Слухай онлайн
Спорт

Мар’ян Швед: «Без «Карпат» не було би збірної»

Попри паузу в календарі УПЛ, вболівальники «Карпат» не були позбавлені інтриги у своїх переживаннях. Ключове питання останнього тижня для прихильників «зелено-білих» – дебют Мар’яна Шведа у національній збірній України.
Мар’ян Швед

Найкращий бомбардир Прем’єр-ліги з українським паспортом у вівторок таки зіграв свій прем’єрний поєдинок у команді Андрія Шевченка. Журналіст Інформаційного центру ФК «Карпати» дочекався повернення Шведа у розташування «зелено-білих» і поспілкувався з 21-річним футболістом про його настрій та враження від перебування у таборі збірної.

– Емоції виключно найкращі, адже я знаходився у національній збірній України, – зізнається Мар’ян. – Там зібрані найкращі гравці нашої держави: і з УПЛ, і представники закордонних чемпіонатів. Приїхав до Львова ще більше налаштований на роботу в «Карпатах». Адже без мого клубу не було би збірної. Буду доводити, що гідний отримувати систематичні виклики у головну команду країни.

– Твій дебют за збірну очікувався ще в протистоянні зі словаками. Потім були сподівання, що ти з’явишся у старті на матч з Туреччиною. Тобто доводилося гадати, коли ти вийдеш на поле. Тренерський штаб заздалегідь повідомляв тобі про те, коли саме ти зіграєш?

– Як такої домовленості, не було. Вже під час другого поєдинку, коли я розминався, Андрій Миколайович сказав, щоб я готувався до виходу. Зрештою, перед матчем він повідомляв, що зіграють всі. Так і сталося.

– У твоєму активі – 13 хвилин у протистоянні з турками та зароблена жовта картка. Як оціниш проведений час у синьо-жовтій футболці?

– Мабуть, аналізуватиму свої дії виключно для себе, щоб зробити правильні висновки. Також це прерогатива тренерського штабу. Щодо попередження, то можу сказати, що далося взнаки налаштування на гру. Я боровся за м’яч, вискочив і ліктем вдарив суперника.

– Тотальна більшість українських хлопчаків в дитинстві хотіла бути схожою на Андрія Шевченка. Плакат на стіні чи футболка геніального нападника були у малого Мар’яна Шведа?

– Звичайно, Андрій Миколайович був моїм улюбленим футболістом дитинства. Тим більше, що я грав на позиції форварда, як і мій кумир. Плакату у моїй кімнаті не було, але футболку «Мілану» з прізвищем «Шевченко» на спині я мав (посміхається).

– Традиційний пісенний обряд у збірній ти проходив разом з динамівцем Віталієм Миколенком. Кому належала ідея заспівати «Червону руту»?

– Навіть не знаю, чия це була ініціатива. Нам обом цей вибір був до душі, ми порадилися і вирішили заспівати «Червону руту».

– До твоєї персони прикуто доволі багато уваги. Тільки за останні кілька днів ти роздав, мабуть, з півдесятка інтерв’ю. Такий публічний інтерес сприймаєш, як належить?

– Можливо, це не завжди комфортно – деколи не дуже хочеться давати інтерв’ю. Проте журналісти теж мають свою роботу і до цього треба ставитися з розумінням і повагою. Намагаюся не відмовляти нікому. Якщо клуб дозволяє або ж у збірній наполягають, то я також не заперечую.

– Зі сторони ти справляєш враження максимально спокійної і виваженої людини. Така звістка, як виклик у збірну, наприклад, може вивести тебе з рівноваги в позитивному плані?

– Це правда, я від природи є спокійною людиною. Бувають моменти, коли веду себе експресивно, однак на людях цього не демонструю. Я теж переживаю відчуття злості чи радості, просто це залишається поза увагою громадськості.

– Твій батько доречно зауважив, що у нинішню збірну України було викликано двох вихованців карпатівського тренера Василя Леськіва. Щоправда, гравець іспанського «Луго» Василь Кравець через травму трохи раніше покинув розташування команди. 

– З Василем ми практично кожного дня розмовляємо по телефону. Був дуже радий його бачити у національній збірній. Приємно, що нас обох викликали до збірної. Крім того, я спілкувався з усіма хлопцями, багатьох знав раніше. Цікаво було послухати розповіді Євгена Коноплянки. З Олександром Зінченком, наприклад, грали у FIFA.

– Свого часу цей гравець «Манчестер Сіті» примусив одноклубника Рахіма Стерлінга виконувати своєрідне бажання. Зінченко справді такий сильний гравець у віртуальний футбол?

– На даний момент, він справді сильніший за мене (посміхається).

– У розташування клубу ти повернувся із піднесенням. Як тебе зустріли партнери по «Карпатах»?

– Усі хлопці вітали мене і поздоровляли з дебютом. Тепер настав час поринути у командні справи, адже на нас чекає цікава кінцівка чемпіонату.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");