Кресов`яни нині заговорили так гостро про Волинські події лише тому, що раніше їм не давали цього сказати з міркувань збереження добрих стосунків з Україною, яка була союзником. Нині в поляків, які захищені НАТО та ЄС, немає потреби мовчати, маючи на своїх кордонах Державу Україну , що руйнує сама себе і стає посміховиськом у всій Європі.
Таку думку сьогодні, 5 липня, під час прес-конференції, висловив українськийправозахисник,публіцист, віце-ректорУкраїнського Католицького Університету Мирослав Маринович.
Для нас в Україні незрозумілою є логіка кресов`ян: чому вони так несподівано і гостро заговорили про біль Волині, веде далі Маринович. Справа в тому, пояснює він, що тривалий час у Польщі існувала політична атмосфера на кшталт: ми у загроженому стані, щойно виходимо з комунізму, Україна є нашим природним партнером, Радянський Союз може відродитися, тому ми мусимо захиститися. Україна так само хоче вирватися з комунізму, тому ми не повинні дражними Україну. Кресов`янам постійно казали: не робіть цього, не кажіть про Волинь, нам важливо зберегти мир і наші політичні інтереси.
Сьогодні, зазначив правозахисник, політична ситуація змінилася.
«Польща є захищена у НАТО і ЄС, Польща є успішною державною, яка добре вийшла з економічної кризи і має на своїх кордонах державу (Україну), яка руйнує сама себе, не здатна собою керувати і стає посміховиськом у всій Європі. В цій ситуації вже не можна було для керівних органів Польщі сказати кресов`янам «Ні, не говоріть». Тому так гучно зазвучав їхній голос», – сказав він.
Те, що українські політичні кола відреагують на заяву польського Сейму, можна було спрогнозувати ще до її ухвалення, зауважив публіцист. Одначе, додав він, гучні заяви, які виглядають дуже патріотично, насправді засвідчили нерозуміння ситуації в Польщі з боку тих же українських політиків.
«Українці у Польщі одноголосно мене запитували: чому ви так гостро реагуєте на оту заяву Сенату, яка була радше спробою політиків у Польщі захистися від постійних закидів кресов`ян, які дорікали їм замовчуванням проблеми Волині. Вони (політики – ред.) сформували заяву, текст якої є одним з найкращих із запропонованих. Українці в Польщі розуміють ті тонкощі і кажуть: «Не реагуйте так, заява прийнята і про неї всі забули». Можливо, політики і мають реагувати на такі речі, але треба вивчати ситуацію, яка є в Польщі. Бо для нас Польща – це одне слово. А Польща така ж сама строката, як і Україна. Потрібно вловлювати ті політичні відтінки і формулювати національну позицію так, щоб не робити помилок у відповідь», – сказав Маринович.
Насправді, додав він, про кривди кресов`ян самі ж мешканці території говорять значно менше і не так гучно, як це роблять політики, використовуючи цю тему у своїх цілях.
При цьому правозахисник відзначив позицію Президента Польщі Броніслава Комаровського, який пішов дещо всупереч заяві Сейму та настроям у суспільстві, де наразі перемагає непримиренність.
«Я слухав виступ Президента Польщі у Варшаві під час панахиди за жертвами Волинської трагедії і думав, що цей чоловік мав відвагу сказати засадничі речі. Мовляв, ми, маючи списки кривд, значно легше пам’ятаємо ті кривди, які нам завдали, але не пам’ятаємо тих кривд, які чинили комусь. Коморовський сказав: «Ми проявляли нашу національну велич, але проявили і національну малість. Ми хочемо пам’ятати події Волині,але не задля того, щоб оскаржувати, не задля того, щоб висувати претензії Україні, не супроти когось, а задля історичної правди». І він сказав про те, що лилася кров не тільки польська, лилася кров і українська», – зауважив Маринович.
В час, коли президент нашої країни не здатний навіть сформулювати свою позицію стосовно волинських подій, роль миротворця двох народів з українського боку взяв на себе глава УГКЦ владика Святослав, зауважив Маринович.
«Минулися часи, коли відстояти національні інтереси можна було, лише розмахуючи шаблею. Владика Святослав зумів виважено, розуміючи політичні і цивілізаційні обставини, запропонувати іншу модель стосунків з польськими урядовими колами і здобув фантастичну перемогу. Всі українці в Польщі говорять про те, що це був день, коли Польща нарешті змирилася і з УГКЦ, до якої має багато історичних претензій, і з іншими обставинами. І коли польський Президент і Глава УГКЦ обоє сиділи в президентському палаці на вечері, вони виглядали як люди, які відчули довіру один до одного», – додав він.
Правозахисник зауважив, що коли українці і поляки говорять про взаємні кривди, то наголошують лише на помсті: «В обох країнах ми вибираємо зручні для нас історичні відтинки часу і починаємо аналізувати, чому наші дії є наслідком кривди, отриманої з боку інших. В такому випадку обидві сторони говорять про відплатні акції. Мовляв, ми змушені були захищатися і чинити кривду іншому. Але ми зовсім не думаємо про те, яка моральна вага самого визначення «відплатна акція». Для нас слова «ми зробили правильно, бо вони…» знімають всякий тягар нашої національної вини. Поляки, передусім кресов`яни, думають: ми жили мирно, раптом до нас увірвалися українці, вбили. Звідси для них починається будь-який відлік. Українці зміщують цей відлік: кажуть, що перед тим були акції знищення православних церков на Холмщині, акції пацифікації…».
Віце-ректор УКУ закликав подивитися на наші дії з християнської точки зору: «Коли ми говоримо про нібито відплатні акції у Волині, ми підсвідомо являємо, що це солдати нападали на солдатів, війна є війна, всі знали, що під час війни є кров. Але ж нападали на жінок, дітей, старих людей. Треба зрозуміти, чи кожен з нас хоче опинитися в ситуації, коли ні з того ні з сього ми сидимо в хаті, а на нас нападають тільки тому, що хтось інший щось там завинив. Оце є та моральна основа, те завдання, яке стоїть як перед поляками, так і перед українцями: врахувати, наскільки ми дехристиянізовані, коли говоримо про справедливість відплатних акцій».
Фото - ogo.ua
