Слухай онлайн
Cуспільство

Магістратура в Україні – варто чи ні?

Закону «Про вищу освіту» вже 3 роки, а люди досі не знають, що бакалаврат офіційно визнано вищою освітою. Українське суспільство ще мислить радянськими стереотипами.

Бакалаври є готовими фахівцями, які володіють знаннями, необхідними для подальшої роботи за своєю спеціальностю. Однак, більше половини таких випускників зазвичай планують продовжувати навчання на магістратурі. Навіщо? Яка нині суттєва різниця між бакалавром та магістром? І чи відкриваються для магістрів особливі кар'єрні перспективи?

У Середньовіччі «бакалавром» називали лицаря, який не мав власного прапора. Пізніше це поняття стало застосовуватися до студентів середньовічної Європи. Сьогодні бакалавром вважається випускник, який відівчився у ВНЗ 4 роки і отримав вищу освіту. Бакалаврат на Заході – це вища освіта, а магістратура – вищий ступінь, шлях у науку, її закінчують люди, які потім вступають в аспірантуру, мріють захистити докторську.

Ще не так давно мало хто замислювався, продовжити навчання як мінімум на рік після 4 курсу чи ні, адже бакалаврат вважався неповною вищою освітою. Практично всі прагнули бути дипломованими спеціалістами, менша частина – магістрами. 

Програма, за якою йде підготовка бакалавра, достатньо широка, вона включає в себе як загальноосвітні дисципліни, так і спеціальні. Звання бакалавра та магістра завжди визнавалось в Європі. Якщо визначити деяку градацію, то магістр — це ступінь між бакалавром і кандидатом наук. А от спеціаліст – це суто радянське явище, що визначало людину, яка отримала вищу освіту. На території Євросоюзу такого кваліфікаційного ступеня не існує. Раніше було так: магістр покликаний займатися науковою діяльністю, а дипломований спеціаліст — практичною. Щоб стати спеціалістом, потрібно було провчитись у ВНЗ протягом 5-6 років. Навчання магістра відбувалося на базі вищої освіти і тривало два роки. Проте, без сумніву, диплом магістра завжди цінувався вище, до того ж, випускник магістратури може працювати викладачем. Не даремно у перекладі з латині магістр означає «наставник, учитель».

Однак, три роки тому Україна нарешті перейшла на дворівневу систему освіти, яка функціонує на Заході. Класична схема такої системи освіти наступна: 4 роки навчання на бакалавраті і потім 2 роки - на магістратурі. Ступінь «спеціаліста» було скасовано. Відповідно до закону «Про вищу освіту», здобути її тепер можна за 5 ступенями: молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії та доктора наук. Отримання ступеня бакалавра означає здобуття повної вищої освіти. За 2 роки навчання на магістратурі студенти пишуть наукові статті, проходять викладацьку практику та захищають дипломну роботу. Проте, нині більшість привабливих вакансій не вимагають наявність диплома магістра. Останній набір на «спеціалістів» і «молодших спеціалістів» відбувся у 2016 році. Раніше отриманий диплом спеціаліста прирівнявся до диплому магістра, незважаючи на напис «спеціаліст» на ньому. Завдяки такій реформі ми відійшли від радянської класифікації і перейшли до європейських стандартів.

Хоча сьогодні ступінь бакалавра вважається повною вищою освітою, але статусу у суспільстві вона ще не має. Діє стереотип і хибна думка про «незакінченість», «неповність» такої освіти, навіть у деяких роботодавців людина з дипломом бакалавра досі на другому плані. Адже вони вважають, що 4 роки недостатньо, щоб отримати професійні знання. Є деякі види діяльності, де з дипломом «бакалавра» не пройдеш, наприклад, держслужба, а також можливість посідати високі посади. Саме тому користується попитом і, можливо, «модою» навчання на магістерських програмах. Тим паче, існує такий психологічний феномен: якщо є магістратура, чому б її не закінчити. Проте з часом цінність магістратури в пострадянському суспільстві буде знижуватися (для пошуку роботи, не пов’язаної з академічною діяльністю), бо та цінність тільки в головах старшого покоління через це слово «неповна». А Україна потроху звикатиме до європейських стандартів.

Отож ступінь бакалавра – перша повноцінна щабель вищої освіти, за наявності якої людина має право влаштовуватися на роботу за фахом. В зарубіжній практиці більшість людей після отримання ступеня бакалавра відразу влаштовуються на роботу. Продовжують навчатися лише ті, які планують займатися наукою і дослідженнями. Отримання другої ступені вищої освіти можливо тільки після закінчення бакалаврату, здавши вступні іспити. У процесі отримання вищої освіти ви зможете змінити напрямок свого фаху. Спеціальність можна взяти будь-яку, але практика показує, що краще вибирати споріднену.

