«Путін перейшов червону риску, як це зробив Гітлер 1939 року. Політика Путіна загрожує обвалити всю міжнародну систему безпеки, тому англосакси не можуть надалі ігнорувати його зухвальств», – сказав у розмові з журналістом «Гал-інфо» директор центру прикладної політики «Стратагема» та головний редактор аналітичного порталу «Хвиля» Юрій Романенко.
Стратегія Росії і стратегія США
На думку експерта, Путін поглиблюватиме свою стратегію, спрямовану на ліквідацію України в тому вигляді, в якому вона існує. Мірою того, як ситуація у Росії погіршуватиметься, він буде вимушений радикалізувати свої дії стосовно України. В іншому випадку його примусять відступити й він втратить владу.
«За великим рахунком, в нього немає виходу. Він перейшов червону риску, як це зробив Гітлер 1939 року. Впродовж 30-их років Гітлер постійно перетинав межі, й поступово тактичні перемоги, які він здобував, сформували впевненість в тому, що він на правильному шляху. Для еліти Рейха це було індикатором правильного курсу, населення теж бачило успіхи й підтримувало таку політику. Але щойно Гітлер увійшов у Польщу, він перейшов червону риску. Річ в тому, що в разі, якби англосакси проігнорували ці дії, це спричинилося б до розвалу всієї системи безпеки, яку вони вибудовували в південно-східній Європі, на Балканах, на Близькому Сході. Звісно, вони не могли далі ігнорувати його зухвальств», – зазначив Юрій Романенко.
Політолог наголосив, що Путін опинився в аналогічній ситуації. Він запустив процеси, які ставлять руба питання про здатність англосаксів контролювати світову систему, – і це за умов, коли їхні військово-політичні та економічні позиції й без того слабшали.
«Багато країн – передусім Китай – модернізують свої армії й підтягуються до планки, встановленої США. Тому Штатам дуже важко це проігнорувати. Ймовірно, вони не хотіли вступати у пряме зіткнення, однак, розуміли його неминучість, тому вчасно вдалися до превентивних кроків», – заявив політолог.
Юрій Романенко нагадав, що Сполучені Штати зменшили залежність від нафтових ринків Близького Сходу, переорієнтувавшись на Канаду, а також країни Латинської Америки та Західної Африки (Нігерія, Гана). У такий спосіб вони убезпечили себе на випадок дестабілізації на Близькому Сході.
«Штати грали в стратегію. Путін теж грав у стратегію. Але так само, як і в 30-ті роки, ці стратегії спираються на різні ресурсні бази. Ресурсна база Штатів і Західного світу в цілому в десятки разів перевершує ресурсну базу Росії в організаційному, економічному та військово-політичному планах. Тому стратегічно Путін практично не має шансів виграти цю гру», – висловив впевненість Юрій Романенко.
Ресурси Росії
Якщо Гітлеру вистачило ресурсів для ведення війни впродовж п’яти років, то Росію, на думку Юрія Романенка, вистачить на два роки максимум – до кінця 2016-го.
«Наприкінці 2016 року Росія зануриться у дуже серйозну кризу. Так само, як царська Росія, котра 1913 року виглядала економічно спроможною й сильною державою, але щойно занурилась у війну, то виявилось, що її залежність від зовнішніх ринків (в тому числі від ринків Німеччини та Австро-Угорщини) була надзвичайно суттєвою. Відтак, ті дисбаланси, які об’єктивно існували всередині царської Росії, в умовах війни стали різко даватись взнаки. Як наслідок, лише за 2,5 – 3 роки державу було повалено, і царський режим припинив існування», – провів аналогію експерт.
На його думку, крім двох названих аналогій (з гітлерівською Німеччиною та останніми роками царської Росії) слушною є аналогія й із ситуацією, що склалася за часів Кримської війни 1853-1856 років.
«Функціонально сучасна Росія виконує в світовій системі ту функцію, яку виконувала царська Росія (сто років тому). На рівні гри Путін нагадує гру, яку вів Гітлер або, до речі, Микола І під час Кримської війни. Це ще один приклад, який можна навести як аналогію, хоча на технологічному рівні, звичайно, є істотні відмінності», – сказав Юрій Романенко.
Він наголосив, що, розуміючи логіку Росії, можна вираховувати й передбачати як небезпеки, так і можливості, котрі можуть з’явитися.
Тактика Росії
На думку експерта, на травневі свята слід очікувати певну ескалацію ситуації на фронті.
«Він спробує погратися в ескалацію. Від того, наскільки вона буде вдалою, залежатиме рівень вимог, які Путін пред’явить Києву та західним союзникам», – сказав Юрій Романенко.
Якщо ескалація не буде вдалою, то основну ставку буде зроблено на осінні вибори в місцеві органи влади. Путін спробує змінити баланс сил в Україні, спираючись на проросійські сили. Якщо ескалація буде вдалою, становище України значно ускладниться.
«Йдеться про розширення територіальних захоплень за допомоги сателітів («лнр/днр») та різноманітних груп впливу, диверсійних груп, які імплантовані в Харківську, Одеську області, взагалі в ту дугу, яку вони називають «Юго-Востоком», – зазначив політолог.
З точки зору Юрія Романенка, основними мішенями стануть Харківська та Запорізька області, меншою мірою – Одеська.
«Харків сьогодні є ключем до сходу. Це ключове місто на шляху траси Москва – Сімферополь, місто із величезним оборонним потенціалом, тож, якщо він буде захоплений, це потягне за собою серйозні стратегічні наслідки для України», – сказав політолог.
Він уточнив, що в разі успішної ескалації, Путін ще більше підвищить ставки, щоб домогтися тих поступок, які дозволять йому спробувати вийти з небезпечного для Росії становища з найменшими втратами.
«Ключове питання для нього сьогодні – як виплутатися з ситуації, коли з’ясувалося, що сценарій в Україні пішов не так, як в Росії від початку поанували, коли реакція Заходу виявилась дещо інакшою, ніж вони гадали, коли збитки зростають швидше, ніж вони припускали», – пояснив Юрій Романенко.
Стратегія України
Експерт запевнив, що українська влада цілком свідома всіх ризиків. Однак, питання полягає у тому, наскільки ефективно вона зможе протидіяти планам Кремля. Поза тим, вживаючи побіжних заходів, слід пам’ятати про стратегічне завдання – втілення справжніх змін.
«Путін може завдати нам дуже серйозні збитки. Якщо ми не будемо змінюватися швидше, ніж будуть зростати ці збитки, ми впадемо. Тому ключове питання для нас – це питання змін», – підсумував експерт.
Розмову вів Сергій Стуканов.
