Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Політика

Стигматизація Донбасу ллє воду на млин політики Путіна

30 жовтня у Львові з ініціативи журналу "Ї" відбулася дискусія з теми "Внутрішньо переміщені особи - від інтеграції до стигматизації", під час якої експерти та науковці спробували розібратися, як народжуються негативні стереотипи про переселенців з Донбасу і чому вони ллють воду на млин політики Путіна.
Мітинг за єдність України 5 березня 2014 року зібрав на площі Леніна у Донецьку близько 7 тисяч донеччан

Участь у дискусії, крім редактору журналу "Ї", взяли політолог Станіслав Федорчук, журналістка Вероніка Міронова, активісти Світлана Закревська, Наталя Казьоннова, Олександра Сорокопуд, а також Надзвичайний і Повноважний посол Литовської республіки Марюс Януконіс, який розповів про вирішення проблем біженців у Литві та ЄС загалом. Журналіст "Гал-інфо" побував на дискусії й спробував передати основний зміст доповідей кількома лаконічними тезами. 

Інтеграція versus стигматизація 

Передовсім почнімо із того, що дамо визначення "стигматизації". Як повідомляє нам Вікіпедія, під стигматизацією розуміємо негативне виокремлення із соціуму індивіда (або соціальної групи) за певною ознакою. Наслідком такого виокремлення стає стереотип­ний набір соціальних реакцій щодо індивіда (або представника соціальної групи). Історії відомо безліч прикладів стигматизації соціальних (національних) груп: білявки - тупі, євреї - жадібні й хитрі тощо, мешканці Донбасу - тупі сепаратисти. Стигматизація являє собою примітивний спосіб сприйняття соціальної групи чи її представників через призму стереотипних уявлень. Скажімо, за один і той самий огріх звичайна людина й представник стигматизованої спільноти будуть оцінені по-різному.

Очевидно, що стигматизація переселенців вкрай ускладнює їхню інтеграцію, але це проблема не тільки переселенців. Для певної частини українців мешканці Донбасу виконують роль цапа-відбувайла, якого можна звинуватити в усіх бідах і заспокоїтися ("Спасибо жителям Донбасса"). Нюанс у тому, що справжні проблеми й надалі лишатимуться не тільки невирішеними, але навіть невідрефлектованими. 

Існують три основні міфи щодо ВПО, які сприяють стигматизації переселенців й подолання яких має стати завданням кожного ЗМІ, що відчуває свою відповідальність за становлення здорової української нації та держави. 

Міф 1. Переселенці з Криму - патріоти, переселенці з Донбасу - сепаратисти 

Одним з міфів, що побутує в українському суспільстві щодо ВПО, є теза, що переселенці із Криму є патріотами, а переселенці з Донбасу - сепаратистами. "Пояснення" полягає у тому, що перші поїхали із півострова, щоб не жити в Росії, а другі, просто тікаючи від війни (хоча насправді у своїй більшості буцімто співчувають ідеям "русского мира"). 

Міф 2. Донбас - російський край, мешканці Донбасу - ненавидять Україну 

Парадоксально, але значна частина мешканців України виявилась вразливою на путінську пропаганду й повірила в те, що абсолютна більшість мешканців Донбасу - це етнічні росіяни ("москалі"), які завжди хотіли бути з Росією, ненавиділи (й ненавидить) Україну й не хочуть мати із нею нічого спільного. Походження цього міфу пов'язане з тим, що більшість українців знають про Донбас лише із повідомлень зі ЗМІ, які публікують здебільшого "смажені" факти про чергові прояви навіженої українофобії на Донбасі. Те, що для продукування достатньої для щоденного споживання кількості таких проявів українофобії достатньо навіть 1% українофобів серед мешканців Донбасу, лишається поза увагою. Так само лишається поза увагою й те, що відсутність проявів любові до України на окупованих територіях є не свідченням браку цієї само любові, а лише наслідком того, що проявити її відкрито за умов окупації небезпечно для життя. Треба завжди пам'ятати, що це трапляється у Маріуполі й не трапляється у Донецьку не тому, що в цих містах живуть геть різні люди, а тому, що Маріуполь був звільнений, а Донецьк - іще ні. 

Варто також здавати справу, що віра в "російськість" Донбасу ллє воду на млин політики Путіна. Відмовляючи Донбасу в українськості, ми легітимізуємо "право" Путіна на окупацію й підтримуємо (навіть обгрунтовуємо необхідність) розчленування України. 

Міф 3. Переселенці не хочуть працювати, грабують, байдикують  

Попри те, що трапляються всякі поодинокі випадки, соціологія показує, що реальний портрет переселенця заперечує даний стереотип. Якщо не брати численну категорію пенсіонерів й говорити про людей працездатного віку, то виїхали насправді найбільш активні та патріотично налаштовані люди, які в разі повноцінної інтеграції здатні принести Україні велику користь. 

"Треба усвідомити, що Україна насправді виграла. Ми отримали можливість здійснити ривок, але ми тупцюємо на місці замість того, щоб залучати переселенців", - наголосив Тарас Возняк. 

Наслідком цього тупцювання є те, що частина переселенців досі перебуває у стані очікування та розгубленості. 

Хто стигматизує переселенців та мешканців Донбасу? 

Експерти розбіглися в думках щодо основного джерела стигматизації. На думку голови ГО "Альянс" (Київ-Донецьк) Світлани Закревської, 90% стигматизації йде від влади, яка прагне перекласти вину за свою неспроможність впоратися з проблемою ВПО на тих само ВПО. 

"Влада виявилась неготовою не лише допомогти із житлом, роботою, але навіть по-людські влаштувати процес реєстрації. Немає жодного зворотного зв'язку, інформації. Працівники служб некомпетентні. Дотепер немає єдиного реєстру ВПО, тобто переселенці, переїжджаючи з одного міста в інше, повинні знову й знову проходити купу тих само інстанцій, щоб одержати ті самі довідки. А в соціальних захистах - черги, незручні графіки, сваволя", - наголосила вона. 

Іншої думки дотримується керівник проектів ГО "Східноєвропейське партнерство" (Кіровоград-Донецьк) Наталя Казьоннова, яка вважає, що до стигматизації причетна не тільки влада, але - не меншою мірою - блогери, громадські діячі та медіа. 

"Блогери, причому частина з них - вихідці із Донбасу - висловлюють певні думки, які одразу ж поширюються через медіа й стають частиною суспільної думки. Тому це багаторівневий процес", - зазначила вона. 

Що робити? 

Відповідь на сакраментальне питання: "Що робити?" спробував дати під час свого виступу донецький політолог Станіслав Федорчук. 

По-перше, на його думку, влада повинна врешті створити окрему інституцію, яка буде опікуватися стратегічною політикою щодо окупованих територій та ВПО. Без такої інституції дії держави й надалі нагадуватимуть сліпого кошеня. 

По-друге, фактом свідомості всіх без винятку українців має стати теза про те, що мешканці Донбасу не винні в окупації їхнього краю. "Треба чітко заявити, що ми втратили батьківщину через окупацію Путіним. Кілька сот маргіналів, які збиралися на мітингах під час "русской весны" у мільйонному Донецьку, - це далеко не весь Донбас", - наголосив він. 

"ВПО - це не лише політична категорія, але також і ідентичність. Справжня інтеграція переселенців відбудеться тоді, коли вигоди від інтеграції переважатимуть вигоди від статусу переселенця", - підбила загальний підсумок дискусії заступник керівника західноукраїнського офісу "Крим.СОС" Олександра Сорокопуд. 

Сергій Стуканов. 

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