Учора, 3 жовтня, відбулася без сумніву історична сесія Львівської обласної ради. Депутати працювали майже до 21 години. Історичною сесія стала тому, що депутати мали прийняти непросте рішення – бути чи не бути сланцевому газу на Львівщині. Ми не беремося оцінювати позитиви чи негативи сланцевої угоди, натомість хочемо розповісти про те, як це все відбувалося.
В сесійній залі зібралася серйозна група підтримка – прибув особисто міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький, перший заступник міністра охорони і захисту природного середовища Володимир Ігнащенко, протягом усього сесійного засідання був присутній голова Львівської ОДА Віктор Шемчук. Навіть міський голова Львова Андрій Садовий забіг на кілька секунд у раду, щоб потиснути руку вищому керівництву.
Прибули і народні депутати від опозиції. Однак, їхні погляди з цього питання суттєво різнились. Група підтримки сланцевого газу складалася зі Степана Кубів, Ігоря Васюника. Група противників - Юрій Дерев'янко, Олег Панькевич, Михайло Блавацький. Очолювала цю групу Ірина Сех.
Серед тих нардепів, хто із сумом спостерігав за цими видовищними баталіями, були нардепи Андрій Тягнибок та Ярослав Гінка.
Зрозуміло, що економічний чи навіть екологічний аспект цього питання відійшов на другий план. На перший чітко поставили політичне питання. І тут почалося найцікавіше.
Питання про видобуток на Львівщині сланцевих вуглеводнів внесли без перешкод. Мобілізована більшість придавила амбіції «Свободи» без жодних зусиль.
На цьому етапі єдиним фронтом виступили «Батьківщина», Партія промисловців і підприємців, Партія регіонів, УДАР, УНП, КУН. Частково підтримали це питання позафракційні та НРУ. «Свобода» залишилася одиноким острівцем в центрі сесійного залу.
Керували голосуванням та віддавали вказівки депутатам два головнокомандувача - голова фракції Партії регіонів Ігор Грещук, з одного боку, та народний депутат України Ірина Сех – з іншого.
Прихильників видобутку сланцевого газу мали чіткій план дій, тому були абсолютно впевнені у позитивному вирішенні своєї справи. Залишалося лише питання, як довго буде тягнутися його розгляд.
«Свобода», зрозуміло, знала кінцевий результат, однак влаштувала справжню атракцію.
Спершу виступили запрошені гості із східних областей, які розповіли про жахливі наслідки сланцевих видобувань. Після того зав’язалася дискусія про правомірність внесення цього питання у порядок денний у супереч регламентних процедур. Та і це не допомогло. Питання внесли до порядку денного більшістю голосів.
Коли стало зрозуміло, що перший тайм програно, «Свобода» попросила перерву, а опісля заблокувала трибуну. Єдиним виходом було затягувати процес.
А тим часом свого виступу чекав міністр Ставицький. Він спостерігав за блокуванням з першого ряду на місці запрошеного гостя.
Причиною для блокування стало заява голови фракції Партії регіонів Ігора Грещука про те, що одна із політичних сил вимагала гроші від інвестора за успішне вирішення цього питання.
Фракція «Свободи», посилаючись на газетні публікації, вирішила вимагати виступу представника компанії «Шеврон» зі спростуванням інформації про корупцію.
Голова обласної ради Петро Колодій запропонував оголосити перерву. Фракція Партії регіонів на це не погодилась.
«Всі сидять на своїх місцях», - гукнув до них Грещук.
«Залишайтесь біля трибуни», - скомандувала Сех.
Рада зайшла у глухий кут. Шемчук здивовано розводив руками. Ставицький важко зітхнув.
Стояли і сиділи безмовно близько десяти хвилин. Колодій вирішив, що цю паузу треба обговорити і, оголосивши перерву, таки покликав голів фракцій у кімнату для нарад.
«Свобода» залишила чергових біля трибуни.
Коли перерва закінчилася, стало відомо, що «Шеврон» у терміновому порядку надіслав листа до облради, ще годину часу зайняв його переклад. Зрештою, лист переклали і його зачитав Колодій.
У листі йшлося про те, що компанія «Шеврон» не практикує та не толерує корупційні схеми.
