Різдво в Україні завжди вирізнялося унікальними народними звичаями та традиціями, які передавалися з покоління у покоління. Пропонуємо вам ознайомитись із традиціями та звичаями святкування Різдва на Холмщині.
ХОЛМЩИНА
Нині Холмщина перебуває в складі Польщі. Вона розташована на схід від річки Вепр до Західного Бугу і з етнографічного погляду є частиною Волині. На півдні вона межує із Сокальщиною, на заході – з Люблінщиною, на півночі – з Підляшшям. Українське населення проживало на цій території віддавна. Не випадково ще Данило Галицький побудував тут чотири православні храми. Історична доля цих порубіжних земель була складною.
Після Віденського миру (1809), коли Холмщина опинилася у Варшавському князівстві, яке підлягало Російській імперії, почалася досить сувора полонізація та русифікація українців краю. Священики, прислані з Росії, насаджували тут російську мову та звичаї, запроваджували замість уніатства православ’я, натомість польські пани – католицизм. Українське населення Холмщини змушене було і пристосовуватися, і боронитися як від полонізаторів, так і русифікаторів.
"Відносини у Холмщині тих часів були дивні, – писав Іван Крип’якевич, – народ жив без церкви… Нові православні церкви стояли порожні".
Багато страждань і поневірянь українцям Холмщини принесла Перша світова війна. Російські війська, відступаючи, знищували села, а більшість населення евакуювали вглиб Російської імперії – аж до Казахстану. У червні-липні 1915 р. майже повністю примусово виселено українське населення Білгорайського, Томашівського, Замостського, Холмського, Грубешівського, Володавського, Константинівського й Більського повітів. Залишені садиби поступово заселяли поляки. Холмщани з різних областей Росії та України поверталися до свого краю упродовж 1918–1925 рр. – власним коштом, на підводах.
Після радянсько-польської війни у 1919 р. Холмщина опинилась у кордонах Другої Речі Посполитої. Узяті Польською державою міжнародні зобов’язання в справі національних меншин, підписані у Версалі в 1919 р., певною мірою гальмували їхню полонізацію. На Холмщині виникали українські культурно-освітні товариства (наприклад, “Рідна Хата”), гуртки, школи, виходили україномовні періодичні видання, відбудовувались церкви, розвивалося сільське господарство та ремесла. Холмщани зберігали свою традиційну культуру, звичаї та обряди, народні вірування, національну кухню (Варто зазначити, що етнографія населення краю досі залишається недостатньо вивченою, хоча як в Україні, так і в Польщі опубліковано ряд статей та монографій про культуру українців Холмщини). Проте в 1930-х роках, особливо у 1937–1938 рр., українські села в Польщі були піддані жорсткій полонізації. Розправ з боку різних польських формувань українці зазнавали й у 1940-х роках. У березні 1944 р. спалено більшість українських сіл Холмщини. Фізично винищувалось українське населення краю. Про ці події опубліковано дослідження істориків та спогади свідків тогочасного політичного життя.
2 вересня 1944 р. між урядами УРСР і Польщі підписано угоду про взаємне переселення українців з Польщі до Радянської України, а поляків із Західної України – до Польської Республіки. На переселенні поляків з УРСР наполягав польський уряд, з метою заселити “Ziemie Odzyskane”, які до закінчення Другої світової війни майже вісім століть перебували під німецьким впливом. Натомість українці Холмщини не хотіли переселятися з землі своїх батьків. Та розправи були надто жорстокі як з боку поляків, так і з боку радянської влади. За неповними даними, у 1944–1946 рр. з українських етнічних земель, які передавалися Польщі, на територію УРСР (переважно у південні області) було виселено 482 880 осіб. Тих українців, хто сховався від згаданих переселенських акцій або ж перебував у змішаних шлюбах, у 1947 р. – у ході акції “Вісла”, примусово переселили на західні землі Польської Республіки.
КУЛЬТУРА. ХОЛМСЬКЕ РІЗДВО
Такий важливий компонент матеріальної культури, як їжа зберігає етнічні особливості. Найбільше архаїчних елементів можна віднайти в ритуальних стравах до календарних свят та сімейних обрядів.
Святкова та обрядова їжа характеризуються особливою стійкістю етнічних традицій. Найбільш характерні в цьому плані страви різдвяно-новорічного циклу.
