Вже досить давно в Україні є панівною думка, що вибори залежать не від волевиявлення виборців, а від професіоналізму політтехнологів, які вміло використовують «брудні» технології для маніпулювання виборцями. В рамках спільного проекту «У країні - вибори» ЛОГО КВУ та ІА «Гал-інфо» пропонуємо аналітичну статтю.
До «брудних» технологій можна зарахувати маніпуляції, фальсифікації, «чорний піар» та використання адміністративного ресурсу.
Маніпуляції – це є введення в оману виборця. Це використання різного роду інформації, що показує кандидата з негативного боку. Подібна інформація міститься в агітаційних листівках, газетах, різних інтернет-джерелах. Вихідні данні не вказуються, тому для загалу автор залишається невідомим. Найбільш дієвим методом маніпуляції є створення міфів та стереотипів. Наприклад, «донецькі – бандити» або «западенці – бандерівці». Формування міфів та стереотипів впливає на виборців таким чином, що вони роблять свій вибір, орієнтуючись на емоції.
Фальсифікації – це організовані порушення виборчого законодавства. Метою фальсифікацій є викривлення волевиявлення виборців під час виборчих кампаній або при встановленні результатів голосування. За використання фальсифікацій передбачена кримінальна відповідальність.
Окремо можна виділити підкуп виборців, який буває прямий та непрямий. Найчастіше використовують непрямий підкуп. До нього відносять надання певних привілеїв для виборців у вигляді певних матеріальних цінностей із закликом голосувати за партію або кандидата. При цьому найчастіше кандидати використовують так звані благодійні фонди.
Використання адмінресурсу передбачає тиск працедавця на своїх підлеглих. Наприклад, примус до участі у різного роду акціях, мітингах на підтримку партії або кандидата. До адмінресурсу також відносять агітацію в державних установах або коли чиновник агітує за партію чи кандидата.
«Чорний піар» направлений на «знищення» конкурентів. Це є і розповсюдження неправдивої інформації, компромату, також різних «небезпечних» заяв від їхнього імені. Загалом все те, що створить поганий імідж для опонента.
Стосовно Львівської області, то найчастіше використовуються агітки та газети, де є неправдива інформація про кандидата. Далі йдуть інтернет-джерела та використання медіа-джерел для рекламування власної кандидатури.
ЛОГО КВУ опитало 15 рейтингових кандидатів щодо використання брудних технологій.
Звичайно, кандидати у
народні депутати виступають проти використання
«брудних» технологій, адже це
неправомірна та нечесна боротьба за голоси виборців. Разом
з тим, лише один кандидат заявив, що їх не буде використовувати, оскільки це
лише зайвий раз привертає увагу до опонента. Серед головних брудних технологій
називають: поширення неправдивої інформації або компромату через газети та інші
медіа (15 відповідей), листівки (9), технічні пікети (2), адміністративний
ресурс (5).
1 – використання медіа
2 – листівки
3 – адмінресурс
4 – технічні пікети
Головними темами брудних технологій називають: очорнення минулого кандидата, спекуляції на тему сім’ї, перекручування ідеології, програмних засад кандидата. Нижче подаємо приклади використання чорних технологій названих кандидатами.
Дмитро Добродомов висловився, що використання «брудних» технологій залежить від рівня моралі людини. І найбільш обурливим для нього є розповсюдження інформації про його неповнолітніх дітей та рідних.
Богдан Хруставчук вважає, що використання брудних технологій вже відходить, тому що вони, зазвичай, «працюють на користь кандидата – додають йому рейтинг».
Сергій Сенчук говорить про розповсюдження агіток з неправдивою інформацією в окрузі.
Юрій Михальчишин – розповсюдження наклепу в Львівській газеті, що він (та партія ВО «Свобода») є прихильником неонацизму. Окрім того, розповсюдження газет на окрузі із матеріалами, які очорнюють кандидата. Також на його окрузі розклеювали оголошення про те, що запланована зустріч з виборцями скасовується.
Роман Ілик говорить про те, що кандидати використовують не прямий (спонсорування ремонтів шкіл, дитячих садків тощо ) та прямий підкуп (пропонування грошей), щоб отримати голос виборця.
Тарас Батенко – використання агіток, газет без вихідних даних, де перекручуються факти. Також помічені одні і ті ж самі люди, які на виступах перед виборцями влаштовують так звані «технічні пікети».
Андрій Кіт – в газеті «Заграва» постійно ллють бруд на нього.
Олег Канівець – більшість негативної інформації висвітлюється в газетах «Анонімус» та «Слово».
Степан Курпіль – опоненти намагалися розпустити плітки про отриману спадщину, але після того, як вона була віддана державі, причин для поширення таких пліток вже не було.
