Попри гострі політичні звинувачення останнього часу Михайло Цимбалюк не втрачає оптимізму щодо розвитку Львівщини як економічно сильного регіону. Чутками про можливе звільнення – не переймається. Має мету – вирвати Львівщину з болота економічного застою. Тому ця розмова не про політику.
Власне, якщо раніше Львівщина зазнавала мало не ненайбільшої критики з боку центральної влади щодо соціально-економічного пробуксовування, то з приходом на посаду голови Львівської ОДА Михайла Цимбалюка з’явилась надія… При цьому громада жадає результатів вже сьогодні і не пробачає прорахунків.
- Минуло п’ять місяців вашого перебування на посаді керівника Львівської ОДА. Що найголовніше відзначили б за цей період?
- По-перше, нам вдалося провести інвентаризацію всіх незакінчених будівельних об’єктів області, їх більше як 280. Це ті будівлі, які з кінця 80-их років є незавершеними: одні зруйновані, і їх треба вже розбирати, інші слід закінчувати.
Також ми провели інвентаризацію підприємств, які сьогодні працюють і які треба підтримувати. Відтак, сформовано перелік підприємств, які не мають перспективи, а тому на державному рівні треба вирішувати їх подальшу долю.
Воднораз проведено інвентаризацію землі. Поки що не всю частину сільськогосподарських земель залучили до виробництва, проте є перспектива. Ми змусили орендарів культурно обробляти землю, дотримуючись технології сівозміни. Цього року ми в десять разів збільшили посіви гречки, успішно провели посіви зернових культур.
Також протягом цих кількох місяців вдалося залучити майже 50 мільйонів гривень на добудову об’єктів соціально-культурного призначення, частина з них буде введена в експлуатацію вже цього року. Це – лікарні і школи. Більше як 100 мільйоні гривень надійшло на ремонт дорожнього покриття, на реконструкцію доріг у напрямку Трускавця, Східниці, через Борислав. За цей невеликий період ми подолали відставання і ввійшли у графік будівництва об’єктів до Євро-2012.
У галузі охорони довкілля проведена інвентаризацію всі місць зберігання гербіцидів та інших шкідливих речовин. Прийнято рішення про їх повну утилізацію за межею області вже до кінця літа. Це дуже важливо, адже за останні 10-15 років їх вивезення проводилося дуже повільними темпами.
За мого керівництва залучено інвестиції у Яворівський район. Там будуватимемо завод абразивних матеріалів, у Дрогобичі повністю відновили роботу долотного заводу, у Жидачеві у 2,5 раза порівняно з минулим роком наростили виробництво на целюлозно-паперовому комбінаті. Є певні проблеми на Львівському автобусному заводі, над якими посилено працюємо.
На базі кондитерської фабрики «Світоч» («Нестале») створено ІТ-центр, який надаватиме кваліфіковані послуги для усієї Європи. Нині там вже працює більше як 100 досвідчених молодих людей, випускників «Львівської політехніки».
Щодо обсягів виробництва, то порівняно з минулим роком у нас є зростання в усіх галузях, окрім вугільної – зашкодила пожежа на шахті «Межирічанській».
Отож, я б відзначив, що напрацьована добра схема поступового розвитку Львівщини. Однак говорити про якісь дуже масштабні перетворення передчасно. Кілька місяців в масштабах регіону – це не так вже й багато.
- Якщо аналізувати тенденції, то як би ви охарактеризували соціально-економічну ситуацію в регіоні? Які основні перешкоди у розвитку Львівщини?