На Холмщині і Підляшші дотримувалися православного календаря зі східними обрядами і 6 січня відзначали Святвечір («Коляду», «Кутю»). Традиційно готували 12 пісних страв. Обов’язковими були пшенична, або ячмінна кутя та узвар із сушених фруктів. Кутю варили в новому горщику. Так само купляли і нову макітру для розтирання маку до куті.
До Святвечора вибілювали хату, вимивали начиння. Застеляли сіном стіл, а зверху покривали обрусом. Потім те сіно зберігали у в’язочках і підкладали в гнізда курям, щоб добре неслися.
На Холмщині до 1938-1939 років повсюдно на Святвечір ставили на покутті необмолочений сніп («Коляда», «Дід», «Дідух»).
За вечерею традиційно мало бути парне число осіб. При потребі запрошували когось із родичів чи сусідів, найчастіше поляків, у яких свята були на два тижні раніше.
Готували до вечері пісні страви: голубці, вареники з капустою чи сочевицею, каші з гороху, сочевиці або квасою, гречаний або вівсяний кисіль заправлений олією, капусняк, гриби, оселедці (їх купували), великі млинці з дріжджового тіста, замішані тільки на воді, які звалися на Холмщині «рацухи», «речухи», на Підляшші – «ополоники». Ставили кутю та узвар.
Обов’язково випікали спеціальний хліб – книш, посередині з шишкою, що звалася «душа». Цим хлібом накривали узвар, і тоді сідали вечеряти. Це яскраво свідчить про шанування культу пращурів.
СВЯТВЕЧІР
Зберігалось й чимало вірувань щодо Святвечора. Залишали вільне місце за с толом, а потім і їжу на столі, бо вірили що померлі душі прийдуть вночі вечеряти. Світили обов’язково свічку, щоб цілий рік був ясний, сонячний. приглядались до небесних світил. Хмарне б віщувало дощове літо, а зоряне – що кури добре нестимуться. Худобі давали цілушку з книша і «кожушок» (вершок) з куті.
Вважали , що худоба цієї ночі не повинна бути голодна, бо буде розмовляти. Зерна з куті давали тільки домашній птиці і стерегли, щоб не з’їли дикі птахи. Клали також ложку під святковий обрус, щоб худоба не забігала в шкоду і була здорова. Від Різдва до Нового року накладалось табу на прядіння, особливо ввечері.
КОЛЯДА
З періодом Різдва Христового невід’ємно пов’язані колядки – величальні пісні, які вихвалюють народження Спасителя. Колядували також за святковим столом. Варто зазначити, що народні колядки та щедрівки на Холмщині і Підляшші на переломі минулого століття витісняються з побуту ціленаправленою русифікаторською політикою. Православних холмщан і підляшуків російські священники вчили церковних колядок з богогласників.
На Холмщині, як і на Підляшші, найпопулярнішими були колядки з Почаївського «Богогласника», збірки духовних кантів і псалмів, який вперше був надрукований в Почаївській лаврі 1790 р. та поширений наприкінці XVIII – на початку XIX ст.
У селах діти і молодь збиралися після свята Введення у храм Пресвятої Діви Марії – повторювали колядки, які вже знали, та вчилися нових, клеїли колядну зірку.
На свято діти колядували окремими кілька особовими групами. З черги молодь – віком від 15 років – колядувала разом.
Найпопулярнішими колядками на Підляшші та Холмщині були «Бог предвічний», «Небо і земля», «Нова радість стала», «Дивная новина» та ін. Народні різдвяні твори колядники співали вже пісня того, як заспівали церковну колядку.
З різдвяним репертуаром пов’язані також святкові побажання. Входивши до хати (у давніші часи – підходивши під вікна) колядники вітали словами: «З празнічком Рожджеством Христовим». На це господарі відповідали: «І з вамі здоровимі». Щойно тоді колядники питали: «Можна співаті чи ніе?». Починали, коли господарі сказали: «Можна, співаєйте».
Використано матеріали:
- Валентина Борисенко «Традиційна культура українців – переселенців з Холмщини» (на матеріалах усної історії)
- Володимир Сергійчук «З історії українців Холмщини і Підляшшя».
- Валентина Борисенко «Повсякденна їжа та ритуальні страви».
- Людмила Лабович «Колядування в селах ґміни Чижі».
Нагадаємо, минулого року, Гал-інфо спільно з Фотографіями старого Львова, Музеєм народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького та спільнотою "Бойківщини" створили промоційний фільм про Бойківське Різдво.
