На участь у конкурсі на заміщення посади начальника ГУ МВСУ у Львівській області, за останньою інформацією, зголосилося шістнадцять осіб. Серед них – полковник міліції у відставці Курочка Михайло Іванович, на підтримку кандидатури якого, зокрема, виступили політв’язень Юрій Шухевич, Митрополит Львівський та Сокальський Димитрій (УПЦ КП), Архієпископ РКЦ Мстислав Мокшицький, депутат ЛМР Віра Лясковська, директор Інституту народознавства Степан Павлюк.
Михайло Курочка, як відомо, в органах внутрішніх справ прослужив 34 роки. Пройшов усі щаблі кар’єрної драбини: шлях від простого міліціонера, дільничного інспектора до начальника Львівського міського управління міліції, заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області – начальника міліції громадської безпеки.
Наша розмова розпочалася з найболючішої теми – нинішні реалії львівської міліції.
Замість міліції має бути поліція – муніципальна (місцева) та федеральна (державна)
- Після останніх революційних місяців львівська міліція є приниженою, розгубленою, деморалізованою, – розповідає Михайло Курочка. - Тобто, якщо говорити відверто, нині працівникам органів внутрішніх справ виконувати свої обов’язки з погляду психологічного стану дуже складно.
Як почати виходити з цієї ситуації? На мою думку, насамперед слід зібрати людей, поспілкуватися з ними віч на віч, з’ясувати, хто чим дихає - хто готовий працювати в нових умовах, а хто ні.
Після цього потрібно без зволікань провести переатестацію, виявити тих, хто причетний до скоєння протиправних діянь під час протиборства на Майдані. Усім патріотично налаштованим працівникам, які пройдуть перевірку, дати гарантії безпеки й стабільної роботи. Процедура ця обов’язково має бути відкритою - за участі громадськості. Фактично це буде люстрація.
Першочергову увагу також варто звернути на організацію роботи чергових частин, патрульно-постової служби, слідчих та оперативних підрозділів, щоб повністю відновити контроль за оперативною обстановкою, щоб адекватно реагувати на нові виклики.
Зазначу, що погіршення криміногенної ситуація в регіоні останнім часом пов’язане із зростанням кількості квартирних крадіжок та пограбувань, передовсім – вуличних.
- З чого, на вашу думку, повинно розпочатися загальне реформування міліції в Україні – щоб органи внутрішніх справ запрацювали на новому якісному рівні?
- Передусім я вважаю, що цілком слушними є пропозиції щодо перейменування міліції на поліцію та передачі на муніципальний рівень – у підпорядкування органів місцевого самоврядування патрульної-постової служби, служби дільничних інспекторів, підрозділів ДАІ та дозвільної системи. Мова йде про створення двох рівнів поліції – місцевої та федеральної (центральної). За таким принципом, до речі, працює вся правоохоронна система Європи. При чому досить успішно, я особисто це спостерігав під час поїздок до сусідньої Польщі. Тобто, місцева (муніципальна) поліція відповідає за підтримання громадського порядку на підвідомчій території, реагує на звернення населення, регулює в межах регіону дорожній рух. Центральна поліція провадить розслідуванням злочинних проявів, зокрема тяжких та особливо тяжких злочинів на всій території країни, бореться з економічною злочинністю, незаконним обігом наркотиків, торгівлею людьми тощо.
Особливу увагу під час реформування треба приділити проблемі відбору кадрів на посади начальницького складу. Основними критеріями мають бути професіоналізм, висока освіченість, моральні якості.
- Яка, до речі, освіта у вас?
- Я навчався в середній школі міліції у Львові, середній спеціальній школі міліції МВС, на юридичному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Нещодавно закінчив магістратуру в Львівському університеті бізнесу та права, нині ж збираюся захищати кандидатську з адміністративного права.
Про Майдан і «ніч ганьби» у Львові
- У перші дні Майдану здавалося, що влада усвідомлює свою відповідальність. Усе змінилося, коли вночі проти 30 листопада «Беркут» украй жорстко розігнав студентів. Я тоді зателефонував до Києва всім своїм знайомим керівникам підрозділів силових структур і сказав: «То початок вашого кінця».
Сам я на столичному Майдані був кілька разів, на віче, але участі в активних бойових діях не брав. Моїх два сини: старший, який є медиком, та молодший, що вчиться на священика, на Майдані пробули досить тривалий час.
- Уночі з 18 на 19 лютого Львів пережив небачений за останні кілька десятиліть спалах насильства – так звану «ніч гніву». Як ви розцінюєте ті події?
- Я особисто розцінюю те, що сталося як «ніч ганьби» насамперед для начальника обласної міліції генерала Олександра Рудяка та його заступників, міського голови Львова, облдержадміністрації.
Якщо була інформація, що готуються погроми райвідділів, СБУ, прокуратури, про що у своїх інтерв’ю заявляв Рудяк О.В., то чому не було завчасно вжито адекватних заходів для попередження та протидії цим провокаціям. В міліції є, зокрема, відповідні плани оборони приміщень, є оперативні плани протидії таким правопорушенням. Чому начальник управління міліції не спромігся досягти з учасниками «бунту» якогось компромісу, не умовив їх не нищити майно, яке завтра буде потрібно для нової влади, оновленої міліції.