- Соціально-економічну ситуацію на Львівщині охарактеризував би як динамічно-позитивну. За основними показниками, результатами ми повертаємося до докризового періоду. Турбує мене рівень заробітної плати, хоча тут теж є позитивні тенденції. Сьогодні середня зарплата в області – 2000 гривень, а коли я прийшов на посаду, у грудні торік, то ця цифра була меншою – 1942 гривні. Хоча таким рівним середньої зарплати, звісно, не задоволений, бо майже половина зарплат перебуває в тіні і виплачується в конвертах. Це гальмує наш розвиток, нашу промисловість, негативно відбивається і на пенсійному забезпеченні. Тіньова зайнятість і тіньова схема оплати праці, що особливо спостерігається в торгівельні сфері – це біда. І над цим має працювати податкова адміністрація. Боюся, що без кадрових змін у податковій нам не обійтися, бо вже багато нарікань на цю службу. Для прикладу, на підприємство з річним доходом в 5 мільйонів гривень, податкова накладає штраф в 10 мільйонів. Валерій Пекарчук – дуже порядка людина, але він працює в авральному режимі, реагуюючи хіба на вказані випадки порушень з боку податківців, а я вимагаю системних змін, підходів, розслідувань і об’єктивної реакції. В податковій Львівщини створено таку схему, або платиш хабарі, або закриваєшся чи йдеш в «тінь», а ні – тікай в іншу область. Досі податкова не виконала моїх доручень щодо повернення підприємств, які через їхнє домагання зареєструвалися в інших областях і там сплачують податки.
- Мало не найбільша проблема Львівщини – це дороги. Зрештою, з доріг ви і почали, ставши керівником області. Який ви бачите вихід і чи буде закінчено ремонт головних трас, скажімо, до того ж таки Євро-2012?
- Мені прикро це визнавати, але на Львівщині втрачено те, що було напрацьовано роками. Розслабилися, звернули увагу лише на міжнародну трасу «Київ-Чоп», а все занедбали. Роками не чистилися посадкові смуги, повалені сухі дерева, завищені або занижені обочини, що спричиняю згромадження води і руйнування поверхні. Поверхнева обробка покриття взагалі не проводилася. Звісно, що така обробка не є панацеєю, але після ямкового ремонту, поверхнева обробка дає можливість зберегти дорогу хоча б на два сезони. Через порушення цієї технології ямковий ремонт тримався до першого дощу чи снігу. Я не перестаю дивуватися байдужості наших шляховиків, особливо «Райавтодорам». Наголошую, є речі, які не залежать лише від великої суми грошей. Бо всі вимагають лише коштів, але чому після зими не чистили посадкові смуги, для цього можна було залучати людей, що перебувають у центрах зайнятості.
По-друге, на що я закцентував увагу, – це відсутність елементарної придорожної інфраструктури, вибачте, немає навіть туалетів, скриньок для сміття. Я вже неодноразово говорив: «Не знущайтеся з людей. Бо понаставляли знаків «Дякуюємо за чисті узбіччя», а місця, де б можна було викинути сміття – немає. Невже для цього треба аж втручання голови ОДА? Ми ж ворота в Україну! А презентаційні знаки в’їзду на територію області, карта регіону з позначеними визначними місцями? Це мають бути архітектурні форми. А у нас лише страшні стели радянських часів.
Частину районів я вже об’їздив, і далі планую це робити. І на дороги роблю особливий акцент. Лісівники вже отримали доручення: вздовж доріг, де є ліси, повинні бути рекреаційні зони відпочинку. Що стосується сухих дерев, то в Буському районі вже запроваджено технологію виготовлення брикетів. що використовуються як альтернативний вид палива. Нині нам слід економити кожну копійку, так як це є в цілому цивілізованому світі.
Що стосується коштів, то цього року на дороги місцевого значення з Держбюджету виділено 100 мільйонів гривень. А до Євро капітальний ремонт доріг на Краковець, Шегині, Рава-Руську буде проведено. Це мене турбує найменше, бо найбільше клопотів із сільськими дорогами, які роками, навіть десятками років не ремонтувалися, а вони повинні обслуговуватися, як колись, два рази на рік. І ми над цим працюємо.
Також, після знищення асфальтних заводів треба пропонувати нові альтернативи. Вкрай необхідні мобільні асфальтні заводи, як це є в тій же Туреччині. У нас же возять асфальт за 80-100, а той більше кілометрів.
Однозначно, за рік нові дороги не зробимо, але ми повинні довести до ладу ті, які є, а далі поступово, не розпорошуючи кошти, зосереджуватися на окремих об’єктах і робити кожен конкретний напрямок.
