправді ані громадяни, ані малий і середній бізнес, тобто 99% населення України не відчувають, де і що в Партії регіонів зросло. Тому нашим завданням є повернути зростання на благо всього суспільства, а Президент повністю підтримує нас у цьому.

 

 

– Президент не буде формально очолювати НСНУ, це просто неможливо за Конституцією і, власне, не про це казав Віктор Ющенко. Він казав про своє почесне лідерство. Я не знаю, як там нейтрально, чи не нейтрально, однак Президент був, є і залишається з моменту створення „Народного Союзу Наша Україна” нашим почесним головою. Жодного разу він не сказав, що припиняє своє головування чи відмовляється від нього. Глава держави кожного разу на кожному своєму з‘їзді казав: «Я з вами!». Я не знаю, як можна по-іншому трактувати ці слова?! З цього випливає, що Президент завжди був нашим неформальним лідером, ще з 1999 року, а то й раніше. Це людина, яка пройшла дуже складний політичний шлях, тому казати, що він нейтральний арбітр, не можна. Він є лідером нації, тому не можна це плутати просто з арбітром, Президент є гарантом Конституції, однак  не можна плутати з англійською королевою. 

 

-- Фракція „Наша Україна” завжди підтримувала, підтримує і буде підтримувати Президента України. Президент Віктор Ющенко – це людина, яка ніколи жодним кроком не порушувала Конституцію і порушувати ніколи не буде, оскільки він є політиком європейського рівня.

-- За рівнем демократії „Наша Україна” відрізняється як в кращий, так і в гірший бік. Наш блок завжди на очах у всієї громадськості України веде різні внутрішні дискусії. Це відомо всім, тому, на мою думку, тут немає нічого надприродного. Однак хочу підкреслити, що ми сьогодні обговорювали питання, чому деякі політики вчора не голосували за заяву. Виявилося, що таке рішення жодним чином не було прийняте з принципової незгоди із змістом цієї заяви. Це був протест проти певного поспіху, з якою приймали цю заяву, оскільки люди, які не голосували, стверджували, що вони хотіли би брати активнішу участь у створенні цієї заяви, оскільки, як відомо, заява складалася фактично політрадами блоку і дуже екстрено. Безумовно, цей документ сповнений всіх тих напрямків, які ми вже неодноразово обговорювали і які всі поділяють. У нашому блоці немає таких людей, які би показали, що не розділяють тез, які містяться в заяві. Однак не буду заперечувати, що і редакційно, і по різних інших аспектах були претензії в деяких депутатів, водночас і до процедури укладання заяви. Ось це і було їхнім аргументом, чому вони не голосували за прийняття цього документу. Можу запевнити, що в наших однопартійців зовсім не було якогось принципового несприйняття, незгоди з приводу прийняття цієї заяви.

 

– Насправді абсолютно ні, оскільки всі ті об‘єднавчі процеси розпочалися набагато раніше, аніж ми стали так активно координувати і об‘єднувати свою діяльність в парламенті. Всі ці об‘єднавчі процеси – це природні процеси. Ми очікували на них з моменту створення в 2005 році партії. Ми жалкуємо, що ці об‘єднавчі процеси не були присутні на виборах 2006 року, вони б однозначно посилили і національно-демократичний, і ліберально-демократичний напрямок. З приводу того, що НРУ об‘єднується з УНП, а „Наша Україна” об‘єднується з іншими фракціями парламентськими і позапарламентськими – це природно. Наші побратими з непарламентських сил, які через різні причини не об‘єдналися перед виборами, зараз напевно розуміють, що це була помилка і що зараз потрібно об‘єднуватись, тому і обирають ту парламентську силу, яка для них є найбільш прийнятною ідеологічно.

