Львівська обласна рада має пройти чергову хвилю оптимізації. Про кадрові зміни, проблеми, нав’язані центральною владою, та про реалії мешканців Донбасу в інтерв’ю Гал-інфо розповів голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин.
У попередньому інтерв’ю ви говорили про різношерстий дипкорпус. Чи вдалося вже налагодити контакти з фракціями?
Під час сесій Львівської обласної ради звучить багато критики, але також багато слів підтримки. Тому я так розумію: мірилом діяльності кожної ради в першу чергу є ефективність в частині прийнятих рішень. Насправді рада покликана приймати ефективні рішення. Можна багато говорити, що процес іде не так, але важливий результат. І от щодо результату, то ми йдемо дуже добре, адже відхилили п’яти чи шість рішень, які виносились на усі три сесії. Якщо показник буде позитивним надалі, і рада так само працюватиме, тоді вважатимемо, що все гаразд.
Критика, безумовно, потрібна, і це зрозуміло. До того ж, в час політичної кризи цієї критики буде все більше, і ми до цього готові. Все ж таки хотілося б, що в цьому році політична криза таки вирішилась, адже від цього ні нам, ні мешканцям не стає ліпше. Очевидно, що криза центральної влади проектується і на обласний рівень, адже ми живемо в режимі партійно-структурованих рад. Маємо таку ситуацію, що коли партійні сигнали надходять на місця, то дуже важко з ними боротися, при цьому я, чесно кажучи, не бачу у цьому сенсу. Для себе я чітко розділяю питання економічні та господарські, які пов’язані із функціонуванням бюджетних установ, та питання політичні, скажімо, у вигляді, звернень. Я розумію, що це необхідність і від цього ніде не дінешся.
Які сьогодні пріоритети в діяльності Львівської обласної ради?
Ми повинні зараз завершити складний цикл з прийняттям обласних програм. Ми істотно скоротили і об’єднали ці програми. Намагалися брати до уваги те, що маємо новий депутатський корпус, плюс максимальне роз’яснення суті і змісту програм. Тому я сподіваюсь, що березень та початок квітня ми маємо усі дражливі питання завершити і почати жити у спокійнішому режимі.
Другий момент. Разом із бюджетом ми запустили програму підтримки мікропроектів. І станом на вчора вже є 1070 заявок, а це рекордна кількість на рекордну суму – 35 млн грн на місцях. Потенціал щось змінювати є, і потрібно надати цей додатковий інструмент. Люди повірили в конкурсний підхід у цьому питанні, відтак сьогодні дуже важливо, щоб ми у максимально стислий термін перейшли до визначення переможців. Коли ми розпочнемо 500 маленьких будов у різних кінцях області, тоді можна буде помітити якісь зміни. Ми будемо намагатися максимально візуалізувати цей процес. Це ж стосується усіх програм і видатках обласного бюджету. Але на все потрібен час.
Чи завершили ви кадрові зміни в апараті Львівської облради?
З першою хвилею так. Люди були попереджені 11 січня, і 11 березня вони будуть звільнені. Дехто ще на лікарняних, але процес на стадії завершення.
Тобто друга хвиля звільнень також буде?
Буде хвиля, яка насамперед пов’язана з тим, що декотрим людям дали термін, щоб подивитись на результат роботи. Тому у травні до цього питання повернемось. Загалом я дотримуюсь позиції, що коли менше людей працює з більшою заробітною платою, то це краще, ніж коли працює багато людей і зарплатний фонд ділиться на усіх. Що більший колектив, то важче проконтролювати результати. 49 працівників – це, можливо, не оптимальна цифра, але наразі ми працюємо. Можливо потрібно буде підсилити міжнародний напрямок, бо сьогодні його веде один спеціаліст, але тут є серйозна перспектива, в першу чергу щодо можливості відправлення на лікування закордон поранених бійців АТО. Але я вважаю, що це питання є на стадії завершення.
Чи планується найближчим часом ліквідація комунальних підприємств Львівської облради?
