310 учнів навчаються у першій україно-угорській середній школі та гімназії у столиці Угорщини Будапешті.
– Щоб вони [українці, - ред.] тримались! Щоб вони на нас чекали! Хорошої надії! – такі слова просили передати українцям учні 11 класу першої україно-угорської школи в Будапешті. В один голос вони вигукували, що продовжуватимуть навчання у закладах вищої освіти, а також про свої плани повернутись в Україну.
1 вересня у Будапешті для українських дітей розпочався освітній процес у першій україно-угорській двомовній школі в Угорщині. Два роки підготовки навчальної програми та стратегії освітнього процесу сьогодні мають свій результат: учні з України можуть навчатись рідною мовою з 1 по 12 класи у повноцінному пʼятиденному навчальному закладі.
Журналістка Гал-інфо відвідала офіційну зустріч із представниками україно-угорської школи у Будапешті у межах стажування, яке організував Інститут національно-стратегічних досліджень Угорщини. Далі розповідаємо детальніше про роботу навчального закладу та виклики, із якими зіткнулись його засновники.
– Закарпаття, Київська область, Харківська, Херсонська, Кіровоградська, Полтавська, - чуємо гордість у голосах школярів, які згадують свої рідні міста. Станом на грудень 2024 року, в україно-угорській школі навчаються 310 дітей, з яких 90% є біженцями з України. Навчаються тут також учні, які переїхали до Угорщини ще до початку повномасштабного вторгнення, а також четверо угорських дітей, у яких один із батьків є за національністю українцем/українкою.
Засновники та утримувачі першої україно-угорської школи в Будапешті Олена та Сергій Безкоровайні розповіли, що освітню програму створювали близько двох років, адже в історії Угорщини це перший навчальний заклад з українською мовою навчання. Окрім цього, за фахом подружжя не освітяни, проте прагнення створити якісні умови для здобуття освіти для українських дітей було сильнішим за будь-які виклики.
– Ми переїхали до Угорщини ще у 2008 не знаючи мови, законів, не маючи друзів, — згадує Сергій Безкоровайний. – І одразу постало питання: де нашим дітям довчатись? Вийшло так, що українська громада не мала своєї школи, і не було такої потреби. З того часу в нас з’явилась думка про її створення. На щастя чи на жаль, війна прискорила створення школи. До цього діти навчалися онлайн, - розповів пан Сергій.
За словами подружжя, думка про створення української освітньої установи визрівала роками. Першим кроком стала організація суботньої школи у 2019 році, яка на момент початку повномасштабної війни вже мала свою сталу спільноту. Зокрема, станом на початок 2022 року навчальний заклад відвідували 60 дітей. Однак виклики повномасштабної російсько-української війни вимагали значно більшого масштабу: у березні 2022 року до суботньої школи прийняли ще 250 українських учнів. Фінансування освітнього закладу тоді відбувалось власним коштом організаторів, а також через пожертви приватних підприємців.
Найскладнішим етапом створення повноцінної української школи стало її визнанням на державному рівні в Угорщині. Подружжя працювало над реєстрацією навчального закладу впродовж року, ретельно виконуючи всі вимоги угорського законодавства, зокрема, розробку педагогічної програми, комплектацію кадрового складу та адаптацію навчальних процесів до угорської освітньої системи.
Повністю оформити необхідні документи у 2023 році організатори не встигли, тому реєстрацію школи відхилили. Через це 2023-2024 навчальний рік проводили у приватному освітньому закладі, який організували завдяки підписаному договору з Міжнародною українською школою в Будапешті. За словами Сергія Безкоровайного, у цьому освітньому просторі навчались 120 українських дітей.
А вже 2024-2025 навчальний рік став першим для україно-угорської двомовної школи. Ліцензію освітній заклад отримав на п’ять років, що є мінімальним терміном, який може надавати держава. Кожна навчальна установа в Угорщині також має визначену квоту на зарахування учнів, і, зокрема, україно-угорська двомовна школа може навчати до 450 учнів, тому у січні керівництво планує прийняти до себе нових учнів.
– Система оцінювання, адміністрування дітей, медичне забезпечення — усе це забезпечує рівні можливості для всіх учнів. Наші діти проходять обов’язкові щеплення, а зараз ми працюємо над тим, щоб забезпечити їм також доступ до стоматолога. Тобто всі можливості, які мають діти в угорських школах, так само розповсюджуються і на учнів нашої школи, - розповіла Олена Безкоровайна.
Фінансування навчального закладу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету Угорщини. Водночас держава не забезпечує оренду приміщень, тому організатори подають заявки на отримання грантів для забезпечення освітнього простору. Саме пошуки необхідного приміщення, яке повинно відповідати нормам для навчальних закладів, стало одним із найбільших викликів для організаторів школи.
Як розповіла Олена Безкоровайна, в Угорщині законодавство передбачає багато варіантів реєстрації навчальних закладів національностей. Зокрема, це може бути школа, де додатковими предметами до передбачених угорською освітньою програмою є мова, література та народознавство відповідної національної меншини. Можуть бути також вечірні чи суботні навчальні заклади, у яких діти вивчають згадані предмети, або ж лише мовні школи для нацменшин.
– А можуть бути школи двомовні, як наша, і у них може бути різний відсоток використання мови національності. Ми орієнтовані на дітей-біженців, які тут [в Угорщині, - ред.] перебувають вже третій рік. Їм важко ввійти в угорську систему освіти, по-перше, через незнання мови, а по-друге, через те, що угорська навчальна програма побудована за іншим принципом, ніж українська… Тож ми використали максимальну можливість, яку надає держава, тобто максимальний відсоток української мови навчання в нашій системі, - розповіла Олена Безкоровайна.