 

-- Абсолютно ні, і ми це дуже чітко проаргументували в нашій заяві. Безумовно, ми ніколи не були прихильниками звільнення Луценка, оскільки вважали його хорошим міністром. Принаймні, можливо, він і не всі проблеми міліції міг вирішити і вирішив, однак він рухався в цьому напрямку достатньо ефективно. У нас склалось враження, і це враження підтвердилось низкою фактів, які ми неодноразово оголошували і публікували, що відбувається політизація і приватизація силових структур. Замість об‘єктивного ходу подій, у Міністерстві внутрішніх справ з‘являється якась політична доцільність. Однак незважаючи на все це, я завжди добре ставилась до Василя Цушка, тому не думаю, що це його ініціатива, оскільки він є моральною людиною. Однак, напевне, він не є професіоналом у справі Міністерства внутрішніх справ, хоча і Луценко теж не був таким професіоналом. Тільки через деякий час він набув певного досвіду і зумів якось владнати ситуацію. Однак складається враження, що в Цушка це не дуже виходить. Схоже, зараз всюди ставлять, як це називають в певних колах, „сматрящих” або ж дуже лояльних до Регіонів колишніх  начальників міліції, які фактично і правлять балом. Тому нас це дуже турбує, оскільки складається враження, що Цушко просто не керує ситуацією, а це є дуже серйозною загрозою. Те ж саме відбувається і з прокуратурою, оскільки прокуратура замість того, аби професійно відпрацьовувати слідство, намагається триматись за політичною кон‘юнктурою. Спочатку кидатися на одних, не доводити справу, потім кидатися на інших – і знову не доводити справу до логічного завершення. Саме через непрофесіоналізм прокуратури, на жаль, були закриті резонансні справи. Ми не хочемо політизації, ми не хочемо, щоби закривались резонансні справи, ми хочемо, щоби, все ж таки, доводили до кінця розслідування, і українське суспільство отримало відповіді на всі ті запитання, що зараз стоять.

 

– Хочу сказати, що ми й ніколи не приховували, що у нас різне ставлення до цього закону. Ми не були прихильниками його прийняття і в багатьох членів нашої фракції доволі критичне ставлення до закону „Про імперативний мандат” і до оцінки його конституційності. Однак це ситуація, коли закон був прийнятий абсолютно легітимно, коли він набув чинності і відповідно тому його потрібно просто виконувати або ж зробити подання до Конституційного Суду, який зможе висловиться з приводу його конституційності чи неконституційності.

 

 

– Нам було дуже складно проводити переговори і об‘єднувати наші зусилля, оскільки на той момент з боку БЮТ були зроблені такі кроки, які приводили нас у певний глибокий подив. Я не уявляю, щоби національно-демократична або народно-демократична сила могла таким чином вчиняти. Це нас дуже насторожувало і викликало глибоку недовіру до того, чи насправді це об‘єднавчий процес. Однак ми відкинули ці емоційні речі, знайшли ті точки, які нас об‘єднують в державних і національних інтересах, і згуртували нашу роботу довкола них. Це запорука того, що ми все ж таки будемо працювати в одному напрямку. Однак казати, що всі суперечності між нашими фракціями подолані, напевно стверджувати не можна, оскільки між нами є певні емоційні напруження і вони напевно десь залишаються. Це можна було помітити в реакції як членів „Нашої України”, так і БЮТ на певні вислови Президента. Тому певні емоційні моменти залишились, однак складно сказати, що вони могли би зникнути так швидко. Я радію від того, що члени двох цих фракцій змогли переступити через свої емоції і піднятися до якоїсь логіки, дійти до якогось розумного рішення в інтересах України.

 

 

– Коли регіонали дуже не хотіли, щоби опозиція об‘єдналася, вони дуже активно продукували подібні аргументи. Хочу вас запевнити, що „Наша Україна” настільки самодостатня і в ній так багато яскравих інтелектуалів-демократів, що ми і між собою не завжди можемо знайти спільну мову. Тому той факт, що вони можуть влитися в БЮТ, є неможливим навіть на рівні гіпотези. Вони просто ніколи не знайдуть спільної мови. Всі вони яскраві особистості, політики з певною індивідуальною історією, і всі мають певні амбіції на майбутнє. В цьому є і свої плюси, оскільки це добре, коли є багато яскравих людей, які щось роблять, однак є і свої проблеми, оскільки дуже складно, щоби такий колектив працював як команда. Тому ми абсолютно не боїмося якогось поглинання частини чи всієї фракції БЮТом, навпаки, нашим найбільшим побоюванням є те, якби не пересварилися між собою.