Ми почали цей процес. Ми закрили довготривале питання кінематографії, яка насправді не існувала, а виключно числилась на папері і з’їдала кілька сотень тисяч бюджетних коштів на рік. Ця проблема порушувалась неодноразово ще від моєї першої каденції депутата, і ніхто не міг її розв’язати. Також ми взялись за питання оптимізації КП «Телекомпанія «Львів-ТБ». Там справді мають працювати фахівці і отримувати більшу заробітну плату. Окрім цього незабаром буде проведено відкритий конкурс на керівника цього підприємства, і я запрошую до участі у ньому тих, хто відчуває можливість таку ініціативу брати на себе. Думаю, що на травень ми вже на сесії призначимо керівника «Львів-ТБ».
15 березня сесія Львівської обласної ради розгляне питання ліквідації Управління капітального будівництва Львівської облради. Днями бюджетна комісія погодила це питання. Я, і переважна більшість депутатів, схиляємося до того, що нам не потрібно в області дві структури, які дублюють функції одна одної. Хвостів у цього КП дуже багато, про що свідчить маса листів, які вказують на помилки в роботі УКБ.
Ще один серйозний етап – це заслуховування звітів і ліквідація інших підприємств, які фактично не діють.
Скільки таких підприємств?
Дуже багато. Звіти стартують цього тижня. Комунальних підприємств є до двох сотень, в тому числі аптеки. Значна частина цих КП не працюють. З цим треба наводити лад.
Також, думаю, що ми маємо прорив в питанні оголошення конкурсів на керівників комунальних закладів. Процедура розроблена, тепер важливо, щоб перші конкурси на керівників «ОХМАДИТу», Львівського історичного музею, Палац мистецтв відбулися прозоро і відкрито. Якщо так станеться, то буде довіра до конкурсної основи, відтак буде довіра і до контрактної форми, яку ми плануємо запровадити, щоб ніхто з керівників не приходив на віки, а по завершенню контракту можна було б запитати про результати.
Ще одна позитивна зміна – це майданчик Prozorro. Ми бачимо економію щодо товарів більше як на 15%. Це прозорість використання коштів та конкуренція. Якщо ми це реалізовуємо в себе в апараті ради, то пізніше запровадимо таку систему і в комунальних закладах. До того ж, ми поставили нижчу планку, ніж Львівська міськрада, у них конкурси відбуваються на закупівлі від 50 тис грн., а у нас – від 10 тис. грн. Хоч це створює певні незручності, але це правильно.
Нині на Львівщині гостро стоїть питання фінансування профтехосвіти. Знаємо, що керівники цих навчальних закладів через відсутність фінансування навіть говорили про можливий пікет Львівської облради.
Загалом є три проблеми, котрі нам нав’язані Києвом, і які суттєво по нас б’ють, адже це стосується громади та бюджетних установ. Перша – це ПТУ. Корпус нардепів від Львівщині цю проблему відчув одразу. Зрозуміло, що ряд міст обласного значення просто фізично не можуть на себе взяти цей фінансовий тягар. Хоч і не правильно було з боку деяких із них, зокрема Дрогобича, затягувати прийняття тимчасових рішень щодо фінансування ПТУ, хоча кілька місяців. Можна було не доводити до заборгованості із зарплати. Прийнятий на центральному рівні закон (про субсидію для ПТУ з держбюджету) вирішує 30-40% проблеми. Я не знаю, чи він вже підписаний, бо є істотний спротив, в першу чергу Мінфіну, який ситуацію бачить чисто по-київськи – «у нас є зведені дані, і ви можете це самостійно тягнути». Субвенція буде, і я сподіваюсь питання буде знято.
Ще одне питання, спровоковане центральною владаою, – це пільгові перевезення. Тут також відновлено стрічку у держбюджеті. У Львові ще якось давали собі раду, а от в районах нема жодної можливості десь дітись від пільговиків. З одного боку, пільговики цілком законно відстоюють своє право на пільгу, а з іншого, – перевізники цілком зрозуміло відмовляють їх возити, посилаючись на відсутність компенсації з боку держави. Сьогодні ситуація тримається на тому, що закон прийнято і відшкодування будуть.