Також треба задуматися і над освітленням доріг. Якщо в містах це ще сяк-так присутнє, то в селах страшно вийти на дороги. І тут вже є позитивні зрушення. За останні півроку ми освітили 40 сіл Стрийського району, 4 - в Золочівському. Повірте, для цього не потрібні бозна які кошти: має підприємець магазин, хай поставить два-чотири ліхтарі, возить фермер 50-тонними машинами зерно, розбиває дороги, то хай наводить лад після свого господарювання. Але за цим має слідкувати влада, яка буде партнером для бізнесмена. Я спілкувався з підприємцями, вони готові до співпраці для блага людей, але чиновник не повинен залізати до них в кишеню і забирати у власну те, що йому не належить. Думаю, розумієте про що йдеться.
- В одному з львівських видань вас звинуватили, що з усіх дорожніх магістралей ви зайнялись лише ремонтом траси Львів – Тернопіль», бо нею їздите додому?
- Мушу сказати, що дуже рідко туди їжджу, дружина частіше приїжджає до мене до Львова. А якщо й їду, то частіше скеровую на Броди, Золочів, а вже потім на Тернопіль. Тому ці закиди неправдиві. Траси Львів – Тернопіль, як і Львів – Луцьк» є чи ненагіршими, не ремонтувалися багато років, тому й зайнялися реконструцією. Але зовсім не через те, що нею їздить Цимбалюк. Нині на дорозі на Тернопіль зроблено аварійний ямковий ремонт. Можливо, дорожники на цій трасі зробили певну показуху. Знаєте, до критики ставлюся дуже спокійно: нехай мені краще закидають, що я зосередився і роблю лише одну дорогу, ніж звинувачують, що не роблю взагалі нічого. Зрештою, якщо я на Тернопіль їжджу раз в три тижні, то щодня цією трасою курсують тисячі автомобілів. І ця дорога в плані аварійності є одна з найпроблемніших. Скажу, що нині ми шукаємо інвестора, як зробить об’їзну дорогу у південному напрямку, яка мала з’єднати шлях з Європи до Росії.
- Питання працевлаштування. Не є секретом, що знайти роботу на Львівщині, особливо у Львові, і особливо для молоді навіть за 1000 гривень - це мрія практично нездійсненна. Чи працює ОДА в цьому напрямі і які перспективи?
- Працюємо, однак недостатньо. Маємо кілька серйозних проектів, котрі дадуть можливість працевлаштувати 3-4 тисячі людей. Це – відкриття шахти «Любельська». Також Центр зайнятості надав 15 мільйонів гривень для відкриття нових підприємств. Приємно, що цей тендер виграло п’ять фірм області.
Однак нині гостро постало питання ринку професій, які є найбільш затребуваними. Не таємниця, що нині львівські виші майже на половину готують потенційних безробітних. Треба реально дивитися на ситуацію. Побувавши на ЛАЗі, на Дрогобицькому долотному, на інших великих підприємствах констатую: нам не вистачає слюсарів, зварювальників, токарів, інструментальників, фрезерувальників та фахівців інших робітничих професій. Вони нині найбільше затребувані.
Сьогодні стоїть питання в двох площинах. З одного боку, робочі місця, з іншого – достойна зарплата. Сьогодні інвестори, особливо іноземні, воліють набирати людей без досвіду роботи, а не навпаки, як було колись. Чому?! Тому що частина людей радянського загартування, відучені працювати. Через те їм легше навчити, аніж перевчити. Прикро, але це факт.
Зачіпаючи цю тему, маємо говорити і про приховане безробіття. Знову наголошую: значна частина людей, передовсім у Львові, працює за зарплату в конвертах. Візьміть, скажімо, будь-який заклад громадського харчування, ресторан, наприклад. Офіційно там працює три-чотири працівники. Як ви вважаєте, може обслуговувати 50-100 чоловік у ресторани чотири працівники – ні! Тут робота як для фіскальних, так і для законодавчих органів, як мають стимулювати збільшення робочих місць, а не призводити до їх скорочення чи приховування. Так є в європейських країнах: що більше людей в тебе працює, то менше ти сплачуєш податків. А наше законодавство тисне на тих, хто працює, заганяючи їх в тінь. Особливо це відчуває малий і середній бізнес.
