16 липня минає чотири роки, відколи у селі Ожидів Буського району Львівської області перекинулися і загорілися цистерни з фосфором, спричинивши одну з найбільших техногенних катастроф на території області. Як змінилося життя мешканців села за цей час кореспондент Гал-інфо дізнавалася у сільського голови Ожидова Олександри Шах.
Насамперед, відзначила Олександра Шах, в селі народжуваність не зменшується. «Вже після аварії протягом 2007-го року в Ожидові народилося 38 немовлят, цьогоріч - 40. У жодної дитини не виявлено якихось відхилень чи патологій. Тому, припускаю, що горезвісний фосфор організму людини шкоди не завдав...» А якою є насправді екологічна ситуація в районі люди так і не знають:
- Я, як голова сільської ради, ознайомлена лише з даними за перший рік після фосфорної катастрофи. Всі обстеження поверхневих вод, ґрунту ,питної води проводилися ще в 2007 році. Станом на сьогоднішній день жодної офіційної інформації у мене немає.
- Чи є земля в Ожидові , яка після ураження фосфорною хмарою стала непридатною?
- Ні, такої землі нема. Чесно кажучи, наша земля не дуже родюча і має не зовсім сільськогосподарське призначення.
- Держава продовжує і далі фінансувати реабілітацію потерпілих у цій катастрофи?
- А держава й не фінансувала жодної реабілітації! Безкоштовні путівки, що надавалися дітям для оздоровлення в санаторіях – це була реабілітація, До того ж, їх видавали тільки в перший рік аварії.
- Чи залишились до сьогодні у мешканців села якісь скарги на наслідки аварії, що негативно відбились на здоров’ї?
- Офіційних даних про погіршення стану здоров’я людей нема. В рік аварії в Ожидові народилося 38 немовлят, цьогоріч - 40. В дітей не виявлено жодних відхилень від норми чи патологій. Тому, можу припускати, що страшного впливу фосфорна трагедія на організм людини не мала. А проблеми в нас, як і у інших населених пунктах. Більшість людей стають жертвами горілки. Скарг на симптоми «фосфорної аварії» немає.
- Були чутки, що жителі селища масово виїжджали з Ожидова, продаючи власні будинки, втікали подалі від «фосфорної» загрози…
- Не було такого і близько. Спочатку нам ніхто не казав, чи є загроза і настільки вона велика. Люди були в паніці. Наше село не велике, тому й важко знайти покупця на будинок, до того ж , хто схотів би придбати будинок, який на той час знаходився в епіцентрі уваги? І десять років тому не купували, і сьогодні не купують. Та й ,чесно кажучи, не так легко відірватися від рідної землі…
- Мабуть, якби люди відчували реальну небезпеку, вони б все-таки усе покинули і подалися геть з Ожидова?
- Безперечно.
- Які ь підприємства у селі закрилися у зв’язку з катастрофою?
- Все як і було, так і є. Закрився лише «Буський молокозавод», який спеціалізувався на випуску твердих сирів. Але це жодним чином не пов’язано з фосфорною аварією.
- Чи у людей є відчуття несправедливості, відчуття того, що даючи тимчасову допомогу, винуватці трагедії відкупилися цим?
- Мови нема, що образа таки залишилася. Люди чекали відшкодування збитків. А були навіть такі, що задля того, щоб отримати компенсацію, вимагали «липову» довідку про те, що знаходилися в Ожидові на той час. Ми зразу ж вистежували ось таких фальшивих жертв фосфорної трагедії.
- Пройшло уже чотири роки, відколи в Ожидові сталася біда. Чи минуло відчуття небезпеки у жителів села?
- Вигадувалися різні байки, потім все втихомирилося. З часом відчуття небезпеки таки пропало.
- Пані Олександро, чи проводитимуться якісь заходи в Ожидові з відзначення річниці?
- Ми ніколи не проводимо жодних заходів. Цей день не є для нас святковим.
Соломія ГОЛОВІНА
