Слухай онлайн
Економіка

Куди поведе НБУ Яків Смолій

«Є у нас невеличка проблема із часткою державного банківського сектора. Після націоналізації «Приватбанку» у 2016 році цей показник збільшився майже до 56%. Це викликає у нас, як у регулятора, стурбованість», - із виступу голови НБУ Якова Смолія на прес-конференції у Львові 13 квітня.

Подаємо майже дослівний текст виступу Якова Смолія:

«Я працюю в Національному банку з квітня 2014 року. Це мій другий прихід. Я починав свою роботу в Національному банку в Тернопільському територіальному управлінні в 1991 році, (до 1994-го я там трудився), переїхав до Києва, і тепер вже 4 роки в Національному банку. Місяць тому мене призначила Верховна Рада на посаду голови, до того я був заступником, першим заступником, майже рік виконував обов’язки (голови НБУ). Тому я в курсі всього, що відбувалося протягом 4 років після Революції гідності, я повністю володію ситуацією. І можу в деталях розказати, як і що відбувалося.

За останні 4 роки ми пройшли колосальних шлях з очищення банківської системи. З ринку було виведено половину банків, з різних причин. Одні втратили ліквідність, інші – через недостатність капіталу, частину банків – через непрозору структуру власності, ще частину – через непрозорі операції, які були пов’язані з відмиванням коштів, з їх переведенням у готівку, що створювало ризики для вкладників.

Наші рішення і дії були безпрецедентні, але на сьогодні ми впевнено говоримо, що банки, котрі залишились на ринку, абсолютно адекватні, абсолютно докапіталізовані. Торік у липні всі банки виконали норматив статутного капіталу 200 млн. Ми сьогодні володіємо достеменною інформацією, хто є власником банків, котрі працюють на українському ринку, ми знаємо структуру їхніх активів і пасивів.

Ті банки, де кредитний портфель перевищує норматив для пов’язаних осіб, підписали з НБУ договори про приведення такого портфелю до нормативу, термін даний три роки. Ці тренди відстежуються, є у нас управління моніторингу пов’язаних осіб. Тому ми можемо говорити, що банківська система сьогодні жива. Готова до кредитування бізнесу, готова надавати ті послуги, які банк і має надавати.

Є у нас невеличка проблема із часткою державного банківського сектора. Після націоналізації «Приватбанку» у 2016 році цей показник збільшився майже до 56%. Це викликає у нас, як у регулятора, стурбованість.

Два (державні) банки ще досі не мають наглядових рад – Ощадний банк і Ексімбанк.

Також, на жаль, депутат відхили законопроект про корпоративне управління державними банками (на попередній сесії). Це ще одна із проблем, яка сьогодні формує для нас певний ризик щодо управління державними банками.

Але весь інший сектор працює в рамках тих нормативних актів і регуляторних норм, які ми видаємо. Ми впевнено рухаємось у керунку європейських стандартів. Ми сьогодні працюємо на основі Базельських принципів  (принципи Базельського комітету організації банківського нагляду) регулювання банківської системи. Це відома світова практика, і Україна сьогодні у цьому тренді.

Ми всі пам’ятаємо, коли 2015 року банківську систему  і фінансовий ринок струсонула інфляція і криза. НБУ довелося ввести низку адміністративних обмежень на валютному ринку. Ми самі визнаємо, що то були драконівські обмеження, тому що здійснити операції з купівлі валюти і перерахунку її за контрактом, стало надто складно. Ми застосували багато обмежень, аж до довідки з податкової, чи кошти оподатковані і чи мають легальний статус. Але то були вимушені заходи, тому що потрібно було якимось чином ті панічні тренди, які були, зупинити і вести у нормативне регульоване поле операції щодо валюти. Протягом останніх трьох років ми майже зняли всі обмеження, які були на той час введені. Торік ми дали можливість фізичним особам-громадянам практично без декларації інвестувати до 50 тис. доларів СЩА в рік… І такою можливістю скористалася  велика кількість українських громадян. Це і купівля якоїсь нерухомості, цінних паперів, перерахування коштів на свій рахунок. Ми зняли обмеження про перерахунок коштів на рахунки родичів. Тобто для фізичних осіб певні послаблення є.

Для бізнесу ми дали можливість виплатити дивіденди, починаючи з моменту, коли вони  нагромадились, і навіть щодо 2017 року така можливість є.

Існують ще незначні обмеження до 10 млн доларів на місяць Але це не є перепоною для більшої частини бізнесу. Тому що нема так багато компанії, у яких такі великі суми дивідендів, що б перевищували це обмеження.

