У штаб-квартирі НАТО, 15 червня, міністр оборони України Степан Полторак повідомив, що в першій половині 2016 року Україна зазнала чималих втрат унаслідок бойових зіткнень із військами Росії – 623 важкопоранених і загиблих українців.
Це надзвичайно велике число, яке становить від трьох до чотирьох постраждалих осіб у день, незаперечно доводить, що Росія та її сателіти на Донбасі не мають жодного наміру виконувати Мінські домовленості, – зазначив автор блогу інтернет-ресурсу «The Atlantic Council».
Водночас озвучені цифри також вказують і на ціну, яку Україна готова рішуче платити з метою захисту себе від агресії російського президента Володимира Путіна, а також і захисту всієї Європи.
Це надзвичайно велике число, яке становить від трьох до чотирьох постраждалих осіб у день, незаперечно доводить, що Росія та її сателіти на Донбасі не мають жодного наміру виконувати Мінські домовленості, – зазначив автор блогу інтернет-ресурсу «The Atlantic Council».
Водночас озвучені цифри також вказують і на ціну, яку Україна готова рішуче платити з метою захисту себе від агресії російського президента Володимира Путіна, а також і захисту всієї Європи.
У той же час соціалісти Німеччини усе більше і більше демонструють відданість і роблять усе можливе, щоби виправдати російський імперіалізм. Коріння їхньої байдужості щодо зневажання міжнародних норм і прав людини сягають часів розквіту гітлерівської Ostpolitik (Східної політики).
Сьогодні німецькі соціалісти політично повертаються у ті часи, коли тогочасний канцлер Герхард Шредер, який у 2004 році, під час Помаранчевої революції в Україні, назвав Путіна «бездоганним демократом», а після листопада 2005 року полишив Берлін, щоби в грудні стати високооплачуваним чиновником Росії в її глибоко корумпованому секторі – у державній енергетичній компанії «Газпром». Оскільки влаштування на новому місці праці відбулося відразу після завершення терміну канцлерства, то очевидно, що Шредер домовився із Путіним про своє нове призначення ще тоді, коли офіційно виконував обов'язки федерального канцлера ФРН. Отож не дивно, що Шредер послідовно «закриває очі» на путінський фашизм та імперіалізм, захищає енергетичні інтереси Росії та підтримує політику збереження енергетичної залежності Європи від російського газу.
Зігмар Габріель, керівник соціал-демократичної партії Німеччини, завжди був особливо прихильним до Росії у його пропутінських висловлюваннях. Подумаймо про те, що це означає.
Путін демонтував демократію в Росії та замінив її диктаторською системою, зосередженою на ньому та його культі особистості. Путін розв'язав війну в Грузії і Україні, порушивши міжнародні норми, і наводить жах на всіх сусідів – від Казахстану до Білорусі з Фінляндією. Це не потребує багато уяви, щоби побачити схожість учинків Путіна із певним німецьким диктатором, який ще в 1930 році демонтував демократію у Німеччині, замінив її диктаторською системою, зосередженою на ньому та його культі особистості, розпочав Другу світову війну, порушивши міжнародні норми, і наводив жах на сусідів. І, все ж таки, незважаючи на очевидні тотожності, Зігмар Габріель, який представляє соціалістів Німеччини, залишається відданим тенденції підтримки Путіна та його режиму. Однак, це не просто відданість, а цілковита зрада всіх морально-політичних цінностей, які соціал-демократи Німеччини обіцяли підтримувати і відстоювати.
Це також відмова німецьких соціал-демократів від їхніх раніше хвалених «європейських цінностей» Європейського Союзу. Але ЄС, без раніше пропагованих цінностей, стане просто осередком внутрішньо-доцільно зорієнтованих країн, які поділяють кілька будівель, процедури і загальну валюту. Насправді ж європейські цінності – це відданість демократії і правам людини, відмова від імперіалізму і колоніалізму. Саме це і робить ЄС особливою міжнародною спільнотою, яку необхідно зберегти і відстоювати.
По суті, підтримка Путіна з боку німецьких соціал-демократів – це відмова від Європи. Це навіть набагато гірше, аніж Brexit, оскільки британці відкидають лише процедури ЄС, але не його цінності. Якщо ЄС коли-небудь і розвалиться, то першочерговою причиною цього лиха буде ззовні вербально благочестива, але внутрішньо руйнівна фальшивість соціал-демократів Німеччини.
Пропутінські тенденції також виразно помітні у «Die Zeit», авторитетному німецькому виданні лівих сил. У нещодавно опублікованій на шпальтах «Die Zeit» статті, Тео Зоммер – редактор-консультант видання, обговорив причини різних масових убивств у недавньому минулому: від Нагасакі, Хіросіми і Сонгмі – до Голокосту і Геноциду вірмен, Верденську битву та війну в Югославії. Про тотальний геноцид у часи Сталіна українців, руских, кримських татар та всіх інших народностей Зоммер не згадав. Він достатньо ерудований, щоби не знати про жертви сталінізму, отож його усвідомлене мовчання – це одна зі складових сучасної німецької пропутінської Ostpolitik.
Якими ж будуть моральні наслідки для молодого покоління Німеччини від зумисної «сліпоти» Зоммера? Будуть поширюватися фальшивість та укорінення аморальності. Тобто, якщо той або інший геноцид не зручний для побудови світоглядно-політичної конструкції, тоді ним можна і знехтувати, не згадувати.
Гернот Ерлер, уповноважений уряду Німеччини з питань співробітництва із Росією і, звичайно ж, соціаліст, поставив крапку над «і». У контексті розгляду питання щодо можливого ослаблення санкцій ЄС проти Росії, Гернот Ерлер наголосив: «Наше пріоритетне завдання – це збереження консенсусу всередині ЄС. І якщо буде потрібно платити таку ціну, то ми повинні бути готовими її заплатити».
Однак, яку саме ціну мав на увазі Гернот Ерлер? Уповноважений уряду Німеччини з питань співробітництва із Росією не дав чіткої відповіді. Але за нього відповів міністр оборони України Степан Полторак:
▪ це покалічена доля 623 українців у першому півріччі 2016 року;
▪ це покалічена доля ймовірних 1250 українських військових за увесь 2016 рік;
▪ це покалічена доля і цивільного населення, яке гине під час обстрілів кремлівських терористів.
За дружбу й торговельне партнерство з Росією, німецькі соціал-демократи, налаштовані розплачуватися кров'ю. Звісна річ, що українською, а не своєю.
Олександр Мотиль,
професор політології університету Ратгерса, Ньюарк, спеціалізується у питаннях України, Росії та країн колишнього СРСР.
Публікацію підготував Ярослав Левків
