Шанувальники львівського спорту зі стажем, а також ті, хто уже давно цікавиться кінним спортом, ще пам’ятають кінні перегони або так звані «скачки» на Львівському іподромі. Ще кілька років тому унікальний іподром з трав’яною доріжкою випробовував молодих коней чистокровних порід. Чимало з них показували непогані результати.
Згодом цих коней використовували для розведення чи перепродували у кінний спорт, де вони здобували нові перемоги для своїх власників. Сьогодні ж перегони на львівському іподромі – це хоч і не в далеке, проте минуле. Понад три роки на трав’яних доріжках не відбуваються події, які могли б зібрати солідну глядацьку аудиторію. Чи є світло в кінці тунелю становища львівського іподрому, дізнавався кореспондент Гал-інфо.
ПрАТ «Львівський іподром» завжди славився тим, що міг приймати велике поголів’я коней. Ще одна його родзинка – трав’яна доріжка. В Україні це унікальний іподром, іншого такого немає. Три роки тому до нашого міста привозили коней з інших областей України. Перевіряли їх не тільки на стрибучість, а ще й на швидкість.
До Львова привозили коней 2-3 річного віку. Більшість з них були чистокровними представниками англійських порід з різних заводів України: Стрілецький, Лозівський, «Міленіум» та інших. Випробовували коней на різних дистанціях: як і на коротких, так і на довгих. Найважливіша дистанція становила 2 400 метрів. Її називали дербі. Інші дистанції були на 1 800, 2 000 та 2 200 метрів. Вболівальники зі стажем кажуть, що скакали навіть стаєрську дистанцію – 2 800 метрів. Тут перемагали не жваві, а витривалі коні.
В радянські часи на львівському іподрому активно працював тоталізатор. На свої ставки люди грошей не шкодували. В сучасній Україні ставки на спортивні події прирівняли до гральних автоматів та заборонили. Від цього кінний спорт втратив видовищність. Адже в усіх цивілізованих країнах, де проводять «скачки», організатори на тоталізаторі заробляли самі, на призові для переможців, а отже заохочували власників коней та жокеїв брати участь у змаганнях.
На львівському іподромі перегони не проводили уже три року, то ж азарт і видовищність відійшли у минуле. Головні причини – відсутність поголів’я коней та фінансування з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України. Одна причина тісно пов’язана з іншою, а відтак, про вирішення цих проблем можна буде говорити лише тоді, коли знайдеться належне фінансування. Як то кажуть, будуть гроші – будуть «скачки».
Як відомо, більшість кінних заводів України до війни знаходились у Луганській та Донецькій областях. Там розводили чистокровних скакунів, а перевіряти їхні можливості могли у Львові. Через війну на Донбасі на кінних заводах коней рятують як можуть. Кажуть, що чимало з них віддали «в добрі руки», оскільки їх нічим годувати.
У коментарі нашому сайту Віктор Доскіч як президент федерації кінного спорту Львівщини та член політичної «Наш край» запевнив, що світло вкінці тунелю у цій справі є. Можливо, весною наступного року ми знову побачимо перегони на львівському іподромі.
«Перш за все, потрібно працювати над тим, аби збільшити поголів’я коней. Розуміємо те, що іподром у нас єдиний. Якщо його втратимо, нового у нас не буде. Якщо на ньому хтось щось хоче будувати, цього зробити також ми не дамо. Наша партія контролюватиме його розвиток. Ймовірно, уже весною наступного року на іподромі проведуть скачки. Для цього потрібно, щоб своїх коней захотіли перевірити їхні власники, адже не секрет, що майже всі коні, яких зараз утримують в конюшнях іподрому, є приватними», - сказав Віктор Доскіч.
За словами львівських шанувальників кінного спорту зі стажем, у такому стані справ на львівському іподромі винні не нинішні керівники, а попередні. Подейкують, ідеєю проведення скачок на львівському іподромі перейнялися представники «Партії Регіонів». Втім, вони ж її успішно провалили. Перегони вони проводили «під себе» та «своїх» коней, а суддів, які не хотіли судити як треба, добровільно-примусово просили «звільнити територію». Відтак, представники інших областей України почали відмовлятися грати за чужими правилами.
Сьогодні іподром знаходиться хоч і не в ідеальному, проте, і в не занедбаному стані. У семи конюшнях є як і приватні коні, так і ті, що належать безпосередньо самому іподрому. Він, до слова, починається з готелю «Жокей», який був збудований ще у далекому 1977 році і належить іподрому. До приїду Пари Римського Івана Павла ІІ він був реконструйований і зберігає охайний вигляд понині. У готелі лише 12 номерів, ціни доволі помірні (300 грн/доба), і, за словами працівників готелю, заселеність у ньому середня. Зупиняються тут люди, які бажають покататись на приватних конях і ті, які просто приїжджають до міста з різних причин.
Зустрітися з директором підприємства Миколою Стецем, нам, на жаль, не вдалося. Він, за словами працівників готелю, поїхав через справи. Відтак, про все, що відбувається на іподромі, довелося розповідати його підлеглим.
Про поголів’я коней вони розповідають мало. Тих, які належать суто іподрому, залишилося небагато – приблизно 30 голів. Здебільшого це кобили та лошаки. Відповідно, з таким поголів’ям та відсутністю фінансування про жодні перегони не може бути й мови. Інша частина коней приватні. Їх є понад 70. За утримання тварин в стайнях іподрому господарі платять: 900 гривень за стійло та приблизно 3 000 гривень, якщо мова йде про стійло та корми для коня. Серед приватних коней на іподромі є і чимало породистих. Вартість таких коней може перевищувати 10 тисяч умовних одиниць. Однак, покататися на таких конях під наглядом тренера може будь-хто. Не безкоштовно: за півгодини їзди на породистому коні вартістю п’ять тисяч доларів доведеться викласти 150 гривень. Втім, на Львівському іподромі стверджують, що це не дорого, оскільки в інших конюшнях пропонують поїздку на коні вартістю 200-250 гривень за півгодини. Власники коней в один голос кажуть, що більшість клієнтів приходять на вихідних у вільний від роботи час.
Повертаючись до теми перегонів, варто зауважити, що навіть власники приватних коней схиляються до думки, що світла вкінці тунелю у цьому питанні наразі немає. Мовляв, виділяти на це гроші нікому не цікаво. Тим паче, у такий непростий для України час…
Богдан Пастернак, Гал-інфо.
