Науковці якось підрахували, що доросла людина здатна збрехати 200 разів за день. Брехня, неправда для дорослої людини – природній спосіб життя, ми обманюємо і не задумуємося. Заради спокою, щоб пошанувати нерви, бо так легше – найпоширеніші мотиви обману. Але коли починає обманювати наша дитина – тривога нас не полишає: чому так робить, може не довіряє, може боїться, а ми ж її так любимо.
Як правило, діти починають обманювати на третьому році життя. Це невинна неправда може стосуватися зовсім незначних речей: пив/не пив воду, був на прогулянці/не був на прогулянці тощо. Та згодом неправда стає все вишуканішою або вигадливішою.
Мама Семена, 5 років, розказує, що її син розповідає складні вигадані історії про його участь у бойових діях, пересипану подробицями про перебіг баталій, друзів, використання зброї та особливості території бойових дій. В той же час хлопчина переконливо обманює про те, хто порозкидав іграшки в кімнаті, конфлікти в садочку тощо.
Мама Святослава, 4 роки, син розповідає про свої битви з драконами, свої перемоги, та невинно обманює про заняття в дитячому садочку.
Улянка, 2,5 року, обманює про заподіяну шкоду: то не я, а братик розбив склянку, розірвав коралі, помалював стіну тощо.
Психолог П. Екман виділив такі мотиви дитячої брехні:
- прагнення уникнути покарання;
- прагнення здобути те, чого іншим шляхом не отримаєш;
- самозахист або захист друзів від неприємностей;
- прагнення завоювати визнання та інтерес з боку оточуючих;
- бажання не створювати незручної ситуації;
- бажання уникнути сорому;
- охорона особистого життя;
- прагнення довести свою перевагу над тим, хто має владу.
У той же час всі чи не у всіх батьків постає питання: Що робити? Як реагувати? Як боротися з неправдою?
Психологи у таких випадках радять реагувати, дати зрозуміти, що ви знаєте, що дитина обманює і все ж жорстко не карати.
У кожної мами свій рецепт.
Мама Семенка вирішила з ним укладати книжечку в малюнках про його подвиги, чітко розмежовуючи вигадку та реальність.
Мама Святослава намагається «зловити» на брехні, ставлячи запитання або ж стверджуючи, що ця історія з казки або існує інша версія про події в дитячому садку.
Мама Наталі, 4 роки, стверджує, що її доня не обманює, а радше грається та спекулює емоціями людей, що її оточують, подаючи «свою правду», отож, мама намагається пояснювати, як слід себе поводити.
Мама Улянки разом з доцею читають та обговорюють терапевтичні казочки, де герої говорять неправду і як це негарно для них закінчується, проводячи паралелі з подіями в житті дитини.
А загалом не слід забувати, що дитина найкраще наслідує не слова, а дії. Тому не вчіть дітей не брехати, а самі не обманюйте.
Разом з тим, за матеріалами «Газети» (http://gazeta.ua/articles/life/_dityacha-brehnya-svidchit-pro-rozumovij-rozvitok/339498), канадські вчені встановили, що якщо діти добре брешуть, їхні шанси домогтися високих результатів у дорослому житті вищі, ніж у тих, хто вважає за краще говорити правду чи обманює старших не так успішно.Уміння брехати припускає складні розумові процеси. Коли дитина починає брехати, це означає, що вона перейшла на новий етап розумового розвитку.
О. Д.
Фото firstua.com
