Є така думка, що тема УПА начебто розколює країну, насправді це все тимчасово. Я переконаний, що українці нічим не різняться від інших націй, і пам’ять про боротьбу їх має об’єднати, - Володимир В’ятрович.
Про це історик, колишній голова Галузевого архіву СБУ Володимир В’ятрович розповів під час презентації книжки «Голодомор 1932-33 років в Україні за документами Галузевого державного архіву СБУ. Анотований довідник». Захід відбувся в Музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького». Подаємо витяги із його виступу.
Влада "танцює" на кістках національної пам’яті
Особливістю цього річного відзначення Голодомору було те, що влада практично усунулась від будь-яких заходів щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору. Якщо ж повернутися на кілька місяців назад, то можемо побачити, що теперішні владоможці приділяла цьому питанні багато уваги. Але нині лейтмотивом для влади було ліквідувати якісь здобутки свої попередникі, зокрема, і у цій царині. Янукович, по суті, відмовився від трактування Голодомору 1932-1933 років як геноциду. Він не просто знехтував пам’яттю мільйонів загиблих, але й порушив Закон України, який чітко визначає Голодомор геноцидом.
Очевидно, всі чиновники почали наслідувати Президента у своїй політиці. Це міністр освіти Дмитро Табачник, голова Інституту національної пам’яті Валерій Солдатеноко, який заявив, що Закон про Голодомор тимчасовий.
Протягом кількох місяців ми спостерігаємо відверті "танці" на кістках, щоб протистояти попередній політиці національної пам’яті та знехтувати пам’яттю мільйонів людей.
Все це готувалось до того, що у жовтні цього ж року мало пройти голосування нового закону про Голодомор, з якого планували вилучити пункт про геноцид. Але так не сталося через спротив громадськості, вона почала тиснути на українську владу. Відтак, теперішня влада, побоюючись якихось втрат рейтингу, поки не згадує про інше трактування Голодомору.
Президент до останнього вагався, чи відзначати йому річницю Голодомору. Лише незадовго до суботи (27 листопада) з’явилася інформація, що Президент таки покладе квіти до Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору. Але він це не зробив разом з громадськістю, а вирішив провести власний захід з самого ранку. Але ж усі громадські заходи проводилися о 16.00. І Президент у такі хвилини, вочевидь, мав би бути зі своїм народом. На жаль... Але великим здобутком було і те, що він просто не посмів зігнорувати цієї річниці.
Власне, цьогорічне вшанування відбулось виключно завдяки активності громадськості. Також частина політичних партій відмовилася від політичної риторики і символіки. Відзначення засвідчило, що рецидиву не буде: незалежно від політичної кон’юктури, вшанування пам’яті жертв геноциду в Україні відбуватиметься кожного року. Жодними вказівками, не вдасться заборонити цю традицію. Саме ця традиція об’єднує усіх українців, без уваги на походження чи віросповідання.
Історики, громадськість мають відстоювати національну пам'ять перед владою, яка вважає історію України чужою для себе, яка нав’язує нам чужі стереотипи сусідніх держав і думає, що буде краще, коли українці матимуть роздвоєну пам'ять. Кожним своїм кроком ми маємо сприяти збереження національно пам’яті.
Пам'ять про боротьбу УПА має об’єднати українців
Українське суспільство, як і будь-яку націю, консолідують як трагічні сторінки , так і героїчні, скажімо, перемоги Богдана Хмельницького. Отож, на мою думку, українців має консолідувати як пам'ять про жертв терору, так і пам'ять про тих, хто чинили спротив проти цього терору. Йдеться про борців про Незалежність. Так, є така думка, що тема УПА нібито розколює країну, насправді це все тимчасово. Я переконаний, що українці нічим не різняться від інших націй, і пам’ять про боротьбу їх має об’єднати.
Історики повинні перехопити ініціативу в політиків, розкривати якомога більшу кількість документів, первинних матеріалів, які позбавляють політиків будь-якої можливості маніпулювати. Історики повинні видавати як наукові, так і науково-популярні дослідження, аби відкрити завісу невідомості над долями сотень тисяч людей.
СБУ бавиться в чекістів
Багато представників Служби безпеки Україна нині намагаються побавитися в чекістів, повторювати якийсь кегебіський досвід. Для нас це доволі трагічно, бо показує наскільки некомпетентною стає СБУ у руках невігласів. Наскільки її можуть використовувати як інструмент політичних репресій. Українці вже проходили період, коли спецслужби служили одній політичній силі, і переконаний, що вдруге це не повториться. Тому, як на мене, усі намагання СБУ приречені на поразку.
Я бачу, що у світової спільноти є розчарування щодо України. Усі заяви про незворотність демократичного шляху, які робить теперішнє керівництво, не відповідають реальності. Я брав участь у цікавій конференції у жовтні цього року у Вашингтоні, де були американські експерти та українські чиновники. Українська сторона намагалася довести, що наші орієнтири незмінні. На що отримали доволі різку критику американських експертів. 10 місяців нової влади засвідчили, що в Україні відбувається згортання демократичних тенденцій та є дуже різки проросійський поворот.
Підготувала Вероніка Саврук.
