В Україні не серйозно трактують викладачів університетів. Їх не сприймають як повноцінних науковців, а більше як вчителів для студентів. А в США наука розвивається саме в університетах. Навантаження на українських професорів є непосильним та ідіотським", - багаторічний керівник Фулбрайтської програми в Україні Марта Богачевська-Хом'як.
З Мартою Богачевською-Хом'як я познайомився випадково. Власне, під час обіду у новій студентській їдальні Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій до мене підійшла проректор цього вишу Магдалина Драч і розповіла, що її гостя, а це була власне пані Марта, вражена змінами, що сталися в університеті.
Відтак, я скористався нагодою, щоб поспілкуватись з легендарної українкою, яку доля закинула до Сполучених Штатів Америки.
Найдовше ми говорили про стан української освіти. «В Україні несерйозно трактують викладачів університетів. Їх не сприймають як повноцінних науковців, а більше як вчителів для студентів. А в США наука розвивається, власне, в університетах. Навантаження на українських професорів є непосильним та ідіотським. Повторюю ваша влада несерйозно трактує викладачів вищих навчальних закладів. Треба вірити власним науковцям, а не завалювати їх паперовою звітністю», – розмірковує пані Богачевська-Хом'як.
На її переконання, викладацька праця в Україні не є вдячною. Хоча і спосіб думання наших професорів та доцентів важко змінити. В Україні панує «титуломанія». Занадто багато часу й уваги приділяється аспірантам. Але ж це повинні бути самостійні науковці. В США професор дає лише загальні вказівки. Половина аспірантів в Сполучених Штатах взагалі не захищається! І ніхто з цього проблеми не робить.
За словами Марти Богачевської-Хом'як, в американських університетах немає ректорів. Є президенти, які дбають про належний фінансовий та матеріальний стан вишу. Всі процеси контролює наглядова рада. Викладачі мають достатньо часу для науки, цікавляться політикою, економікою. Хоча США не можна ідеалізувати. Останнім часом поширюється апатія та невігластво. Величезний попит на робітничі професії, кравців, шевців, які можуть цілком нормально заробляти. В багатьох штатах є спроби утворення таких собі шкіл, на зразок українських ПТУ.
Щодо українців в США, то пані Марта з жалем говорить: «Ми втратили покоління наших дітей. Знаємо лише Шевченка, молодь вміє вишиванки носити, заспіває, затанцює, але не більше».
Водночас я не міг не поцікавитись в Марти Богачевської-Хом'як і про ветеринарну справу в США. Пані професор жартома сказала, що такої чудової їдальні для студентів, як тут у львівському ветуніверситеті, в Америці уявити собі важко, майже «як ресторація чи зала для професорів». В США ветеринар – професія престижна, хоча й дещо «замкнена». В штатах працюють наукові ради ветеринарів, є й Українське ветеринарне товариство. Ветеринарів бракує, особливо для догляду за великими тваринами. Ветлікарів для домашніх тварин в принципі достатньо. Випускники з цієї спеціальності без проблем знаходять роботу. Є немало дослідних інститутів, в т.ч. і таких, в яких досліджують морських тварин. Випускники ветеринарії працюють в природничих музеях, також дуже багато в Сполучених Штатах є інтерактивних музеїв.
Нагадаю, що Марта Богачевська-Хом'як народилась у Сокалі, за рік до початку другої світової війни. Перший рік життя провела у Раві-Руській, де її батько працював юристом. Наприкінці1940-их років переїхала до США. Закінчила Пенсильванський університет, згодом аспірантуру в Колумбійському університеті, де 1968 року захистила докторську дисертацію з історії російської філософської думки ХІХ століття. За час своєї наукової та дослідницької діяльності неодноразово одержувала престижні стипендії. Серед них і стипендія ім. Вудро Вілсона, стипендії Фундації Форда, президента Колумбійського університету, Національного фонду сприяння гуманітарним наукам, Американської Асоціації Університетських Жінок та багато інших.
У 1964-1986 роках Марта Богачевська- Хом'як працювала викладачем, потім професором історії в університетах штатів Нью-Джерзі, Нью-Йорк, Вашінґтона та Гарвардського університету.В 1992-93 роках –фулбрайтівський професор історії в Київському університеті, а 1997-98 роках – в Києво-Могилянській академія в Києві. З вересня 2000 до жовтня 2006 – директор американської програми наукових обмінів ім. сенатора Фулбрайта в Україні.До переїзду в Київ, відала програмою дослідницьких ґрантів у Національному фонді сприяння гуманітарним наукам у Вашинґтоні, читала курси з історії України в Університеті ім. Джорджа Вашінґтона, була віце-президентом Союзу українок Америки.
Серед інших відзначень, пані Марта отримала Орден Княгині Ольги та почесний докторат Українського католицького університету у Львові.
Вже у відставці мала змогу повернутись дещо й до викладацької праці, тим разом в Українському католицькому університеті у Львові. Там вона очолила новостворений Лекторій Жіночих Студій, що саме тепер починає вже свій другий академічний рік.Лекторій, фінансований Союзом Українок Америки, в додатку до повноцінних курсів, спонсорує окремі доповіді,що гуртують професорів, студентів та ширшу громаду.
Марта Богачевська-Хомяк одружена з журналістом Ростиславом Хом'яком, мати двох доньок: Тані Хом'як-Салві (на дипломатичній службі США) і Теодори Хом'як (консультант з питань інтернету), а також є бабусею Павла й Степана Салві, та двійнят Ліяни й Каті Чейпін.
Андрій Болкун.
Фото - ucu.edu.ua
