Як відомо, донедавна однією з найчисельніших у Київській міській раді була фракція «Об’єднання «Самопоміч». Проте з вересня кількість депутатів у ній різко зменшилась до двох. Ми поспілкувались з екс-головою фракції «Об’єднання Самопоміч» Сергієм Гусовським, аби дізнатись, що підштовхнуло його та ще понад десяток депутатів зробити такий крок. Далі пряма мова.
Відсутність у керівництва готовності відстоювати позиції виборців
За останні роки внутрішньопартійні дискусії не призвели до ефективних змін всередині політичної сили. Розпуск фракції «Об’єднання «Самопоміч» у Київській міській раді – це просто наслідки цього конфлікту, який вийшов назовні. А дискусії тривали не один місяць і переважно з ідеологічних питань. Наш київський осередок переважно опирався на право-ліберальні засади і для нас було важливо, щоб це чітко проговорювалось в ідеологічних тезах «Самопомочі». Адже ми бачили відсутність у керівництва готовності відстоювати конкретні позиції наших виборців. Сьогодні свою ідеологію ми реалізовуємо депутатською групою «Київська команда», яка неодмінно знайде прихільників у кожному місті.
Замилювання очей брехнею
Якщо наводити приклади ідеологічних розбіжностей, то варто підняти земельне питання. Адже ми з керівництво партії мали різні погляди на цю всеукраїнську проблему.
Я переконаний у тому, що кожне продовження мораторію – це злочин. Його вчиняють ті, хто обіцяв, як політична сила, відстоювати позиції про те, що земля – товар. Це яскравий приклад ставлення до людей. Чому прості українці, які мають земельні паї, не можуть ними вільно розпоряджатись? Адже у подальшому це тягне за собою низку проблем. Згадаймо не такі далекі радянські часи, коли у селян відкрито забирали землю, тоді хоч нікому не брехали. При всьому цинізмі, це була цілеспрямована дія, основана на відсутності приватної власності. А в нас виходить, що приватна власність існує, але не на землю. І тут має місце замилювання очей брехнею, коли людям кажуть, що мораторій забезпечить безпеку для них, що ті убережені від трат. Або популярна теза про те, що відміна мораторію унеможливить здавання землі в оренду. Це все маніпуляція, яку використовують брехливі політики задля лобіювання власних інтересів. Тобто вся ця історія не про людей і не для людей.
Керівництво партії показало, що рухається, як вважає за потрібне, а всі осередки мають мовчки утворювати з ними тандем
Бачимо багато імітацій вирішення проблем, пов’язаних з продажем землі, зі сторони тих, кому зручний такий стан речей. На переконання нашого київського осередку у такій ситуації політична сила без вагань повинна сказати: «Ми стоїмо на тих засадах, що земля – це товар. І чим швидше ми зробимо цей крок щодо скасування мораторію, тим швидше одужає економіка країни та спаде напруга у суспільстві». За такого порядку речей, коли відсутні чіткі формулювання, а й то подвійні стандарти, неминучі дискусії на рівні Верховної, обласної чи то міської ради. На жаль, наші бажання вдосконалити ідеологічні засади «Самопомочі» не призвели до продуктивного діалогу. Так керівництво партії показало, що рухається, як вважає за потрібне, а всі осередки мають мовчки утворювати тандем.
Ми поклали край своїм відносинам зі «Самопоміччю»
Саме на підґрунті земельного питання київські депутати від «Самопомочі» побачили, що загальнопартійна ідеологія йде всупереч власне людським засадам. Особливо у контексті того, коли ми говоримо про рівність і взаємоповагу у відносинах між державою і людиною.
Одне з голосувань в Київраді поставило крапку у внутрішньопартійних дискусіях «Самопомочі». Тоді на засіданні ми розглядали питання про приватизацію десяти соток землі під будинком, на який оформлено право власності. Мова йшла про землю, яку родина отримала ще тоді, коли там був «совхоз» і ця ділянка (Бортничі) ще не була у складі Києва, а вважалась окремим селом.
У підсумку – обговорення цього питання спричинило вибухову суперечку в партії. Адже ситуація була складною, до кінця не дослідженою, важливі документи не вивчені. Цього б не сталось, якби партія мала чітку позиція, а не діяла б щоразу за ситуацією. Тобто, голосування було використано для того, аби звинуватити частину команди у діях, пов’язаних з корупцією. Але звинувачення було голослівним, оскільки ситуація не вивчалась з двох сторін.
Ми розрубали Гордіїв вузол «Самопомочі»
На цьому етапі ми поклали край своїм відносинам зі «Самопоміччю» і розрубали Гордіїв вузол. Мені шкода, що саме в такий спосіб добігла кінця наша співпраця. Але знову ж таки, це досвід, і ми реалізували спільну відповідальність за цей досвід.