«Так чи ні?!», - кричав нардеп-свободівець Блавацький.
«Сказали ж, що ні!», - не витримав голова Львівської ОДА Віктор Шемчук.
Ось тут настав зовсім незрозумілий момент – «Свобода» зняла блокування трибуни, хоча могла б і продовжити. Більше того, першочерговою вимогою було – виступ на трибуні представника інвестора. Однак "Свободу" задовольнив доволі формальний лист.
Під час розгляду самого питання головним доповідачем був Ставицький.
"Я розумів, що місто Львів дуже гостинне, от за п'ять годин перебування нарешті виступлю", - сказав міністр.
«Свобода» влаштувала йому справжній допит. На запитання до Ставицького записалося майже 40 депутатів.
Питали довго та болісно, однак, Ставицького це чомусь тільки смішило.
«А може ще у якихось депутатів, окрім «Свободи», є питання до мене?», - запитав Ставицький після чергового питання від депутатів-свободівців.
Після всього цього міністр зробив висновки для журналістів – «Свобода» затягує питання.
«Хочуть, щоб усі стомилися. Я ж бачу по ваших очах, що ви стомлені», - сказав він журналістам.
Після питань було тривале обговорення. Перейшли на особисте. Ірина Сех заявила, що міністр Ставицький «у своїх лакованих мештах» більше ніколи не приїде на Львівщину. Дісталося й Віктору Шемчуку, до того міцна дружба затріщала по швах.
Не обійшлося і без згадки про колег опозиціонерів, які агітували за це питання, їх Сех назвала «колишніми союзниками», «тушками» і «зрадниками».
У виступах народний депутат від "Свободи" Михайло Блавацький сказав, що коли депутати проголосують за угоду, то це буде "переворот у раді" і нагадав про "сповпи ганьби".
У незручній ситуації опинився і голова Львівської облради Петро Колодій. Будучи фігурою підневільною він розривався між партійною дисципліною та дружніми стосунками з Львівською ОДА. З одного боку, на нього постійно кричала Ірина Сех, а з іншого – його заступники - Василь Пісний, кандидатуру якого підтримали самі свободівці, та Валерій П’ятак. Вони кричали на Колодія, вимагаючи поставити питання на голосування.
Показовим у втраті свободівцями свого впливу у Львівській обласній раді стало і те, що жодна із їхніх поправок до проекту рішення не була підтримана депутатами. Натомість, одностайно депутатський корпус підтримував пропозиції, напрацьовані Олександром Ганущиним.
Зрештою, фіналом цього спектаклю, який тривав цілий день з багаторазовими антрактами, стало пікетування.
Відео - Павло Паламарчук, Гал-інфо.
Коли стало зрозуміло, що «Свобода» остаточно програла, у хід вони пустили важку артилерію – п’ять жінок, які сиділи у сесійній залі, вийшли до трибуни та почали волати «Зрадники» та «Не продавайте наших дітей».
Однак, питання все ж поставили на голосування і 66 голосами «за» погодили проекту Угоди про розподіл вуглеводнів (які видобуватимуться у межах ділянки «Олеська») між державою Україна, компанією «Шеврон Юкрейн Б. В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська».
Результати голосування.
Рішення зустріли оплесками і вигуками «Ганьба зрадникам народу».
Після цього біля гардеробу депутати, прощаючись, жартома називали один одного зрадниками та обговорювали останні футбольні матчі.
Однак, зважаючи на несподівану одностайність політичних сил у Львівській обласній раді постає питання, а чи не захитається після усього цього крісло під головою Львівської облради та під головою бюджетної комісії, який останнім часом мав дуже багато спірних моментів із депутатським корпусом. Можливо, рада вирішить пере- форматувати керівництво, і «Свобода» остаточно втратить контроль над облрадою.
Попри все було б неправильним вважати, що для «Свободи» ця ситуація є невигідною. Тепер партія отримала на руки неабиякий політичний козир, що перед виборами вона демонструватиме громаді, – це результати голосування. Якщо подати їх під правильним політичним соусом, то вони, ці результати, будуть геть не на користь партій «Батьківщина» та УДАР, які чітко спрацювали разом із Партією регіонів.
Анна Новик.
Фото - Павло Паламарчук, Гал-інфо.