Так, україно-угорський двомовний освітній заклад працює за угорською навчальною програмою, проте українські предмети є до неї адаптованими. З першого по четвертий клас у школі є більше угорської мови, а далі йде поступовий перехід на українську. Початкова школа має 60% уроків угорською, і 40% – українською. Натомість у гімназійних класах діти мають 70% уроків рідною мовою. Інші 30% предметів вчителі ведуть угорською, зокрема саму мову, яку діти вивчають як іноземну, літературу та історію. Таке відношення української та іноземної мови дозволяє долати мовний бар’єр, із яким стикнулись українські школярі, коли навчались в угорських навчальних закладах.
– Коли у класі одна чи дві дитини в класі розмовляють однією мовою, а всі – іншою, то дуже важко знайти себе. Діти мали багато конфліктів; вони вважали, що їх булять або ображають, хоча не можна сказати, що це насправді так було. А тут, коли вони всі однакові, україномовні і вчать угорську з одного рівня, вони не сприймають її як ворожу мову, по-перше. А по-друге, у них немає мовного бар'єра. Тобто вони не бояться робити помилок і від того вчать мову швидше, – зазначила Олена Безкоровайна.
Додатково школярі також опановують англійську мову, що дає їм згодом більше можливостей для вступу у європейські університети. З 9 по 12 класи діти мають по шість годин англійської на тиждень. А після випускного класу учні складають угорські вступні іспити українською мовою, а угорську мову можуть складати як іноземну.
Ще одним викликом для школярів стало те, що навчальна програма в Угорщині відрізняється від української. Як пояснила Олена Безкоровайна, тут система побудована так, що діти починають кожен навчальний рік із повторення базових тем, поступово розширюючи знання. Натомість відповідно до української програми, діти вивчають теми послідовно, з акцентом на ґрунтовне опанування кожного розділу. Наприклад, якщо у наших школах математика розбита на чіткі теми, то в угорській вона подається інтегровано і не містить поділу на алгебру та геометрію. Проте зрештою на завершення навчання і угорські, і українські діти володіють однаковими знаннями.
– Тому здається, що коли наші діти приходять в угорську школу, то тут програма дуже легенька. Насправді це не так, вона просто по-іншому побудована… Цей рік для наших вчителів був надзвичайно непростий, тому що і потрібно перевчитися на цю угорську систему, зрозуміти, як вона складається, якою є побудова тем, і потрібно її адаптувати для наших дітей. Так, у нас є учні у 5 класі, які буквально жодного року не були в школі, усі уроки мали онлайн. І дуже складно повернути дитину не лише до навчання, але й у соціальне середовище. Вони не знають, як спілкуватися. Діти були постійно біля комп'ютера і телефона, тому більше нічого не уявляють у своєму житті. Вересень був надзвичайно в цьому плані складним, - розповіла пані Олена.
Як зазначила Олена Безкоровайна, усі діти забезпечені угорськими підручниками, які держава надала безплатно кожному учню. Відповідно до угорського законодавства, у кожної новоствореної освітньої установи національностей є можливість протягом двох років створити власні необхідні для навчального закладу підручники. Забезпечення школярів навчальними матеріалами, які повинні бути адаптованими до двомовної програми та освітнього процесу школи національної меншини, стало одним із викликів в організації навчання. Наразі організатори україно-угорської школи звернулись до Міністерства освіти і науки України для сприяння процесу забезпечення учнів навчальними матеріалами.
Для початкової школи проблему вдалося вирішити завдяки Закарпатській обласній військовій адміністрації та українським благодійникам, які придбали підручники і робочі зошити для всіх учнів. Ситуація із навчальними матеріалами для гімназійних класів залишається ускладненою. Шкільна бібліотекарка Ірина Конопацька відзначила, що програмної української літератури у школі немає, а також є потреба у художніх дитячих книжках для молодшого шкільного віку та підлітків. Тому організатори звертаються до української спільноти із проханням підтримати освітній заклад літературою.
Станом на сьогодні, у школі працюють 35 вчителів, більшість із яких - українські біженці. Усі педагоги розмовляють із дітьми українською мовою як під час уроків, так і на перервах. Важливо зауважити, що комунікація державною українською мовою також стала одним із викликів для школярів, адже є діти, які на перервах спілкуються російською мовою. Неодноразово учні з різних областей України відповідали, що хоч офіційно у школах у їхніх рідних містах навчання було українською, на практиці часто використовувалася російська.
– Звичайно, ми пояснюємо, як перейти на українську, тому що для дітей це насправді дуже складно. Вони думають російською, а у школі потрібно шукати відповіді на предмети українською, угорською або англійською. І виходить, що в них трохи хаос в голові. Якби хоча б вони думали українською, то вже було б простіше. А так російська ще заважає самоопрацюванню, і тому дійсно їм складно, - відзначила Олена Безкоровайна.
Водночас процес навчання українською мовою триває, тому поступово діти опановують свою рідну мову. Як розповів Сергій Безкоровайний, діти повинні розуміти свій національний стрижень, ким вони є.
– Ми ніколи не станемо угорцями. Ми завжди будемо українцями. Якщо людина забуває, хто вона по суті, то губить себе, - наголосив пан Сергій.
Зазначимо, що за даними Міністерства освіти і науки, до повномасштабного вторгнення рф в Україні існувало 203 школи з класами, де навчалися лише однією, недержавною мовою. З них 73 були угорськими. Окрім цього, у 2020-2021 році функціонували 27 освітніх закладів, у яких навчання відбувалось двома мовами – угорською та українською.
Марічка Твардовська