Як відомо, на початку вересня виконком партії прийняв рішення про виключення чотирьох членів з її лав. Мова йде про депутатів з київської фракції. Рефлексія інших членів фракції була цілком логічною – ми прийняли рішення про саморозпуску фракції «Самопоміч» в Київраді. На той час ми були другими за численністю – 22 із загальних 120 депутатів ради.
На цих зборах були присутні 19 з 22 членів фракції і 18 проголосувало за розпуск фракції. Після цього ми зареєстрували депутатську групу у повній відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування» та згідно з регламентом. Сьогодні у депутатську групу «Київська команда» входить 17 депутатів. Ми продовжуємо працювати.
Щодо теперішнього положення фракції «Самопоміч», то розумні люди вміють рахувати. Говорячи цифрами, було 22 депутати, натомість залишилось тільки двоє.
Забрати можна книжки з шафи, але людей – неможливо
Забрати можна книжки з шафи, фоторамку зі столу, своє зручне крісло, але людей – неможливо. Вони самостійно приймають рішення: залишитись чи піти далі. У першому варіанті вони можуть сказати, що нам все підходить і продовжувати надалі погоджуватись з усім, що їм скажуть згори. Другий варіант спрацьовує тоді, коли людина заявляє, що діяти за подвійними стандартами вона не збирається, опісля збирає речі і йде. Останній варіант обрали і ми.
Нам всім важливо не забувати про те, що фундаментальна цінність політичної команди – це, як мінімум, повага одного до іншого. І тоді вибудовуються природні процеси, коли справедливість тягне за собою потужну відповідальність. У нашому випадку – це відповідальність політичної сили, яка вирішила у такий спосіб розрубати Гордієвого вузла.
Скласти мандати означало би визнати свою провину
Заздалегідь відповідаючи на питання: «Чому ви не склали мандати, бо ви ж прийшли в Київраду під прапорами «Самопомочі»?», скажу, що скласти мандати означало би визнати свою провину. А провини нашої ми не вбачаємо ні в голосуванні, ні в нашій діяльності. Нас обирали кияни для того, щоб ми представляли їх інтереси. І ми продовжуємо це робити просто під новою назвою «Київська команда». Сподіваємось, що правильно і ефективно.
Ми всі учасники великого політичного процесу, а вибори Президента – це вкрай важливий крок для України. Тому ми звернемося до всіх кандидатів з переліком питань, які будуть стосуватися Києва. Так як Київ виконує функції столиці України, важливо знати конкретну позицію майбутнього очільника держави щодо децентралізації, розвитку самоврядування в столиці та інших важливих тем.
Лідер партії + очільник міста = ?
Як бачимо, дискусія, яка народилась в Київраді, стала каталізатором для важливих кроків в подальшому. Окрім конфлікту інтересів, є ще таке поняття, як конфлікт завдань, коли лідер партії «Самопоміч» – Андрій Садовий є водночас очільником міста, що практично унеможливлює ефективність виконання цих двох функцій.
Посадовець зобов’язаний займатись містом, що займає 24 години на добу. А політик повинен зосередитись на розвитку політичної сили, що своєю чергою вимагає цілісної роботи команди, проведення зустрічей з українцям по всій території країни. А як можна бути одночасно 24/7 у Львові, водночас перебуваючи у селах від Луганщини до Закарпаття. Відповідь очевидна – це неможливо. Тому Андрій Садовий делегував завдання розвитку політичної сили іншим людям, щоб вони на свій власний розсуд з цим розбирались. Ми вбачали в тому проблему.
Результатом нашої непростої внутрішньопартійної дискусії стала, зокрема, конкретика в позиції «Самопомочі». По-перше, Андрій Садовий заявив, що йде в президенти. А по-друге, що в 2020 році не балотуватиметься на посаду міського голови Львова.
Ходіть на вибори, ваш голос – вирішальний
Думаю, що політики, які починають радити виборцям, як і за кого голосувати, геть втратили землю під ногами. Адже ми всі чудово розуміємо, що без корисливих мотивів тут не обійдеться.
Тому зі своєї сторони я можу тільки просити українців про те, щоб вони йшли на вибори. І справді відповідально поставились до того, за кого віддаватимуть свої голоси. І про те, щоб з однаковою серйозністю подумали і про вибори президента, і про вибори до Верховної Ради, а особливо місцеві вибори. Адже йдеться про серйозні посади, від діяльності на яких залежатиме добробут і у маленькому селі, і в цілій країні.
Проте чомусь так склалось, що найбільша явка виборців саме під час виборів президента, менша до Верховної Ради, і зовсім маленька – на місцевих. Але ж гарант не думатиме, як вирішити транспортну проблему Львова.
Тож, я закликаю кожного українця бути свідомим громадянином і ходити на вибори, адже саме ваш голос, голос ваших батьків, родичів, друзів буде вирішальним.