Андрій Лопушанський – недопуск до виборців, розповсюдження матеріалів в газеті.
Тарас Стецьків – розповсюдження агіток в виборчому окрузі з неправдивою інформацією і ще й з логотипом Опори (згодом інформація була спростована, Опора не мала ніякого відношення до агіток і тієї інформації, що в них містилася).
Гал-інфо провело моніторинг інформаційних приводів, пов’язаних із очорненням кандидатів у народні депутати.
За спостереженням журналістів, останнім часом популярною стала технологія пошкодження зовнішньої політичної реклами – рекламних шитів, біл-бордів, зривання агітаційних плакатів та листівок.
Так за останній тиждень були пошкоджені біл-борди Михайла Хміля, Дмитра Добродомова, Тараса Батенка, Богдана Хруставчука та Ірини Сех.
Як правило, біл-борди обливають фарбою або пошкоджують написами різного змісту.
Окрім того, що штаби кандидатів вдаються до нищення зовнішньої політичної реклами опонентів, має місце й факт поширення фальшивих повідомлень про зустрічі з виборцями.
Наприклад, у фальшивих оголошеннях про зустріч із «народним депутатом Іриною Ігорівною Сех» йшлося про те, що кандидат, якого вже назвали народним депутатом, роздаватиме матеріальну допомогу виборцям. Ця технологія спрацювала, адже виборці приходили на зустріч, якої не було, і очікували обіцяної допомоги.
Окрім того, на цих виборах дуже поширений прийом очорнення одного із найрейтинговіших кандидатів, використовуючи для цього менш рейтингового кандидата. Такий кандидат, якого можна вважати технічним, поширює про одного із рейтингових кандидатів інформацію з його минулого, яка в будь-якому випадку є серйозним інформаційним приводом та привертає увагу ЗМІ, створюючи таким чином конфлікт.
Поширення наклепницьких листівок, агіток без вихідних даних, спеціальне створення інтернет-сайтів для розміщення на них інформації про одного з кандидатів – це поширені брудні технології на парламентських виборах 2012 року.
Варто також додати, що за час виборчої кампанії траплялися прецеденти, коли до виборців округу телефонували, представляючись членом виборчого штабу одного із кандидатів, і пропонували гроші за голос. Таким чином створювалась ілюзія того, що кандидат намагається купити голос виборця.
З моменту реєстрації кандидатів у народні депутати поширеною "брудною" технологією також була реєстрація двійників тих кандидатів, які мають реальні шанси перемогти на виборах. З одного боку, ця технологія мало дієва, адже виборець у бюлетені буде орієнтуватися не лише на прізвище та ім’я кандидата, за якого хоче віддати свій голос, але матиме змогу уважно перевірити свій вибір, поглянувши, яку саме політичну силу представляє кандидат, чи він є самовисуванцем. Двійники, як показує практика багатьох років, є самовисуванцями.
Цього року склалася цікава ситуація, коли двійники знімалися з реєстрації. Відповідно, питання "брудності" такої технології переходило у іншу площину, Можливо, у появі таких двійників були зацікавлені самі кандидати. Як відомо, двійник на окрузі свідчить про те, що хтось (як правило, мають на увазі владу) не бажає перемоги кандидата, проти якого таку технологію застосовують, а отже такий кандидат є опозиційним. На Львівщині, як відомо, бренд опозиції є дуже важливим, а клонування кандидата дозволяє ще раз довести свою опозиційність.
Натомість, маємо реальний приклад, як технологія двійника працює. Так, двійник Олега Канівця, як свідчить соціологія, забирає у нього близько 3 % рейтингу.
Насправді, штаби своєю роботою так заплутали виборці, що їм досить складно стає розрізнити, де працюють "брудні" технології, а де реальна атака з боку опонентів.
Зокрема, на початку кампанії в Інтернеті з’явилося відео про Оксану Юринець, в якому прозвучало гасло: «Оксана Юринець – нормальна баба». Тоді ж в коментарі Гал-інфо кандидат заперечила причетність свого штабу до цього відео і назвала це чорним піаром. Згодом з’ясувалося, ніби відео зробили її прихильники, а вона, начебто, про це нічого не знала.
Здавалося б неприпустимим, але окремі кандидати не гребують використовувати "чорні" технології самі проти себе для того, щоб надати додатковий інформаційний привід для преси.
Висновок, на жаль, невтішний. Кампанія показала, що її інтелектуальний рівень мав би бути вищим, адже навіть "брудні" технології виявились вельми примітивними та зовсім не цікавими з погляду виборчого процесу.
ЛОГО КВУ Роман Кошовий, Дарина Клименко.
ІА «Гал-інфо» Анна Новик.
Фото: Ukrainian Media Service
