Торгівля "липовими" дипломами через Інтернет – один з найпопулярніших нині в Україні кримінальних промислів. Як діє віртуальний конвеєр з виробництва «дипломованих спеціалістів», автор випробувати на собі...
«Липа» на будь-який смак
Якщо набрати в пошуковику ключову фразу «продаж дипломів у Львові», комп'ютер видасть десяток посилань на сайти про продаж документів. На кожному з них докладна інформація, як, де і за скільки можна придбати жадану «корочку» (зауважу, що всі ці сайти або київські або московські, а пропозиція «продаж дипломів у Львові» означає лише те, що «на них» можна замовити дипломи найвідоміших львівських вузів).
Загалом же документи пропонують «любих ВУЗів України» і на будь-який смак. Для українських громадян та іноземців. Старого звізрця (включаючи дипломи СРСР) і нового (на пластиковій картці), видані після 1997 року. З відзнакою і «звичайні». «Економ-варіант» (документи, виготовлені за допомогою кольорового ксерокса) та оригінальні – на справжніх державних бланках. «З проводкою» (внесені до реєстру навчального закладу та Міносвіти) та не зареєстровані. За фіксовану ціну й зі знижкою - якщо купуєш два і більше дипломів.
Ціни – від 300 до 2000 доларів (залежно від якості товару). Замовити документ можна прямо на сайті, залишивши заявку з даними, які необхідно вписати в диплом.
А щоб клієнт «визрівав» швидше як бонус йому «впарюють» пару-трійку філософських зауважень: типу «Кожен сам творець свого власного життя і долі, покупка диплома є одним з підтверджень цього». «Диплом – це такий документ, який коли-небудь та стане в нагоді», «Життя занадто коротке, щоб витрачати п'ять років на безглузде зубріння».
«Правильні» контори
Замовлення на купівлю оформляю одразу на всіх знайдених сайтах. Моя легенда – шукаю диплом провізора Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького – взірця 2005-го або 2006 року. У кожній заявці наголошую, що готовий диплом оплачу лише в тому випадку, якщо мені його доправлять додому.
Уже наступного дня на мою заявку відгукується п'ять сайтів – їхні представники зв'язуються зі мною за електронною поштою. З віртуального листування дізнаюся, що виконати моє замовлення «торговці знаннями» не можуть, бо не мають бланків та печаток «зазначеного львівського вузу». Натомість мені пропонують диплом провізора інших медичних вузів – Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська. Три «контори» за свої послуги вимагають стовідсоткову передоплату.
«Фальшиводипломників», які хочуть гроші наперед, одразу відціджую. Двом «фірмам», що залишаються, повідомляю, що згоден купити диплом будь-якого медичного вузу України і залишаю номер свого мобільного телефону.
З першої «контори» мені дзвонить «менеджер Сергій». Пропонує за 750 доларів купити диплом «в Харкові» – Національного фармацевтичного університету. Обіцяє, що документ буде «практично справжній» – виготовлений на «бланку держзнаку», зі справжніми печатками і підписами. Каже, що кур'єр доставить мені готову роботу додому, і я сам зможу переконатися в її високій якості. І лише після цього з мене вимагатимуть сплатити «замовлення».
– Якщо «виконавець» вимагає передоплату то, швидше за все, ні грошей, ні диплома ви більше не побачите, – просвітив мене Сергій. – А телефон, за яким з вами зв'язувалися, після «операції» буде мовчати. Тому для клієнта головне вибрати «правильну» фірму. Таку, як наша, яка не «кидає».
З другої «контори» зі мною зв'язується «менеджер Аня». Її пропозиція - диплом Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (м.Київ). На бланку державного взірця, зі справжніми печатками і з повною «проводкою» (зареєстрований в базі вузу і Міносвіти). Вартість роботи - 1800 доларів.
«Добро» на виготовлення диплома я даю і Сергію, і Ані ...
Шахраєм і «кидалою» виявився ... я сам
Через кілька годин після підтвердження заявок електронною поштою отримую на вичитку взірці замовлених дипломів. Макети заповнені грамотно і акуратно, від справжніх документів зовні вони нічим не відрізняються.
Щоб з’ясувати, що ж все-таки мені намагаються «втюхати», вирішую ускладнити «менеджерам» завдання. Повідомляю, що диплом мені потрібен для працевлаштування за кордоном – у Сирії. А в такому випадку необхідно провести консульську легалізацію (підтвердити справжність диплома в Департаменті консульської служби МЗС України). Прошу Сергія і Аню допомогти мені в цій новій для мене справі.
Сергій відповідає категоричною відмовою. Потім з нервовим тремтінням в голосі пояснює, що «ми так не домовлялися». Що знайомих в МЗС, аби зробити легалізацію документа, у нього немає, а загриміти разом зі мною «в ментовку» він не збирається.
Я нагадую про його ж обіцянку: що мій диплом буде «практично справжній». І наївно цікавлюся, може все-таки документ вдасться «провести» через консульську службу?
Сергій зривається на образи: «Ти що, ідіот, думаєш, що за 750 доларів можеш купити диплом зі справжніми печатками?» Після цього називає мене шахраєм, аферистом, «кидалою» і кидає трубку.
«Менеджер Аня» допомогти з легалізацією погоджується за додаткову плату – 300 доларів. Запевняє, що ніяких проблем з консульською службою не виникне. Адже диплом мені виготовлять з повною «проводкою». Фото завіреного консульством диплома обіцяє вислати через три дні.
Після закінчення цього терміну телефоную на її мобільний телефон. Трубку ніхто не бере.
Як стверджують фахівці,99,9 відсотків дипломів, що продаються через Інтернет – це фількіна грамота. Бо внести «замовника» «старим» числом в базу навчального закладу, «провести» його по всіх архівних документах (починаючи від робіт абітурієнта на вступних іспитах, закінчуючи заліковою книжкою і дипломною роботою) практично не реально. Коли ж пощастить, то такий диплом коштуватиме стільки ж, скільки коштує навчання в обраному виші.
Фактом є і те, що «справжні» підроблені дипломи дуже часто виготовляються кустарним методом – за допомогою кольорових ксероксів, бо «витік» офіційних бланків, які видають виші, в останні роки зведено до мінімуму.
Отож подумайте, чи варто вплутуватися в сумнівні махінації?
Віктор Корнієнко для Гал-інфо.