 

 

– Насправді наші супротивники і колишні наші колеги (соціалісти) дуже перебільшили уявлення про чвари в штабі помаранчевих щодо розподілу посад. Я завжди хочу, щоби наша історія була чистою, як сльоза. Крім того, я хочу нагадати, що Йосип Вінський ще до того, як соціалісти продемонстрували свій „оригінальний номер” і вийшли з уже створеної коаліції, ще до того, як все це стало зрозуміло, попереджав на прес-конференції, що 19 людей з фракції соціалістів не хочуть голосувати не тільки за Порошенка на посаду голови Верховної Ради, а й за Тимошенко на посаду прем‘єр-міністра. Помаранчеві, тобто „Наша Україна” і БЮТ, на той момент все ж таки змогли домовитись і знайти компроміс. Однак не змогли домовитись і не збирались шукати компроміси, а хотіла перекласти на чиюсь голову провину, власне кажучи, фракція соціалістів і вона це продемонструвала. Просто нашим сьогоднішнім партнерам не було вигідно пояснити суспільству ситуацію, а регіоналам тим більше. Вони просто засмічували інформаційний простір чварами, яких не було. На мою думку, нашою найбільшою проблемою було те, що ми були надто впевнені в наших партнерах.

 

 

– Після Помаранчевої революції не те, щоб в нас не було програми, вона була, однак не було готовності швидко і ефективно її реалізувати через уряд. Почалися такі класичні українські міркування, а чи на часі це, а можливо, щось інше потрібно. Насправді у нас була розроблена програма вже і під час виборів. Вона була чітко викладена в тій новоутвореній помаранчевій коаліції, яка проте потім розпалась. Насправді в наших теперішніх програмних засадах вона ще пульсує, багато її положень ми прийняли на нашому останньому з‘їзді. В першу чергу це підняття конкурентоздатності економіки, також гуманітарні питання, це і самоідентифікація, національний дух. Я вже не кажу про такі банальні речі, як підняття рівня життя кожної людини. Ми не тільки бачимо таку мету, ми даємо якісь засоби для її реалізації і ми вважаємо, що ті засоби досить непогано викладені і там містяться всі реформи, зокрема, і територіально-адміністративна реформа, яка станом на сьогодні є дуже дискутивною, однак ми кажемо, як до неї йти; також передбачена реалізація бюджетних інститутів. На мій погляд, це набір реформ, до яких, безумовно, потрібно буде розробляти окремі кроки.

 

 

– Абсолютно ні, оскільки ми переконані, що ця теза: „Народ вам дав шанс і ви ним не скористалися!” звучала від наших опонентів, вона ними дуже активно агітувалася одразу після того, як Віктор Ющенко прийшов до влади. З одного боку, народ, який дав помаранчевим владу, очікував дива, очікував, що він засне в корумпованій Україні, а прокинеться в прозорій, чесній і багатій Швеції. Помаранчева революція пройшла на хвилі народного підйому, бажання миттєвих змін, однак такі миттєві зміни просто неможливі в суспільстві, оскільки існує дуже сильна інерція серед тих людей, які не очікують таких миттєвих змін, позаяк вони не готові до них. Тому насправді помаранчева влада дуже швидко почала зміни, однак не так швидко, як ми всі цього прагнули. Ті зміни, які почалися, дали позитивний результат, і ще один момент, який дуже часто спотворюють, що буцімто народ дав вам оцінку на виборах, маючи на увазі негативний акцент. А я хочу підкреслити, що народ обом помаранчевим урядам дав оцінку на виборах, тому що БЮТ, „Наша Україна” та СПУ отримали більшість, а це – три сили, які входили в обидва уряди Президента Віктора Ющенка, тому які ще докази потрібні? Від того, що СПУ за власними міркуваннями, які зовсім ніяк не пов‘язані з електоральними очікуваннями, повели себе по-іншому, оцінка народу не змінюється. Помаранчеві сили отримали більшість, народ дав їм позитивну оцінку, тому казати, що ми не скористалися шансом… Скористалися! Тільки в кінцевому результаті скористалися всі, зокрема, і соціалісти, однак не на користь народу.