- Заборгованість із виплатою заробітної плати і надалі існує. Свого часу саме за це прем’єр Азаров показав «жовту» картку вашому попереднику Василю Горбалю. Чи можете Ви сказати, що за останні кілька місяців ситуація змінилася в кращий бік?
- Якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, то цифра заборгованості зменшилася на 10 мільйонів гривень, і нині вона є на рівні 60 мільйонів. Окремі ж підприємства наростили заборгованість. Мене це не задовільняє. Нині проводжу виїзні наради на підприємствах, які мають борги. І це дає ефект. Ми вивчаємо менеджмент підприємства, організацію праці, ділові і моральні якості керівника. Не рідко закінчується звільненням останнього з посади. Проте, як кажуть, є проблеми «з бородою». До прикладу, Червоноградська автобаза, заборгованість 3,5 мільйона. Майже 7 років триває процедура банкрутства. Пам'ятаю, ще з 2007 року була купа кримінальних справ. Є санатори, які десятками років ніби ліквідовують підприємства, а насправді його гроблять, доводять до нуля. Серед найбільших боржників – державні підприємства, які належать Міністерству оборони, Міністерству промислової політики. Я ставлю завдання так: до кінця літа зменшити заборгованість наполовину, до 30 мільйонів гривень, і ми цього досягнемо.
- Відомо, що досконалості меж нема. Ви задоволені командою, з якою працюєте і чи очікувати чергових ротацій у владі?
- Робота у такий непростий період – це своєрідний марш, марш вперед. На марші, зазвичай, не всі витримують, хтось відстає. Зміни будуть однозначно. Єдине, що я кожну зміну, кожне звільнення переживаю і пропускає через себе. Коли прийшов на посаду голови Львівської ОДА, то кожному заступнику я дав шанс реалізуватися, бо не роблю градації: мої люди і не мої – всі наші. Кожен міг себе показати.
- Вам закидають, що ви не маєте своєї команди?
- Ті, хто працює зі мною сьогодні не є для мене новачками. Я їх знав багато років. Янківа, Губицького, Стефанишина. Взагалі, знаючи кадровий потенціал Львівщини, мріяв, що вдасться сформувати команду з місцевих. Однак, зіткнувся з проблемою, бо людина, яка довго працює на посаді, образно кажучи, обростає недобрими зв'язками. Тільки хочеш призначити на ту чи іншу посаду – з'ясовуються якісь корупційні інтереси.
Я знаю ризики, коли береш когось зі собою – житлові проблеми, сім'я… Але хочу мати біля себе потужних фахівців, менеджерів. Тепер планую посилити роботу управлінь та відділів і напряму працювати з ними, і автоматично відпаде потреба у великій кількості заступників. У мене буде чотири заступники, включаючи посаду керівника апарату, а з наступного року відпаде потреба і в заступнику з питань Євро-2012.
- Ваші симпатики підкреслюють вашу відкритість, зокрема, у спілкуванні із журналістами. Опоненти, навпаки, звинувачують у надмірному піарі. ви приймаєте такі закиди?
- Попри різні звинувачення не перестану бути відвертим, хоча визнаю інколи мені це дуже шкодить. Але я такий є! Це не піар! Просто хочу, щоб люди знали, що реально робить влада. Якщо керівника не чути і не видно, то або він у відрядженні, або у відпустці, або він перестав працювати. Влада має бути прозорою, люди мають за нею спостерігати, аналізувати, підказувати, якщо керівник щось робить не те. Такий мій стиль керівництва і роботи.
Такі самі звинувачення були, коли працював в правоохоронних органах, комусь одразу здалося, що кудись там рвуся, хочу вищої посади. Я переконався, що моя відвертість спрацьовувала на позитив для людей.
Мене також звинувачують у жорсткості. Можливо. Але я дуже скоро відходжу. Коли відчуваю, що не правий, прошу у підлеглого вибачення. Намагаюся людей не ображати, бо від цього я страждаю найперше, і мучуся. Вважаю, що треба вибудовувати такі стосунки, щоб люди із задоволенням працювали з тобою, професійно і віддано робити свою роботу.
Розмову вів Андрій Возний.