З огляду на  подібні норми та обмеження, що їх застосовує НБУ, то, на жаль, на сьогодні  ми керуємось Декретом про валютне регулювання 1993 року, який вже виконав свої функції і віджив. На заміну йому НБУ спільно з нашими партнерами з Європи розробили новий проект закону про валюту. Я його презентував на Національній раді реформ. Президент подав цей закон до ВРУ як першочерговий і планується його розгляд на наступній сесії. Ми сподіваємось, що так і станеться. Однак наразі йдеться про відтермінування розгляду цього закону, оскільки зареєстровано альтернативний законопроект  і зараз Комітет з питань фінансів та банківської діяльності зобов’язаний ці два законопроекти розглянути одночасно  і подавати їх до ВРУ. Будемо надіятись, що у травні це відбудеться…

Безумовно, розроблений за участі НБУ законопроект про валюту створить можливість вільного руху капіталу, але він не буде мати ефекту, якщо паралельно не будуть прийняті закони про обмін податковою інформацією між країнами-сусідами, які з нами дружать. Так званий закон BEPS. Мають бути підписані двосторонні угоди між  Україною та кожною країною про обмін інформацією щодо активів наших громадян і кінцевих бенефіціарів, контрольованих  закордонних компаній. Така інформація має подаватися до наших податкових органів. Весь світ уже в цьому процесі. Україна також повинна до нього долучитися, і  ми сподіваємось, що так і станеться.

(З 1 січня 2017 року Україна приєдналась до плану BEPS і взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт BEPS, тобто 4 з 15 кроків, які є основними. Мінімальний стандарт передбачає чотири кроки: боротьба з податковими зловживаннями, пов'язаними з використанням спеціальних режимів оподаткування; уникнення зловживань при застосуванні податкових конвенцій; розкриття інформації про використання схем агресивного податкового планування та збільшення ефективності механізмів вирішення спорів щодо застосування договорів про уникнення подвійного оподаткування між країнами, – редакція).  

Ще одна   ініціатива, яка сьогодні перебуває у тій же площині, це так зване разове декларування або нульова декларація. Річ у тому, що креативність наших громадян завжди була на висоті, і протягом останніх років були створені відповідні структури, і активи наших громадян та підприємств частково опинились за межами нашої держави. З частини цих активів сплачені податки, просто люди повиводили їх, остерігаючись різних течій та тенденцій, рейдерських захоплень, кримінальних «наїздів», що проявлялись в Україні. Знову ж таки, банківська система не була такою прозорою… Інша частина коштів (вивезених активів) стосується так званого трансфертного ціноутворення, або утилізації податків. Це коли ми продаємо закордон щось дешевше, а потім знову ж продаємо (цей же товар) за ринковими цінами кінцевим споживачам. Або ж закуповуємо щось задорого у своєї ж компанії…, і маржа залишається у тих же самих власників тільки в іншій юрисдикції. Це на сьогодні всім відомо, і багато-хто готовий відмовитись від таких схем у своєму бізнесі, однак у них постає питання: якщо вони все задекларують, чи не будуть щодо них застосовані кримінальне переслідування чи якісь гоніння. Тому потрібен закон, який би дав змогу задекларувати такі активи, сплатити за потреби податки, щоб люди могли вільно розпоряджатися своїми коштами як в Україні, так і закордоном.

Безперечно, ні НБУ, ні правоохоронні органи не будуть лояльними до коштів, отриманих злочинним шляхом. І тут потрібно буде добре спрацювати, щоб з’ясувати джерела їх походження і ціль використання. Ми працюємо в цьому аспекті.

Що стосується самого Національного банку як структури, то у нас відбулися великі зміни. 2014 року НБУ налічував близько 15 тисячі працівників, на балансі було багато непрофільних активів. Протягом останніх років ми поступово позбувалися того, чим не повинен займатися центральний банк. А саме – телебачення, баз відпочинку, фізкультурно-оздоровчих комплексів, навчальних закладів, що були передані до міністерства освіти і науки… Відтак, ми провели оптимізацію чисельності працівників, і сьогодні в НБУ працює трохи більше, як 5,5 тисячі осіб. Включаючи наш банкнотно-монетний двір, що являє собою, по суті, цех з виробництва банкнот і монет. Маємо свою фабрику банкнотного паперу… Вся ця структура (банкнотно-монетний двір) спільно налічує 1300 осіб, решта – це профільні підрозділи: банківських нагляд, блоки монетарної політики, ринків, розрахункових операцій.

Також хотів би сказати, що у 2014-2105 роках Національних банк перейшов до таких нових інструментів управління інфляцією як інфляційне таргетування. Ми поставили собі за ціль, щоб до 2020 року рівень інфляції становив 5% (± 1 в. п)…Так, минулого року ми не попали у той прогноз, який собі поставили за мету. Але на те, були об’єктивні причини, на які НБУ не може впливати, і ми про це писали в своїх коментарях, а більш детальний аналіз подавали в інфляційних опублікованих звітах.

Ще одне не менш важливе рішення минулих років – ринкове або вільне курсоутворення. У нас нема сьогодні фіксованого курсу гривні до будь-якої валюти, курс формується попитом і пропозицією. Якщо є значні коливання, то НБУ виходить на ринок – або з інтервенцією на покупку, або з інтервенцією на продаж, – щоб оті коливання залишались у  коридорах, сприятливих для експортерів та імпортерів».   

(2017 року інфляція в Україні становила 13.7% р/р і, таким чином, перевищила ціль Національного банку 8% ± 2 в. п. на кінець року, установлену Основними засадами грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу, – редакція).

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...