 

 

– Президентська республіка – це зовсім не авторитарна республіка. До прикладу можна назвати Сполучені Штати Америки, які живуть в президентській республіці, однак там Президент не може навіть кроку ступити без погодження з Конгресом або з Сенатом, і навіть призначення уряду здійснюється Бушем не просто одноосібно, а кожного міністра він погоджує з Сенатом. От вам і приклад президентської республіки. Те, що було в нас, трішки схоже на східну деспотію, а не на президентську республіку. Тому ми й кажемо про те, що потрібно повернути Україну в русло відповідальності, оскільки сьогоднішня модель є безвідповідальною, і це вже всі помітили, адже нема кого спитатись, що вдалось, а що не вдалось, які реформи просуваються, а які ні. Кожна гілка влади лише перекладає проблеми на іншу гілку влади або ж перешкоджаючи їй, у результаті – це колективна безвідповідальність. Така модель нікого не влаштовує, і тому люди про це говорять достатньо відверто. А з приводу того, якою має бути президентська модель, оскільки це є індивідуальною відповідальністю, то можна багато дискутувати. Однак питання, хто ж буде Президентом, чи то демократ, чи то ліберал, не цілком доречне, оскільки, якщо правильно побудована президентська республіка, то це – абсолютно не авторитаризм.

 

– Боюсь я цього, чи ні, однак ці питання весь час педалюються нашими опонентами і з нами чи без нас вони натякають на референдум. Тому я абсолютно не боюся, оскільки буде прийматися рішення з приводу того, які питання виносяться на референдум, і тоді вже в парламенті разом з Президентом ми будемо вирішувати ці питання, і я переконана, що ми обов‘язково знайдемо механізми вирішення всіх питань. Водночас я переконана, що апеляція до народу – це те, чого не потрібно боятися, а навпаки потрібно частіше до нього апелювати, однак грамотно. Я не боюся референдуму по НАТО, оскільки через місяців дев‘ять всі будуть вражені наскільки зміниться ставлення до Альянсу, оскільки вже почала працювати інформаційна програма з роз’яснення, чим насправді є ця організація. І ми вже буквально за перші тижні бачимо певні зміни електоральних очікувань, і так буде і надалі. Оскільки люди, якщо вони знають, якщо в них є достатньо інформації для того, аби зробити кваліфікований вибір, ніколи не помиляться. Вони починають змінювати свою думку, яка їм нав‘язана не інформацією, а певними ставками. Тому ми за те, щоби апелювати до людей, однак кваліфіковано, даючи змогу і можливість провести відповідну агітаційну кампанію всім поличним силам, і тим, які за, і тим, які проти, щоби людина могла зробити кваліфікований вибір.

 

 

– Ми будемо наполягати на наших вимогах. Наша позиція дуже логічна і послідовна. Ми висунули свої вимоги і ми хочемо почути від антикризової коаліції, як вони можуть їх виконувати, які з цих вимог вони готові виконати, як вони готові будувати роботу з опозицією. Оскільки принцип, за яким сьогодні проводиться робота з опозицією, є абсолютно неприйнятним, опозицію просто відкидають. Під гаслом: „Нам так потрібна хороша опозиція!”, як завжди про це твердять деякі представники Партії регіонів, вони роблять все для того, аби опозиція не могла навіть пискнути. Мова не йде про те, щоби голосувати, чи не голосувати. Ми розуміємо, що в них є механічна більшість, тому ми ніколи й нічого не отримаємо. Для цього достатньо навести навіть такий простий приклад: більше половини законопроектів у Верховній Раді розглядається за скороченою процедурою, а такого ніколи не було – це ноу-хау цього скликання. Вони просто поспішають, щоби опозиція чогось зайвого не наговорила, щоб не дала можливості розібратися в сутності тих чи інших законопроектів, тому вони намагаються швиденько проштовхнути „свої” законопроекти. Це дуже погано, тому ми проти роботи парламенту в такому стилі і ми хочемо почути від провладної коаліції, що вона готова виконати з наших вимог, які ми дуже чітко виклали Відповідно до цього ми будемо складати свою стратегію з усіх доступних методів.

 

 

– Ми вже давно оголосили про те, що прагнемо дострокових парламентських виборів, а в якій спосіб, мабуть, мають вивчити наші юристи, фахівці з конституційного права для того, щоб сказати існує такий метод чи ні.

 

– Лідер держави їздить по країні не з турами для підвищення чийогось рейтингу, а з метою захисту конституційних прав громадян. Він їздив, їздить і, сподіваюсь, що буде їздити ще більшою мірою для того, щоб спілкуватися з громадянами України, щоби отримати первинну інформацію від людей. Я переконана, що людям також надзвичайно потрібно спілкуватися зі своїм Президентом. Такі поїзди жодним чином не пов‘язані з намаганням підвищити рейтинг – це просто його робота.