Те саме із виплатою зарплати шахтарям. Вперше за 20 років нема відшкодування різниці між між собівартість і ціною вугілля. Не модернізовуючи шахти, говорити про те, що вони стануть самоокупними, і вугілля стане ринковим – це не реально. З боями вдавалося все ж виривати борги минулого року. Також законопроект, який відновлює відповідну стрічку в держбюджеті, вже пройшов бюджетний комітет. Чекаємо нової сесії. Ці проблеми нехай за три місяці, але будуть вирішені.
Чи нині є заборгованість перед шахтарями?
Конкретно станом на тепер, думаю, що вже є заборгованість за січень і частину лютого. Не так давно повернули кошти за грудень. Є кілька факторів, серед яких ключовим є державна підтримка. Коли цей фактор державної підтримки забирати, то перекрити його наразі нічим не вийде.
Ми знаємо, що недавно ви їздили у волонтерську поїздку на Схід. Розкажіть про ситуацію, яка там склалася сьогодні.
Так. Це третя моя поїздка під час перебування на посаді. Тривога далі залишається. Кількість волонтерських груп, які відвідують передову, на жаль, зменшується і далі. Але потреба в доброму слові і підтримці нікуди не поділася. Дедалі більшим є бажання займатися підтримкою не лише військових, але місцевих. Та молодь, котра ще не попала під згубний вплив російської пропаганди, вона не втрачена і з нею потрібно працювати. Стандартне село на Донбасі – це похилені хати, які «застрягли» у далеких 70-х роках. У нас такого нема навіть у найгірших закутках. Відповідно, і настрій там гнітючий. Місцевому населенню вже все давно набридло – і «днр» з «лнр», і Україна та ЗСУ. Пропаганда державна ніяк на цих територіях не працює. Я дивуюсь, як за два роки не налагодили хоча б щось. Не передати словами. Не говоримо про лінію «нуля», а говоримо, до прикладу, про Новоайдарський район. Там не тягне жоден український канал, але дуже добре показують усі російські канали і чудово працює радіо «лнр». З цим треба працювати. Молодь там абсолютно не втрачена. Треба робити обміни на літній період, щоб вони бачили зовсім іншу Україну, яка кардинально різниться з Україною, що постає в інформаційній подачі російської пропаганди.
Треба підсилювати місцеву владу. Військово-цивільні адміністрації мають багато проблем. І ще – ми правильно робимо, що не концентруємось лише на львівських частинах. Дуже позитивні сигнали йдуть за рахунок цього. Ми вже шостий чи сьомий раз відвідували харківську 92-гу бригаду у Щасті. Ми на це не дуже зважали, але там розмов дуже багато, що мовляв «Львов нас паддєрживаєт». На російській мові про це говорять із захопленням. Вони стояли в Щасті, коли там була 80-ка. Потім 80-ку звідти забрали, але якось не пасує більше до них не їхати… Коли 80-ка стояла, то вони нам відверто казали, що все, що ми привозили, хлопці ділили на двоє, бо до харківських ніхто не приїздить.
Скільки точок ви відвідали під час останньої поїздки?
Коли приїжджаємо на Донбас, то розділяємось на волонтерських 5 груп. Особисто я відвідав 7 точок за півтори доби. Вперше був у Волновасі. Взагалі Донеччина спершу мені чомусь видавалася краще розвинутою, чим Луганщина, але побачив, що вона нічим не краща. Я не знаю, як можна було за ці 15 років вдовбати їм у голову, що вони когось там годують. Якщо подивитись на пересічне село, то складається таке враження, що вони себе прогодувати не можуть, не те, щоб годували цілу Україну. Вся інфраструктура дуже радянська. Кого вони там годували?.. Жахливо. Похилі хати, сільського господарства на селі нема, враження гнітюче. Їм потрібно розкривати світогляд. Побачене неможливо передати словами. Роботи там не початий край.
Дякуємо за розмову.
