Слухай онлайн
Cуспільство

Людмила Калабуха: як навчитися продавати себе та виходити з зони комфорту

Сьогодні в інтерв’ю проєкту #ВідвертаРозмова_з справжній енерджайзер, бізнес-тренерка, письменниця, блогерка та неймовірна співрозмовниця Людмила Калабуха.
Людмила Калабуха

Людмило, давай для початку познайомимо наших читачів з тобою. То хто ж така Людмила Калабуха?

Я бізнес-тренер, письменниця, бізнес-блогер. Я веду блоги в соцмережах, де навчаю людей продавати. Пишу влучні, короткі поради по принципу - прочитав, застосував і заробив гроші. Мене називають тренером моментальних результатів. 

Пишаюся, що відчуваю, що саме потребує аудиторія у кожній із соцмереж, в яких я представлена. Першим був Facebook, у який я прийшла у 2013 році. Раніше я не була зареєстрована в жодній з них.  Була безінтернетною людиною, поки мені мудрі люди не сказали, що як би я добре не працювала, але “поки тебе нема в інтернеті - тебе не існує. Тебе знає дуже обмежене коло людей”. Я тоді не мала жодного поняття з якого боку підходити до соцмереж, наймала SMM спеціалістів, результат був нульовим: “Два лайки, один мій, другий SMM спеціаліста”. 

І я вирішила зайнятися цим сама. Я пройшла всі можливі курси. Але мені категорично не сподобалось те, чого там вчать, тому я створила власну систему і стала спілкуватись в соцмережах так, як я б хотіла спілкуватись зі своїми друзями. І це  фантастично спрацювало. Вже через два роки доповідала на міжнародних форумах з темою: ”Як стати брендом в соцмережах без реклами та технічних знань”.

Потім зійшла зірка Instagram. Всі скептично до неї ставились, адже там сидять малолітки, що фоткають їжу. Та я впевнена, що і молодь потребує порад, як продавати, як вести бізнес, як комунікувати з людьми та перемагати в переговорах. І тепер дуже прекрасно себе почуваю і там. Навіть стала Кращим Бізнес-Блогером України 2019, виграла в народному голосуванні, зініційованим телеканалом Україна.

Але тут зійшла нова зірка - TikTok! Який взагалі в пристойному товаристві заведено сварити останніми словами та говорити, що там сидять тільки деграданти. Я знайшла до неї ключ, і тепер у мене понад 3 мільйони переглядів і увійшла в ТОП-15  ТікТок блогерів, на яких радять підписатися авторитетні ЗМІ. 

Я зараз граючий бізнес-тренер, у мене 27 років досвіду в продажах. 20 років займалася ювелірним бізнесом, а зараз у нас з чоловіком мережа зоомагазинів у Львові. І коли у 2020 році всі закривались через пандемію, ми відкрили 2 магазини, і цього року ми відкрили ще два.

Але звідки в тебе це все, ця енергія? З твоєї біографії, ти повинна була стати звичайною вчителькою. Коли настав такий етап, що ти вибрала саме цей шлях.

Я якось аналізувала нещодавно всі мої життєві перемоги, всі вони починалися з великої біди. Це було всупереч тим життєвим ситуаціям, в яких я опинилась.

Мої батьки були люди мистецтва. Мама - відомий театральний критик 70-80-х років. Богдан Ступка був другом нашої сім'ї. Тато - професор філософії у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (Академія мистецтв, - ред), та дослідник творчості Леонардо до Вінчі. Я виросла серед книг та інтелектуальних розмов.

Слово “гроші” в нашій сім'ї взагалі не вживалося. Батьки жили поза матеріальним світом, ніколи не переймалися побутовими моментами. Служили чистому мистецтву. І я була б такою - відмінниця філологічного факультету ЛДУ, композиторка, творча одиниця, якби не стались 90-ті. Батьків звільнили з робіт, вони виявились абсолютно непристосованими до того життя, яке настало, коли навіть їсти не було що. І єдиною людиною в сім’ї, яка мала за будь-яку ціну принести додому грошові одиниці, стала я.

Татові, ще як працював в інституті, дали кавалок землі в Липниках, і кілька років ми харчувалися самими кабачками з городу. Тому що у нас не було навичок роботи на землі й у нас нічого, крім кабачків там не росло - 6 соток кабачків. Ходили ми туди пішки, бо не було грошей на автобус. 

На всі роботи, на які я влаштовувалась в той час, мене з задоволенням брали, але ніхто грошей не платив.  

