Експерти КВУ проаналізували основні заяви представників монобільшості на тему скорочення кількості народних депутатів.
До уваги було взято виступи в медіа, коментарі в ЗМІ, виступи на політичних ток-шоу та заяви під час роботи у Верховній Раді.
У ході аналізу виявлено низку маніпуляцій та перебільшень. Зокрема, це питання, які стосувалися майбутньої роботи депутатів в комітетах після скорочення їх кількості, зменшення видатків на роботу ВР, пов’язування скорочення кількості депутатів зі зміною виборчої системи, апелювання до результатів референдуму 2000 року та застосування математичних формул, які мають свідчити про потребу в скороченні.
1. Давид Арахамія: «Достатньо буде 300 людей для того, щоб вони адекватно працювали в комітетах»
У разі скорочення кількості депутатів робота в комітетах суттєво зміниться. За умови збереження їх чинної кількості (23) в середньому в одному комітеті працюватиме лише 13 народних депутатів. Враховуючи значне законодавче навантаження на комітети, такій незначній кількості депутатів буде значно складніше працювати над розглядом законопроектів, аніж це є тепер. Також лише 7 депутатів буде достатньо для того, щоб на комітеті був кворум, що потенційно може знизити легітимність прийнятих рішень.
2. Давид Арахамія: «Зараз мажоритарників вже немає, згідно з новим Виборчим кодексом, залишились лише відкриті партійні списки. Зрозуміло, що якщо вже один компонент зникає, то це означає автоматично, що треба зменшувати кількість людей».
Тип виборчої системи безпосередньо не впливає на кількість депутатів у парламенті, а скасування мажоритарної системи не означає потреби в автоматичному зменшенні кількості депутатів.
3. Давид Арахамія: «Якщо буде (ред-. скорочення) третина депутатів, то можна очікувати, що на третину зменшиться навантаження на бюджет»
Видатки на ВР залежать не лише від того, скільки коштів витрачається на роботу народних депутатів, але й від загальних витрат на Апарат ВР. Зокрема, це питання оплати праці співробітників ВР, утримання адміністративних будівель, автобази парламенту. При цьому такі питання як утримання адмінбудівель не залежать прямо від кількості депутатів. Згідно Держбюджету-2020 понад 900 млн. із 2 млрд. грн. видатків на ВР – це «обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ВР». Тому скорочення кількості депутатів на третину не означатиме автоматичного скорочення загальних видатків на роботу ВР на таку ж цифру, а залежатиме від подальших дій влади (наприклад, звільнення частини працівників Апарату ВР та його структурних утворень). На разі відповідних розрахунків запропоновано не було.
4. Ольга Совгиря: «Є науково доведена формула, відповідно до якої при кількості населення в державі, яка на сьогодні приблизно дорівнює 37 мільйонів громадян, кількість народних депутатів, кількість парламентарів має становити 300, максимум 320 народних депутатів. Це теорія конституційного права. Це базові речі»
Так звана формула «кубічного кореня» не є загально прийнятою нормою щодо визначення кількості депутатів, а швидше є теоретичною моделлю щодо можливого обрахунку. В світі є лише незначна кількість держав, в яких кількість депутатів абсолютно відповідає цій математичній формулі. Застосування формули «кубічного кореня» було критично оцінено низкою суддів Конституційного суду під час відкритого обговорення цього питання.
- 5. Федір Веніславський: «Ухваленням цього закону ми фактично імплементуємо волю українського народу, яка була висловлена на вільному всеукраїнському референдумі і яку ніхто на сьогоднішній день не поставив під сумнів»
Референдум 2000 року був широко розкритикований як з боку українських експертних організацій, так і з боку міжнародної спільноти. Так, Венеціанська комісія зазначала, що одне з питань референдуму було неконституційним, тоді як інші були вкрай проблематичними або не зрозумілими. При цьому реалізація пропозицій, що містилися в референдумі, могла порушити співвідношення балансу сил між Президентом та парламентом. Крім цього, варто відзначити, що референдум відбувся 20 років тому, що може ставити під сумнів актуальність його висновків і застосування їх до теперішньої ситуації.