Одна з версій тих подій полягає в тому, що до нашого міста прислали близько ста курсантів Харківського університету внутрішніх справ, яких привезли найімовірніше залізничним транспортом, оскільки траси блокували пости загонів самооборони, поселили в гуртожиток одного із начальних закладів Львова, а згодом використали для скоєння провокацій і погромів. Якщо ця версія у ході розслідування кримінального провадження знайде підтвердження, то, вочевидь, весь «сценарій» провокацій було заздалегідь погоджено з міністром МВС. Саме тому міліцейське керівництво так себе і поводило. Задля того, щоб оті події дали президенту підстави вести в державі надзвичайний стан.
Майданна люстрація для правоохоронців неприпустима
- Правий сектор та самооборона Львова заявляли, що виступають категорично проти призначення начальниками міліції Львівщини Богдана Щура, Василя Пісного та Михайла Курочки, які, як стверджувалося, «заплямували себе на хабарах та беспредєлі». Як Ви прокоментуєте таку заяву?
- Цю інформацію я сприйняв з великим подивом. Люди висловилися проти, однак свою позицію не обґрунтували жодними фактами. Чому проти? Тому що очі у мене не сірі, а карі?.. Якщо висуваються такі звинувачення, має бути бодай якесь підтвердження. Інакше це навішування ярликів, паплюження.
Ще хочу додати таку річ. Останнім часом Правий сектор до мне почав ставитись більш лояльно. Каламутять воду окремі представники Самооборони, яка перебуває під патронатом мера міста Львова. Чому так відбувається, можу пояснити. У першу чергу це пов’язано з тим, що Андрій Садовий та його команда чудово розуміють: у разі призначення мене на посаду начальника ГУ МВСУ у Львівській області, одразу буде відновлено розслідування низки гучних кримінальних справ. Мова йде про фірму «Альпіна», якій перераховувалися кошти за виготовлення документації на будівництво стадіону «Арена Львів». Тоді, як відомо, львівська влада переплатила за проект євростадіону 24 мільйони гривень. Окрім того, міліція обов’язково повернулася б до розслідування кримінальних справ, пов’язаних із зловживаннями під час будівництва автодоріг.
- А що ви взагалі думаєте про нинішні люстраційні ініціативи так проекти у Львові?
- Те, що відбувається на телеканалах, на місцевому Майдані, більше нагадує кадри з політичних ток-шоу. На мою думку, так бути не повинно.
Оскільки йдеться про дуже серйозні речі, то спершу треба прийняти закон про люстрацію. Згідно з цим законом має бути створений люстраційний суд, так як це практикувалося у цивілізованих країнах.
У суді я маю дати згоду на проведення вичерпної перевірки – відносно своєї персони. І суд винесе висновок: чи я корупціонер чи ні і, відповідно, чи можу працювати у новій владі чи ні.
А так як нині це відбувається, я маю на увазі майданні люстрації, то для працівника правоохоронної структури це взагалі недопустимо. За роки служби в міліції приходилось відправляти за грати певну категорію осіб за скоєння кримінальних злочинів. Або ще такий факт: 1991 року мене було визнано найкращим дільничним інспектором України – за те, що я відправив за рік в ЛТП 62 особи. Зазначу, що все це здійснювалося через суди, за ініціативою сімей п’яничок. До чого я веду? Прийде хтось із таких моїх колишніх «підопічних» на Майдан і крикне голосно «ганьба Курочці». А натовп це візьме і підхопить…
Всебічної об’єктивної люстрації я жодним чином не боюся. На сьогодні я мешкаю в квартирі, яку отримав, коли ще працював дільничним інспектором. Єдине, що змінилося за роки служби, житлова площа. Вдалося добудувати ще дві кімнати, і тепер це чотирикімнатне житло.
Користуюся автомобілем, якому вже 20 років. І в нашій родині це єдина машина. Громадськість, журналісти все це можуть перевірити. Але не потрібно з таких речей влаштовувати щось на кшталт ток-шоу.
- У листі на міністра внутрішні справ Арсена Авакова, який на вашу підтримку підписали Юрій Шухевич, Мстислав Мокшицький та інші відомі та шановані громадяни, наголошується на тому, що ви послідовно захищали інтереси Майдану під час Помаранчевої революції, зайняли гідну позицію і у дні сучасного Євромайдану, є справжнім професіоналом, не замішані у корупційних схемах та тіньових оборудках. Як ви самі оцінюєте ймовірність свого призначення на посаду начальнику ГУ МВСУ у Львівській області?
- На сьогодні, наскільки мені відомо, обговорення моєї кандидатури у різних колах, як на місцевому рівні, так і у Києві, проходить під таким кутом: а чи буде Курочка потім – після призначення на посаду – керованим. Тобто за усіма необхідними параметрами, критеріями я, на відміну від усіх інших претендентів, повністю підхожу. Однак є побоювання, щоб я потім не вийшов з-під контролю. Що на це можна відповісти? Якщо замість боротьби зі злочинністю та корупцією у нас знову буде імітація, то, мабуть, ці побоювання мають сенс. Оскільки служив би я так, як і раніше – чесно. Був би, як і раніше, не зручним…
Розмову вів Віктор Корнієнко.
Фото zik.ua.