І тоді моя подруга, що робили прикраси з бісеру, запропонувала мені їх продавати серед студентів. Як же мені було соромно. Мені здавалось це такою ганьбою. Але на мій подив всі з таким ентузіазмом почали в мене купувати ті вироби. І коли кожна  студентка університету Франка повністю вбралася в мої бісерні прикраси, я зрозуміла, як би я сказала зараз, масштабувати бізнес. Інтернету та соцмереж, тоді не було, я просто вийшла на вулиці Львова і пішки пройшла всі райони й вулиці, заходячи в усі  державні установи, всі перукарні, банки, кафе. 

От звідки мої навички комунікації! Я знаходила підхід до кожного, перетворювала кожну свою презентацію в справжнє шоу, ділилася із людьми цікавими історіями, цитувала улюблених авторів книг. І моя справа пішла, почала годувати сім’ю.

В один прекрасний момент всі мої клієнті почали звертатись до мене по бізнесові поради, адже про продажі я знаю все. Саме на вимогу ринку я  змінила фах з підприємця на бізнес-тренера. І я кинулась в цю нову справу зі всім ентузіазмом моєї натури. 

Розкажи про свої книги.

Ми живемо в час економіки уваги. Зараз в інформаційно перевантаженому світі йде неймовірна боротьба за увагу аудиторії - хто зміг зацікавити аудиторію, в того вона і купує.  Зараз не гроші вирішують, а те наскільки ти цікавий і можеш привернути та втримати увагу людей.  

У 2017 році, я отримала неймовірну пропозицію від Тернопільського видавництва “Мандрівець” написати книжку. Але написати книгу було необхідно за місяць, щоб представити її на Форумі видавців у Львові. Як можна написати книжку за місяць? Та це був шанс, про який мільйони письменників тільки мріють, адже це визначна подія Східної Європи. І я погодилась. 

Вже на ранок після розмови, я придумала про що буде книжка, назву “Почніть говорити “Ні”, основні розділи та анотацію. Я встигла. Я написала книгу, яка не тільки увійшла в ТОП-10 кращих книг України 2017 року, а вже 4 роки впевнено тримається у списку бестселерів у всіх інтернет-книгарнях України, на днях вийшло 8-ме видання.

І так само я написала за місяць свою другу книгу. 10 грудня 2019 року, я підбивала підсумки, що зробила в цьому році. І зробила я немало. Тільки от нову книгу не написала. І вже не напишу. Та вирішила, а чому? До нового року ще 21 день, можна ще стільки встигнути! 31 грудня, як в кіно, під звук петард під вікном рівно опівночі я поставила крапку у своїй другій книзі. Книга “Коли говорити “ТАК” витримала вже два видання. Зразу залетіла в ТОП-продажів. І визнана Кращою Книгою України 2020 згідно з голосуванням читачів в рамках премії KBU Awards 2020. 

Мої книги це - бізнесові поради та  історії моїх друзів та клієнтів - наших сучасників, українців, людей, що живуть по сусідству. Зі 100 країн, з 4 континентів я отримую відгуки: люди пишуть, як мої книги змінюють їх бізнес та життя, а в моїх історіях вони впізнають себе. Мені часто пишуть зі сходу України, що це перша книжка, яку вони прочитали українською мовою.

Ти один з небагатьох україномовних бізнес-тренерів.

Так. І мені дуже багато говорили, що я дуже багато втрачаю, тому, що я відсікаю величезний російськомовний ринок. Але це був мій свідомий вибір, я дуже серйозно підійшла до того питання, щоб так позиціювати себе. Можливо ринок і менший, але це є моя цільова аудиторія. Я виключно українською мовою веду всі свої ресурси, тренінги, виступи.

Зараз, коли мене запрошують в Харкові чи в Одесу, замовники просять, щоб я виступала саме українською. І це мене дуже тішить.

На кого ти орієнтувалась при написанні своїх книг? На чоловіків чи жінок?

Я була свято переконана, що пишу для жінок. В мене там дуже багато жіночих історій, але окрім всього я пишу, ще й бізнесові поради. І величезна кількість моїх читачів саме чоловіки.

Виявляється чоловікам цікаві жіночі оповідки, які жінки одна одній розповідають на каві. Як я собі розумію: дівчата читають заради емоційних історій, а чоловіки заради бізнесових порад.

Твоє бачення може не сподобатись феміністичній спільноті.

Не можна, щоб тобою були всі задоволені. Мною незадоволені багато людей. В другій моїй книзі є величезний розділ як реагувати на всі види негативу.

