Рівень бідності у 2009 р. склав 26, 4 відс., перевищивши визначений Стратегією прогноз на 4,9 відсотка. Кожний із восьми громадян країни у 2009 р. потрапив до категорії крайньої бідності - рівень злиденності склав 13 відсотків. Передбачене до 2010 р. скорочення рівня бідності до 21,5 відс. і рівня крайньої бідності до 3 відс. не відбулося.
У 2000 р. Україна приєдналася до Декларації тисячоліття ООН, однією з цілей якої є викорінити крайню бідність та голод у світі. Наступного року були затверджені Стратегія подолання бідності та Комплексна програма забезпечення її реалізації на 2002-2009 рр. (далі - Комплексна програма). Про це повідомила прес-служба Рахункової палати.
Зокрема, у повідомленні сказано: "Останній етап реалізації Комплексної програми завершено у 2009 році. Рахункова палата провела аналіз її виконання. Результати засвідчили: завдання програми не виконані, стратегічні напрями не досягнуті. На всіх етапах дії Комплексної програми визначені в ній показники рівня бідності жодного разу не досягнуті.
Внаслідок безпідставних та безвідповідальних управлінських рішень Мінпраці та Мінекономіки у 2008 р., Комплексна програма втратила статус державної цільової, що позначилось на її фінансовому забезпеченні й ефективності виконання заходів.
Рівень бідності у 2009 р. склав 26, 4 відс., перевищивши визначений Стратегією прогноз на 4,9 відсотка. Кожний із восьми громадян країни у 2009 р. потрапив до категорії крайньої бідності - рівень злиденності склав 13 відсотків. Передбачене до 2010 р. скорочення рівня бідності до 21,5 відс. і рівня крайньої бідності до 3 відс. не відбулося.
Одним із головних стратегічних напрямів Комплексної програми було збільшення доходів від трудової діяльності. Проте, як показав аналіз, фактично має місце тенденція до зменшення частки заробітної плати у структурі доходів населення, тоді як частка соціальних допомог та інших поточних трансфертів зростає. Так, за даними Держкомстату, питома вага заробітної плати у доходах населення у 2008 р. складала 43,3 відс., у 2009-му - 41,9 відс, а питома вага соціальної допомоги, відповідно, - 37,8 та 39,6 відсотка. У 2010 р. питома вага зарплати у доходах населення склала 40,9 відсотка. Тобто, втрачається мотиваційна функція заробітної плати як головної складової сукупних трудових доходів населення.
У 2009 р. розмір реальної заробітної плати скоротився на 9,2 відс. порівняно з 2008-м і фактично впав до рівня 1999 року.
Не досягнуто цілей запровадження Єдиної тарифної сітки, прийняті впродовж 2009-го та І півріччя 2010 р. урядові рішення призвели в бюджетній сфері до руйнації тарифної системи і зрівнялівки в оплаті праці.
Експерти Рахункової палати зазначають, що прожитковий мінімум, який є критерієм формування рівня оплати праці та соціальних виплат, і досі визначається на підставі наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, затверджених Урядом ще у 2000 році. Разом з цим, на тлі зростання споживчих цін у 2000-2009 рр. у 2,3 раза, прожитковий мінімум зріс лише в 1,9 раза. Занижений розмір прожиткового мінімуму фактично призводить до заниження пенсій, заробітної плати, допомог малозабезпеченим верствам і зменшенню реальних доходів населення.
Незважаючи на те що підвищення зайнятості населення та розвиток ринку праці є одними з головних напрямів Стратегії подолання бідності, державні програми зайнятості населення з 2005 р. взагалі не затверджувались. Це негативно вплинуло на створення умов для працевлаштування безробітних та не дозволило забезпечити комплексність у підходах до вирішення питань збалансування попиту на робочу силу шляхом створення необхідної кількості робочих місць та умов для професійної підготовки.
Комплексною програмою передбачалося перейти від соціальних пільг до адресних виплат, проте розпочаті ще у 2003 р. заходи не завершені навіть на рівні пілотного проекту.
Провалено ще один напрям Комплексної програми - забезпечення соціальним житом соціально вразливих верств населення. Мінжитлокомунгосп не забезпечив у 2009 р. виконання заходів Стратегії щодо створення умов для формування житлового фонду соціального призначення та забезпечення житлом громадян, які мають право на таке житло. За час реалізації Комплексної програми розробка проекту закону про затвердження Загальнодержавної програми розвитку соціального житла не завершена, роботу над документом поновлено лише у 2010 році.
Стратегічні завдання з подолання бідності не виконувалися і місцевими органами влади, що призвело до значного зростання показників бідності населення сіл та малих міст. У 2009 р. бідність поглибилася в 11 областях України. Позначку у 40 відс. перейшли чотири області: Волинська, Кіровоградська, Сумська та Херсонська, у двох останніх за межею бідності живе майже половина населення
Колегія Рахункової палати вважає, що в найкоротші строки необхідно затвердити Загальнодержавну програму подолання та запобігання бідності в Україні, Загальнодержавну програму зайнятості населення і Загальнодержавну програму розвитку соціального житла".
Рахункова палата України.
Фото - vkurse.ua
