Олег Фешовець, історик-мілітарист, головний редактор міліарного альманаху «Цитадель», в інтерв’ю Громадському інтернет-телебаченню Прес-клубу дав оцінку нинішнім подіям в Україні, розповів про сценарій поділу України і комплекси Путіна.
Що Путін ховає за комплексом мачо
Проблема Путіна має два виміри – особистий і суспільний, національний. І, можливо третій, геополітичний.
Що стосується особистого, складається враження, що для Путіна властива якась гігантоманія. Ці гігантоманські тенденції досить часто приховують якусь внутрішню слабкість, ущербність. Досить часто поєднання гігантоманської компенсації і внутрішньої ущербності характеризує диктатора, тому що будь-який диктатор є людиною внутрішньо боязкою. І цей внутрішній страх постійно виводить людину з рівноваги, провокує внутрішню напругу, загострює сприйняття. Доволі часто це дає всім диктаторам можливість досить точно вловлювати, що його владу посилює, а що - послаблює.
І от ці його внутрішні проблеми плюс проблеми Росії призводять до потреби щось робити, аби врятуватися від чогось більшого, від особистих проблем і проблем в державі.
Імперія завжди живе доти, доки розширюється, і розширюється переважно за рахунок слабших. І саме в цьому і небезпека, що ми, власне, і виявилися тими слабшими.
Хтось каже, що ми живемо в 21 столітті і що в 21 столітті так не прийнятно. Але один мудрий чоловік сказав, що цивілізація від варварства віддалена рівно настільки, на скільки благородна сталь від іржі: щойно перестанеш її чистити і вона з’являється. На початку 20 століття деякі діячі теж говорили, що, мовляв, ми живемо в 20 столітті, а тому про яку армію може йти мова. Зрештою, всі ці письменники та історики втратили державу на початку того ж таки 20 років 20 століття. Теж саме стосується і 21 століття, то, що воно насталоще нічого не означає.
Зрештою, якщо проводити історичну аналгію, я не говорив би про конкретних персон. Хоча є персони, які, наприклад, мали такі самі комплекси меншовартості, десь були внутрішньо інфантильні, як це можна сказати і про Путіна. Відповідно, потрібна якась гігантоманська компенсація, якийсь комплекс мачо. Таких політичних діячів багато. Досить часто цей комплекс мачо компенсує якусь внутрішню жіночність, латентну гомосексуальність тощо.
Путін – таки Гітлер
Тому краще взяти якусь історичну аналогію і в ній знайти його прототип. Головна небезпека, яку Путін нині становить – світ дуже великими зусиллями прийшов до ідеї самовизначення нації. Саме нації, а не окремих територій. Наступний принцип – дуже уважне ставлення до переділу кордонів. Відповідно, будь-який насильницьких переділ кодонів – це те, що може кинути світ в хаос і в наступну світову війну. Людство це зрозуміло і намагалося тримати цю проблему в легітимному полі. Путін це різко порушує. Тому, справді, напрошується аналогія з Адольфом Гітлером. Він робить те саме, і тому світ входить в дуже негативну фазу.
Доцільність в обмін на справедливість
Ми починаємо жити правилами, коли слабкий втрачає всі права, і ми швидко зі стану цивілізації скочуємось до стану варварства. Думаю, мало хто цього хотів би. Тому відповідальність нині лежить на тих, хто має важелі впливу. Такі важелі виливу має Захід.
Коли світ перелякався загрози нацизму, він злякався настільки, що східний фронт заплатив мільйонами життів і таки врятував Західний світ. Хоча вже тоді Вінстон Черчіль сказав: здається, ми зарізали не ту свиню. І після завершення Другої світової йшлося про те, що можливо буде відкритий другий фронт проти Сталіна. Він не був відкритий. Почалися якісь компроміси, бізнесові зв’язки. В цьому, до речі, і криза лібералізму: мовляв, коли кордони перетинають товари, їх не будуть перетинати війська. Тобто, йдеться про якусь потребу дня, доцільність на даний момент.
Тема Волині – старт операції з поділу України
Коли ми аналізуємо нинішні події, у багатьох виникає відчуття якогось повторення подій 1938 року, періоду великого переділу світу. Почали виникати якісь великі об’єднання, які своєю чергою спонукають до виникнення дзеркального об’єднання, а воно своєю чергою посилює те протилежне об’єднання. На цьому ті, що будують владу, грають.
Думаю, сценарій Криму і поділу України був запущений тоді, коли почалося істеричне піднімання в Польщі кампанії стосовно Бандери, Волинської трагедії тощо. Очевидно, що грала агентура, очевидно, що грали дурні. Очевидно, що це була гра на розкол України, на недопущення побудови єдиної системи вартостей в Україні. Навіть у нас багато галичан підігрували. Коли почався Майдан, багато говорили про федералізацію України, про Бандеру як проблему нашої інтеграції у Європейський Союз. Працювала агентура в Польщі. Цей поділ готувався. Таку маємо нині ситуацію, і бачимо, на який бік стає Росія. Вона знову стає агресором, який налякав всіх у світі, всі зрозуміли, що треба думати про власний порятунок, не можна довіряти угодам, домовленостям. Світ починає йти шляхом цинізму і шматувати слабшого. І ми знову впадаємо в середньовічне варварство.
Фото - avmalgin.livejournal.com.