Моя життєва філософія - хай живе, хто з ким хоче. Якщо люди мають певні погляди, вони в них переконані, їм в них комфортно, вони вважають своєю місією їх декларувати іншим людям. І якщо це нікому не шкодить, хай так і буде. 

А у своїх книгах ти використовуєш фемінітиви? Ти бізнес-тренер чи тренерка?

Обов’язково. Мені надзвичайно подобається тренерка, амбасадорка, блогерка.

Загалом, ти створила дуже успішний бізнес з продажу себе.

Абсолютно вірно. Я так і вчу, що в першу чергу люди купують у людей, що б ви не продавали. Люди купують у вас. Тому будь-який продаж, будь-яка успішна комунікація розпочинається з продажу себе. Себе треба запрезентувати так, щоб у вас хотіли щось брати, щоб ви сподобались. 

І ще дуже важливий момент - треба мати сміливість бути собою. І це є найкраща стратегія просування будь-якого бренду, бізнесу чи будь-якої людини. Коли ти влаштовуєшся на роботу, це теж продаж.

Тебе не запрошували до співпраці політики? Думаю, що багатьом ти могла б допомогти продати себе виборцям.

Я свідомо аполітична людина. Моя місія - розвиток українського підприємництва. А гра в політику, особливо, допомога в піарі - дуже небезпечна штука. Так, звичайно, можна злетіти в рейтингах і заробити багато грошей, а можна і втратити все, коли поставиш не на того кандидата або влада поміняється. 

Як ти думаєш, кожен може навчитись успішно “продавати себе”?

Однозначно. Будь-яку людину можна цього навчити. Вміння продавати - це не вроджене. Це навичка, яка набувається. Підтвердження цього - мій приклад. Напевно, менш придатної до продажів людини в силу свого характеру та виховання, ніж я, не існувало. Але я навчилася! І стала кращою в мистецтві комунікації та переконання. А тепер навчаю цього інших і результати моїх клієнтів вражають. 

Є люди, які йдуть шляхом меншого опору, не знаходять себе в Україні й шукають варіантів за кордоном.

Я в жодному разі не буду когось засуджувати. Але скажу, що Україна - це країна можливостей. Я відвідала 49 країн і скажу, що реалізуватись, заробити гроші, зробити кар'єру і стати успішним в Україні набагато простіше ніж будь-де. 

Зараз гроші треба заробляти головою, а не тяжкою працею. Просто є люди, які в силу певних причин не хочуть виходити зі славнозвісної зони комфорту. Вони самі себе переконали, що їхня доля -  спину на будові надривати. Але всього ж можна навчитися!  Опанувати якусь нову професію, що пов'язана з інтелектуальною роботою вони навіть не пробували! Або ніхто не підказав, що так можна, або не вірять, що в них вийде.  Я їм співчуваю, бути людиною якогось п’ятнадцятого сорту за кордоном - це не найкраща доля. Там одиниці себе реалізовують. Вдома завжди найкраще.

Виходити зі своєї зони комфорту можна у будь-якому віці?

У будь-якому віці. І я про це багато говорю та пишу. У мене про це є цілий розділ про те, як і коли почати нове життя. Це треба робити не з понеділка, не з Нового Року, а от зараз. Вам щось не подобається, то не потрібно терпіти, треба просто взяти й змінити своє життя.

В тебе є ще нездійснені мрії? Чи ти вже реалізувала себе?

Я нещодавно задумувалась над цим і дуже втішилась. Фактично всі свої життєві цілі є вже досягла. Я щаслива заміжня. Цей рік розпочався з того, що я зібрала свої речі й пішла від чоловіка, ми три з половиною місяці жили окремо, ми переглянули всі свої стосунки й зійшлися назад. Зараз у нас другий медовий місяць, ми зрозуміли наскільки ми важливі один для одного. Цього року у нас буде срібне весілля - 25 років спільного життя.

В мене прекрасна дочка, яку я обожнюю та нескінченно пишаюся.

Ми маємо нерухомість, є діючі бізнеси, ми багато мандруємо з чоловіком, я реалізувала себе суспільно. Я не ніколи не планую наперед багато цілей. Ми живемо в такий непередбачуваний час, що я займаюсь тактичним плануванням - тиждень, місяць.

Я хочу написати ще одну книжку, запустити декілька курсів, відвідати нові країни, видати дочку заміж, дочекатися онуків. Я надзвичайно щаслива. І далі хочу жити таким життям, як зараз - ось це моя мрія.

Розмовляв Андрій Маринюк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