Цього року у березні онуку Івана Франка – Роланду – виповнилося 87 років. Попри солідний вік, він продовжує працювати. Сьогодні він опікується Міжнародним фондом Івана Франка.
Наша зустріч відбулася після підведення підсумків учнівського конкурсу «Стежками Каменяра», і ми розпитали онука Івана Франка про діяльність Фонду, який він очолює, і про проблеми, з якими доводиться стикатися в українських реаліях.
Роланде Тарасовичу, що для Вас є Міжнародний фонд Івана Франка?
Це те, що дає мені можливість зараз просувати ідеї Франка і триматися на цьому світі. Фонд займається різними речами: це і міжнародна премія, і дитячий конкурс «Стежками Каменяра», і квартира-музей моїх батьків. Зараз працюємо над організацією фестивалю в Києві. Це велика робота, яка тримає мене на цьому світі і дає мені сили.
Як же Вам вдається встигати робити стільки справ?
Цим здебільшого займаються Ігор (Курус. – ред.) та Ольга (Нижник. - ред.). Вони мене бережуть, по дрібницях не турбують, але тримають в курсі всіх справ. Ми все обговорюємо...
З якими проблемами стикається Фонд Франка у своїй роботі?
Наскільки я знаю, то найперша проблема – це гроші. З 2015 року усі проекти Фонду здебільшого фінансувалися Ігорем та мною. Звичайно, до нас долучалися небайдужі люди, за що ми їм постійно дякуємо. Цього року ми звернулися до українців та деяких фінансових і грантодавчих установ щодо підтримки Фонду. Але результат – недобрий. Грошей, як завжди, не вистачає. (Сміється)
Ну, нестача грошей – це проблема усіх. Чи має Фонд ще якісь негаразди?
Ні. З рештою ми справляємося, як на мене, досить успішно. Але є проблема загальноукраїнська – байдужість. Часто люди говорять про свій патріотизм, свою жертовність і готовність віддати життя за Україну, але зробити бодай якусь маленьку справу вони не готові. Ось дивіться. Ми публічно звернулися до українців із проханням фінансово підтримати Фонд Франка. І начебто, на словах, усі люблять Франка, цитують його і пишаються ним, але підтримати Фонд, який пропагує ідеї Франка, популяризує Україну, не хочуть. Колись мій дід писав про «патентованих патрійотів», то, певно, наше суспільство таки «хворе» тією недугою.
Так скільки потрібно грошей Фонду і для чого?
Минулого року бюджет Фонду становив понад мільйон гривень. З них 400 тисяч пішло на виплату премії, яка вручається науковцям щороку. 350 тисяч – витрати на проведення засідання міжнародного журі премії у Відні. Решту грошей було витрачено на організацію урочистої церемонії нагородження лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка у Дрогобичі, нагородження переможців учнівського конкурсу «Стежками Каменяра», утримання Квартири-музею родини Івана Франка у Києві…
А на зарплату працівникам?
Зарплату в Фонді ми не отримуємо. Це чистої води волонтерство. Ми вкладаємо свої кошти в ім’я Франка і запрошуємо долучатися до цієї доброї справи інших. Ласкаво просимо. (Сміється)
А держава вас підтримує?
Міжнародний фонд Івана Франка – це благодійна організація. Ми не маємо державного фінансування. Наскільки мені відомо, цього року ми подали проект на конкурс до Українського культурного фонду, який очолює Марина Порошенко. Це була б добра підтримка наших справ, але, здається, нам відмовили з якихось формальних причин.
Дякую Вам, Роланде Тарасовичу, за розмову. Бажаю Вам здоров’я, довгих літ і успіхів.
Дякую і Вам. Мені дуже приємно, що Ви цікавитеся Франком і українською культурою загалом.
Нагадаємо, що на сайті «Спільнокошт» триває збір коштів на підтримку і втілення ідей Міжнародного фонду Івана Франка. Ціль кампанії – зібрати 140 000 гривень для проведення Міжнародної премії імені Івана Франка у 2019 році.
Підтримати проект можна за посиланням. (https://biggggidea.com/project/franko-prize-lupajte-syu-skalu/ )
