Львів поспішає розгубити свою історію. Величні архітектурні проекти руйнують час і люди, а натомість виростають «прикрі непорозуміння». Яскравим прикладом непоправних втрат є одна з центральних площ, названа на честь польського поета Адама Міцкевича. Гал-інфо пропонує читачам порівняти архівні фото, зроблені наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., з сучасністю та на власні очі пересвідчитись у колосальних непоправних втратах.
Раніше через територію сучасної пл. А. Міцкевича протікала річка Полтва. Наприкінці XVIII сторіччя австрійська влада прийняла рішення розширити межі міста та перепланувати територію. Відтак, були розібрані оборонні мури Львова, а з початку XIX сторіччя площу активно почали забудовувати.
Спершу площу назвали Фердинанд-пляц на честь австрійського намісника коронного краю Галичини та Володимирії - у 1832–1846 роках цю посаду обіймав Фердинанда д'Есте. Так площа називалася до червня 1843 року.
Згодом Фердинанд-пляц став важливим елементом суспільного життя міста. Тут проходили мітинги. Була навіть спроба організувати на площі ярмарок. 1851 року тут відбулася зустріч громади з австрійським імператором Францом Йосифом I.
Пам’ятник Адаму Міцкевичу з’явився у 1904 році, тоді ж площа стала називатися його іменем. Відомою вона є нині також завдяки будинку № 8, який називають першим львівський хмарочосом. Будинок, власником котрого був найбагатший львівський бізнесмен Йона Шпрехер, збудували на початку ХХ ст.
Археологічні знахідки на площі Міцкевича. Фото
«Площа Міцкевича дуже цікава в плані містобудування навіть помимо архітектурних об’єктів, адже вона формувалася одночасово. За Австрії місто почало активно розвиватись по берегах Полтви. Отож останній історичний варіант площі постав наприкінці ХVIII – на початку XIX ст., коли розібрали оборонні мури Львова, і місто розширювалося за їхні межі. Вона стала ключовим містобудівним елементом», - розповіла начальник архітектурно-реставраційної майстерні інституту "Укрзахідпроектреставрація" Лідія Горницька.
Довідка: На зображенні - два вже знищені будинки площі Міцкевича, одні з найстаріших на площі. Будинок № 9 на пл. Маріацькій — одна з перших будівель цієї площі. В 1839 р. його збудував архітектор Вільгельм Шмідт для Венцеля Гудеца, потім власником був Едмунд Зандер. Близько 1880 р. кам’яницю купив пивовар Кароль Киселька. Після його смерті в 1886 р. тут мешкала з родиною одна з його трьох доньок Кароліна Дулємбова, дружина відомого правника, міністра до справ Галіції Владислава Дулємби. Від початку 70-их років XIX ст. в партері правого крила будинку містився магазин фірми “Рудольф Дітмар у Відні. Ц.к. привілейована фабрика ламп. Віденські блискавичні метеорні лампи”. Це була філія відомої з 1840 р. фабрики садового інвентарю братів Дітмарів. Прізвище Дітмара пов’язане з великим відкриттям, яке зробили в 1852 р. В одній з найбільших галицьких аптек — аптеці “Під Золотою Зіркою” Петра Миколяша фармацевт Ігнацій Лукасевич спільно з Яном Зехом, здійснивши дестиляцію нафти, з якої вони отримали легкозаймистий препарат, що був названий камфіном. В 1853 р. Ігнацій Лукасевич на замовлення Р. Дітмара опрацював, сконструював гасову лампу.
На жаль від славетної площі наразі мало що залишилося. Львів втратив два історичні будинки. У 90-их роках пожежа знищила будинок № 10, а будинок №9 обвалився.
Лідія Горницька переконана, що втрати ці не випадкові.
«На жаль, у нас у Львові є така усталена метода, до якої вдаються, щоб в історичному центрі облаштувати будівельний майданчик. Пам’ятку доводять до катастрофічного стану і дають припис, що вона містить загрозу життю громадян. Так пам’ятки і руйнуються, хоч їх можна і треба було б рятувати. Ще й не такі об’єкти вдавалося вивести з аварійного стану», - розповіла Лідія Горницька.
Якщо на місці будинку №9 нині залишилися мури, заховані за металічною огорожею, то новий будинок №10 височіє на площі наче монстр.
У Львові археологи розкрили рештки Високого муру: знайдено шматки стародавньої кераміки та гральні жетони
1996 року один із банків, власником якого був Віктор Пінчук, зять екс-президента Леоніда Кучми, викупив земельну ділянку під будинком №10, а вже у 2005 році львів’яни були шоковані із того, що виросло на площі і навіть охрестили будівлю «унітазом».
«Безперечно, цей монстр банку знівелював увесь вигляд площі Міцкевича і, зрозуміло, що тут вже нічим не зарадиш. Ми втратили контекст середовища площі. Площа Міцкевича втратила ті об’єкти, які її формували. Можливо, на площі Міцкевича вдасться відновити фасади будинку №9, у якому була Спілка художників, адже є всі обміри. Сьогодні, наскільки я розумію, також іде боротьба за будівельний майданчик. У нас є протокол рішення науково-методичної ради Мінкульту про відтворення фасаду пам’ятки. Однак ми знаємо, що Львівська міська рада як захоче, так і зробить. Не виключено, що і на цьому місці виросте щось подібне до того баняка, який вже стоїть на площі Міцкевича, 10», - сказала Лідія Горницька.
Вона переконана, що за такі безчинства, як спотворення площі Міцкевича та низки інших об’єктів, Львів ризикує бути виключений з ЮНЕСКО.
«Чому туристи поїхали до Львова? Першим поштовхом був приїзд Папи Римського Івана Павла ІІ у 2000 році. Тоді заговорили про пам’ятки Львова. Другий поштовх – це включення Львова до пам’яток ЮНЕСКО. Туристи дивляться на це і розуміють, що там є щось цікаве. Зараз ми маємо колосальні втрати - як пооб’єктні, так і подетальні. Прикро, що все це тепер переводять у площину грошей, а одночасно розповідають, як вони люблять Львів», - підсумувала Лідія Горницька.
