Українські політики полюбляють прикриватись правдою наче фіговим листком. При цьому нема особливої різниці між провладними та опозиційними політичними силами, адже кожен прикривається своєю правдою. Цю ж «правду» вони оформляють у тексти, які називають «програмами» і виносять на обговорення. Але є одна проблема.
Українському виборцю різні політичні сили надто часто кидали свою «правду» як кістку, для того, щоб втамувати апетит голодного народу. Однак, прагнучи правди, народ вже 20 років так і залишається голодним.
От і тепер новооб’єднана опозиція пропонує свою правду. Під час обговорення програми об’єднаної опозиції у Львові народний депутат України, заступник керівника центрального виборчого штабу об’єднаної опозиції Андрій Пишний заявив: «А що залишилося в опозиції, окрім правди?»
І знову популістські штампи. Опозиціонери запевняли, що модель розвитку, яку вони пропонують – це саме те, що потребує Україна. Однак кожен політик, який виносив на суд громадськості свої програми говорив те ж саме.
Лідер місцевої «Батьківщини» Роман Ілик запевнив, що пропонована програма «створила прецедент, адже вперше політики пішли в народ з реальною програмою, а не з політичними гаслами».
А тепер нумо пригадаймо, скільки українських політиків несли свої програми в народ – Інна Богословська, Сергій Тігіпко, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, Віктор Янукович та й інші намагалися так чи інакше «обговорювати» свої програми з народом
За словами Андрія Пишного, пропонована програма є планом розвитку держави. Хоч, як на мене, то варто уточнити, що план розвитку і набір популістських гасел – це різні речі.
Отже програма через два місяці обговорення повинна вийти на «реалістичний план».
«Нам потрібно, щоб програму не лише критикували, але нам потрібна інтелектуальна підтримка», - сказав Пишний.
Після вступного слова розпочався мозковий штурм. Так нардеп Андрій Пару бій, який встигнув заскочити в потяг об’єднаної опозиції до того, як двері зачинилися для інших пасажирів, зазначив, що в програмі потрібно прописати обов’язковість іспиту з української мови для держслужбовців і тих, хто хоче набути громадянства.
Скористався трибуною і Степан Купіль. Він багато говорив про «зґвалтування» України, українців та їх мови. Підсумовуючи сказав: «Ми ставимо інтереси людей вище ніж свої особисті. Треба брати в руки бюлетень, щоб не довелося брати в руки автомат».
Ще один нардеп Андрій Шкіль запропонував визначити етапи, на яких опозиціонери будуть звітуватися за зроблене.
«Політик має бути відповідальним за обіцяне і зроблене», – згадав нарешті Андрій Шкіль, перебуваючи у Верховній Раді вже друге скликання.
Після всіх цих «правдивих» і зовсім не популістських гасел слово знову взяв Пишний. Цього разу він заявив, що одним із базових блоків програми – це політичний блок.
«Акцент зробили на цьому, бо це є на часі», – сказав він.
Дивно, що політичний блок на часі, а економічний чи соціальний – на другому плані. Виглядає так, що у нас в країні всі просто купаються у добробуті, і єдиною проблемою України залишається арештована Тимошенко. За логікою опозиціонерів, як тільки Тимошенко вийде з тюрми, – це означатиме наче друге пришестя – всі будуть жити заможно, купатися в розкоші захмарних прожиткових мінімумів.
Дивним виглядало й те, що у переліку запрошених експертів були всі ті, хто так чи інакше дотичні до «Фронту змін» чи «Батьківщини». Інші експерти прийшли без запрошення і розкритикували пропоновану програму.
Зокрема, соціолог Володимир Подгорнов зазначив, що опозиціонерам варто «збитися» нарешті із соціалістичних гасел, адже «так і хочеться сказати «Слава КПРС» та «Землю селянам».
Політолог Олег Соскін процитував витяг із програми Віктора Януковича і витяг із програми об’єднаної опозиції чим довів, що програми ідентичні: «Це – програма Януковича. Багато з вас вийшло з тих же пільонок. Чому ви нічого не говорите про вашу ідеологію? Якою вона буде? Куди ви поведете країну? Ви визначтесь, що ви хочете побудувати, адже в програмі нічого не сказано про геополітичний вектор розвитку».
Відповідь на питання експерта була ну дуже «грунтовна». Модератор обговорення Михайло Хміль сказав: «Дякую за думку. Коментувати зараз не будемо».
Зате висновки після обговорення зробили позитивні. Зокрема, Роман Ілик зазначив, що в програмі є багато ноу-хау. Кубів сказав, що двері в об’єднання опозиціонерів відкриті, хоч дрібні політичні сили з націонал-демократичного табору переконують в іншому.
Уважно прослухавши обговорення, постало одне цілком логічне запитання. Чим же відрізняється програма опозиціонерів від усіх інших програм, які вже пропонувалися виборцю? Де гарантії, що саме ця програма буде виконана, а не стане «мертвим» тягарем для новообраних політиків? Складається таке враження, що виборець знову має повірити в «чесне» нардепівське слово.
Андрій Пишний тези про «чесне слово» не заперечив і запевнив, що за кожним програмним пунктом вже закріплений конкретний законопроект, який опозиція прийме одразу після своєї перемоги. Як гарантію він запропонував свою репутацію і бажання жити та працювати в Україні.
«Над Програмою працюють. Ставтесь до Програми, як до проекту. Ми хочемо повернути довіру народу до влади. Це складно, але ми будемо намагатися це зробити», - сказав він.
З нагоди створення нової чергової програми ми спробуємо нагадати про те, що нам вже обіцяли попередники об’єднаної опозиції.
Почнемо з найактуальнішої програми, яка не виконується – це програма чинного президента Віктора Януковича «Україна для людей!»