Багато людей не розуміють, навіщо ходити на лекції ще якийсь час, якщо після бакалаврату можна відразу влаштуватися на роботу. Магістратура необхідна людині для того щоб у неї було право займати керівні посади. Для людей з дипломом магістра професійний ріст буде швидким навіть за умови високої конкуренції. Магістратура значно підвищує шанси на працевлаштування за фахом в аналітичні та дослідницькі центри, великі корпорації. Цей диплом обов’язково потрібно мати особам, які планують вступати до аспірантури або зайнятися викладацькою діяльністю. Особливо відчувається, що означає «бакалавр» або «магістр» при працевлаштуванні в бізнес-структури чи на державну службу. Роботодавці чудово обізнані, що магістри пройшли ряд стажувань, брали участь у практичних семінарах і майстер-класах.

Утім, є інша сторона медалі. Українські HR-ри (рекрутери) розповідають, що дедалі менше уваги роботодавці приділяють вишу, і все більше – компетенціям, вмінням, досвіду людини. Та сама ситуація в Європі. Там роботодавці мають досить розпливчасті уявлення про різницю між бакалаврами і магістрами, їх або просто прирівнюють, або заявляють, що можливості кар’єрного росту для обох ступенів однакові. Зійшлися в одному: головне – практичний досвід. Тож якщо роботодавцю дійсно все одно, хто ви, магістр або бакалавр, то чи є сенс витрачати ще два роки на навчання? Чи не простіше отримати реальний досвід роботи?

Разом із цим, багато студентів вважають, що ступінь магістра може дати їм деякі переваги. Але не всяка магістратура їх надає, принаймні в нашій державі. Також великий недолік у тому, що на магістра вступити не так легко, тому що мало бюджетних місць, а навчання там досить дороге.

Низку незручностей і нерозуміння цьогоріч веде за собою ще одне нововведення нашого Міністерства освіти і науки. Тим бакалаврам, які у 2018 році захочуть поступати на магістратуру, доведеться здавати Зовнішнє незалежне оцінювання. У планах запровадити ЗНО з іноземної мови. Про це прес-служба МОН повідомила ще влітку 2017 року, коли було запроваджене обов’язкове тестування для студентів-юристів. «На превеликий жаль, якщо ми зробили доступ без хабарів на перший курс для бакалаврату, то дуже часто це хабарництво перенеслося на магістратуру, де немає ЗНО. І найбільш погану репутацію мала магістратура з права. Цього року кожен бакалавр права, який буде вступати в магістратуру права, повинен скласти ЗНО», – розповідала міністр Лілія Гриневич.

У новому 2018 році обов’язкове ЗНО складатимуть вступники на магістратуру з «Права» та «Міжнародного права». А також проводитиметься експеримент для вступу за результатами ЗНО з іноземної мови (англійської, німецької, французької, або іспанської – на вибір) на  спеціальності галузей знань: «Гуманітарні науки», «Соціальні та поведінкові науки», «Журналістика», «Сфера обслуговування». За словами міністра, У 2018 році це буде лише експеримент для окремих ВНЗ, а з 2019 року, якщо все вдасться, ця система буде запроваджена на території всієї України. Гриневич зазначила, що ЗНО є ефективним запобіжником проти корупції під час вступу до ВНЗ, однак його неможливо запровадити на вступ для всіх спеціальностей магістратури. Тестування проводитимуть влітку, як і інші вступні випробування. Від написання тесту з іноземної мови можуть бути звільнені ті студенти, котрі мають мовний сертифікат міжнародного зразка.

Щодо навчання за кордоном, то, безумовно, магістратура за межами України має ряд «плюсів»: перевага при пошуку роботи, фокус на практиці, реальні практичні навички та вміння. Але таке задоволення варіюється від 700 євро до 30-50 тисяч євро за рік – все залежить від престижності ВНЗ або освітньої програми. Але можна отримати стипендію або грант, які покриють частково або повністю витрати на освіту. В Україні ж освіта магістра коливається від 11 до 50 тисяч гривень за рік. Ціна залежить не лише від спеціальності та престижності ВУЗу, але й від того, стаціонарна форма навчання чи заочна. Більшість студентів вибирають другий варіант. Заочка – це економія часу, грошей та нервів. Але відповідно, державних місць менше.

Тож якщо ви плануєте пов’язати життя з академічною діяльністю, хочете поїхати за обміном за кордон, плануєте йти в державні органи, політику чи на високу посаду - вступайте до магістратури. Для роботодавця людина зі ступенем магістра – це не лише працівник, який потенційно має більше знань, а ще й людина, яка присвятила достатньо свого часу власній освіті і розвитку. Вона готова вкладати сили й отримувати результат, а це вже дуже цінується.

Йти чи не йти на магістратуру після бакалаврату – це ваш вибір, який залежить від здібностей, матеріальної забезпеченості та життєвих умов. Тільки ваш здоровий глузд і досвід може підказати, як вирішувати. Але найоптимальніший варіант - починати працювати і будувати кар’єру, стажуватись, отримувати досвід, переходити на заочну магістратуру, і коли знайомі тільки закінчать університет – ви матимете роботу, заробітну плату і точно не порожні рядки розділу «Досвід» у вашому резюме.

Юлія Улинець

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...