Отже Янукович, йдучи на вибори зазначав: «Наведення порядку слід почати з влади».
Програма Януковича начебто була написана «за зверненнями співвітчизників», за їхніми пропозиціями і бажаннями. Звичайно, що ці звернення так і залишилися фантомами, адже їх ніхто не чув і ніхто в письмовому чи іншому вигляді не бачив, але так чи інакше програма Януковича своє зробила, хоч метою було зазначено політичну стабільність та економічне процвітання залишилася красивим глянцевим папірцем.
Серед обіцянок програми написаної людьми – 50 млн українців до 2020 року, робота молодим спеціалістам, гідна пенсія, турбота про кожну людину і багато іншого, що любить чути виборець.
І хоч українцям обіцяли повернення слави української житниці, однак в результаті ми заробили іншу славу – країни, яка бавиться в авторитарні ігри.
Цікавою є ще одна Програма Юлії Тимошенко. Її «Український прорив» став великим гальмом, якому так і не судилося збутися. Юліна програма, як і програма Януковича, теж «писалася» експертами та декларувала: «Це не просто урядова програма, яких за час незалежності України уже було щонайменше два десятки. "Український прорив" - це програма розвитку, прогресу і поступу для всієї країни».
Програма обіцяла референдум для прийняття нової конституції. Хай як це звучить трагічно, але Юлія Володимирівна обіцяла і судово-правовий прорив: «Фактично мова йде про те, щоб майже з нуля створити систему справжнього правосуддя в країні, оскільки на сьогодні його, як такого, не існує».
Окрім того, незалежність ЗМІ, антикорупційні заходи, демографічний прорив, збереження інтелектуального потенціалу, енергетичний, аграрний прорив тощо.
Екс-колега і соратник Тимошенко відомий український пасічник Віктор Ющенко теж годував виборців медовими обіцянками. Натомість його Програма «10 кроків на зустріч людям» завела Україну на манівці.
Тож, екс-президент обіцяв: захистити цінність сім’ї, повагу до батьків і права дітей. Сприяти духовності, зміцненню моральних цінностей. Проводити зовнішню політику в інтересах народу України. Забезпечити пріоритетне фінансування соціальних програм. Підвищити боєздатність армії, повагу до людей у погонах. Сприяти розвитку українського села. Збільшити бюджет – зменшити податки. Створити п’ять мільйонів нових робочих місць. Змусити владу працювати для людей, повести рішучу боротьбу з корупцією. Створити безпечні умови для життя людей.
«Найважливішим для мене було економічне зростання, боротьба з бідністю і, безумовно, соціальні ініціативи, які стосуються майже 35 мільйонів людей. Моя позиція – категорична: вони мають бути і будуть виконані», - обіцяв Ющенко.
Що було далі всі ми знаємо.
Прихильник праймерізів Сергій Тігіпко, який обміняв свою партію на місце в уряді, теж писав свою програму з експертами та народом. Його Программа називалася - "Україна: проект розвитку"
«Я йду в Президенти України, щоб повернути втрачену довіру народу до влади», – написав Тігіпко у своїй програмі.
Тігіпко обіцяв виборцю три пункти, про які забув одразу ж після виборів. Мова йшла про конкурентоспроможну економіку, сильну державу, розвинену демократію.
Що ж пропонує виборцю Програма об’єднаної опозиції: «Сьогодні Україна як ніколи потребує змін. Уся влада в країні належить кримінально-олігархічному режиму на чолі з президентом Януковичем, який веде Україну до прірви».
Прочитавши останню програму, складається таке враження, що це художній твір на задану тему з включеним набором популістських гасел. Такий висновок випливає зі змісту першого блоку «Справедлива держава».
«Ніколи несправедливість в Україні не була настільки глибокою і кричущою, як зараз. Зростання прірви між бідними і найбагатшими, збагачення кількох мільярдерів за умов зубожіння мільйонів пенсіонерів, закордонні рахунки і маєтки влади за рахунок підвищення податків для підприємців і невиплат зарплат бюджетникам, недоступність правосуддя для простої людини. Все це – різні обличчя несправедливості, все це – результати правління режиму Януковича. Ми відновимо справедливість», – написано в Програмі.
На дублювання гасел вказують і сім першочергових завдань: "дамо людям можливість працювати і гідно заробляти; встановимо гідні зарплати і справедливі пенсії; корупціонери понесуть відповідальність; відновимо справедливість; замість дорогого російського газу – дешева українська енергія; усунемо кримінально-олігархічний режим Януковича; поставимо владу під контроль суспільства".
Наприкінці у вигляді тез зазначено, що для виконання цього зробить опозиція, однак механізмів не спостерігається.
Звичайно, об’єднана опозиція – це добре, правова держава – це теж добре, але для того, щоб програму визнали справді дієвою, потрібні провести складні математичні підрахунки, реальні схеми виходу з економічного колапсу, потрібно працювати з фаховими економістами, долучати закордонних експертів, а не оформляти порожні політичні обіцянки в красиві художні речення. Добре, коли читаючи цю програму, в когось набіжить сльоза, адже на це такі документи й розраховані, але сльозами Україну не врятувати…
Коментар виконавчого директора ЛОГО «Комітет виборців України», політолога Оксани Дащаківської:
«В американських стандартах політики передбачено, що партійні програми укладаються шляхом громадського та експертного обговорення. Це справді позитивна практика. В Україні це завжди є приводом до маніпуляцій громадською думкою. Проекти програм готують заздалегідь, а потім скликають спеціальних партійних експертів для обговорення цих документів. Таким чином створюється ілюзія того, що програму пишуть люди і що вона й справді є народною. На жаль, ці програми після виборів не виконуються, і політики до них більше не повертаються».
Фото - buknews.com.ua
