Конфлікт у середовищі львівських соціалістів, який закінчився учора, 27 вересня, самоліквідацією Львівської міської організації партії, назрів ще задовго до початку виборчої кампанії 2006 року. Певна річ, чільники тепер ворожих соціалістичних таборів голова Львівської обласної організації СПУ Євген Таліпов з одного боку та екс-секретар міської організації партії Віктор Савченко з другого по-різному інтерпретують причини, шляхи розв’язання та наслідки внутрішньопартійних регіональних міжусобиць. Однак, ймовірно, що конфлікт по лінії Таліпов – Савченко вибухнув передусім через авторитаризм Євгена Таліпова, який у львівському політикумі вже встигли охрестити тенденційною та пролонгованою назвою — „таліпан”. А фактичним поштовхом виходу цього конфлікту на фінішну пряму стало прощання із партквитком другої людини СПУ Йосипа Вінського, який, на думку аналітиків, завзято протегував Євгена Таліпова.
Згаданий вже четвертий надзвичайний етап 13-ї міської конференції під головуванням виключеного із лав партії екс-першого секретаря міському СПУ Віктора Савченка, на якому саморозпустилась міська організація СПУ, чи не вперше в історії існування партії публічно перед 55 делегатами міської конференції висловив сумнів про подальшу потребу в існуванні Соціалістичної партії України.
«Ідеологія настільки розмилася, що немає сенсу для існування такої політичної партії!», «Авторитаризм знищив Комуністичну партію, авторитаризм нищить і Соціалістичну партію!», «Йосип Вінський — один з могильників СПУ!», «Партія деформатувалася і перетворилася на приватизований сімейний клан, стала політичним дахом для бізнес-структур!», «Партія втратила право на існування!» — такі заклики лунали під час обговорення питання про самоліквідацію Львівського міськкому СПУ на міській партконференції.
Приводом до настільки радикальних настроїв у соціалістичному середовищі Львівщини стала одноосібна політика Євгена Таліпова щодо „редагування” списків до обласної та міських рад та події у Верховній Раді – входження СПУ до так званої антикризової коаліції, після яких багато партійців зрозуміли, що самій партії до них немає ніякого діла. Найперше це стосувалося представників ветеранської організації та Української спілки ветеранів Афганістану. Згідно з домовленостями із ЛОК СПУ, у кожній п’ятірці виборчого списку мав бути присутній представник ветеранської організації, однак кожен з них легкою рукою обласного керманича ЛОК СПУ був або викреслений, або пересунутий на кілька щаблів донизу. Це спричинило зневіру людей, пасивність і прийняття рішення про висловлення недовіри Євгену Таліпову перед виборами. Позначилося це і на самих виборчих результатах СПУ: фіаско Соціалістичної партії на виборах до міської та обласної ради слід напряму пов’язувати із тим, що ветерани та афганці відмовилися голосувати за СПУ.
Як стверджував на конференції саморозпуску міської СПУ Віктор Савченко, ЛОК СПУ навіть не спромігся на створення Львівського міського виборчого штабу СПУ, і вся агітаційна робота проводилася за рахунок половини зарплати першого секретаря міськкому (того ж Савченка) як заступника керівника обласного штабу. Щодо Євгена Таліпова, то він не захотів підтвердити інформацію про те, що на міський виборчий штаб СПУ з партійної казни не було витрачено ні копійки, однак принагідно нагадав, що Савченко сам отримував від нього гроші, вочевидь, маючи на увазі зарплату екс-першого секретаря. Щобільше, зачіпаючи тему грошей, Євген Таліпов звинуватив Віктора Савченка та його гільдію міських соціалістів у «прихватизації» 30 тисяч грн з фонду допомоги дітям війни. Ці гроші, на думку Таліпова, безслідно щезли з благословення керівництва міськкому.
Очевидно, тема фінансів для Євгена Таліпова є таки досить болючою, оскільки, аналізуючи заяву, прийняту на міській конференції саморозпуску, чільник обкому СПУ відразу ж взявся до спростування звинувачень на свою адресу, що, „задовольняючи свої "вождистські" амбіції та рятуючи свій клановий партійний бізнес, Таліпов скотився до проведення, в порушення статутних вимог”. Отож, Євген Таліпов відкрив всі таємниці свого „партійного бізнесу” і зізнався, що вже 67 років живе у квартирі батьків своєї дружини, не володіє жодними банківськими рахунками і жодним аром землі.
Цікаво, що попри очевидний факт саморозпуску міської організації партії, Таліпов таким його не вважає і впевнений, що міська парторганізація СПУ зовсім і не розпускалася. Мовляв, у червні після виключення з партії першого секретаря міськкому СПУ Савченка та голови ЛМТВК Олега Щербакова була зібрана альтернативна міська конференція, на якій, за словами Євгена Таліпова, було 78 із 92 уповноважених делегатів. Однак, схоже, якомусь із двох таборів відверто бракує знань із курсу шкільної математики, оскільки на конференції саморозпуску Віктор Савченко заявляв, що у залі присутні 55 із 92 делегованих партійців, обраних під час першого етапу Львівської міської партконференції п’ятого листопада 2005 року станом на два роки.
Здавалось би, вияснити легітимність чи нелегітимність міських конференцій табору Таліпова та Савченка-Щербакова могла лише Центральна контрольна комісія СПУ, однак вона мовчала, набравши у рот води. Тож так і не дочекавшись протягом чотирьох місяців на реакцію центрального партійного органу, група Савченка-Щербакова вирішила таки довести справу деградації львівського СПУ до свого логічного завершення.
У політичній ситуації, в якій зараз опинилася Соціалістична партія України, важко прогнозувати, чи захитається під Євгеном Таліповим крісло першого секретаря обкому. Виглядає так, що у Таліпова з головою партії є багато спільного, тому в інтерпретації боротьби з інакомислячими (групою Савченка-Щербакова) лідер обласних соціалістів може вийти не те що сухим із води, а і великим партійним сподвижником. Свідченням цьому є передусім те, що три ревізії Центральної контрольної комісії СПУ, що прибували для вияснення конфлікту серед львівських соціалістів, так і не виявили нічого підозрілого і схожого на розкол. Цілком імовірно, що і четверта ревізія, спричинена саморозпуском міського комітету теж привезе до столиці лояльну резолюцію.
Варто зазначити, що сам Євген Таліпов зараз потрапив у, так би мовити, не зовсім зручне становище — з ним не вітаються керівники області, на міській партконференції зацькували колишні побратими по соціалістичній ідеології та ще й до того ж, точка опори Таліпова — Йосип Вінський зійшов з орбіти СПУ і тепер тяжіє до опозиційного крила Юлії Тимошенко.
Проте навіть у цій ситуації чільник ЛОК СПУ проявляє неабияку мужність, встигаючи пов’язувати логічними ланцюгами вихід із СПУ Савченка, Щербакова та низки їхніх міських прихильників із прізвищем Луценка та громадською організацією „Антикримінальний вибір”.
„Це остання піар-акція Савченка-Щербакова”, — впевнено продекламував „Гал-info” Євген Таліпов. Тож і справді не відомо, за яких умов і коли йому доведеться заспівати свою лебедину пісню.
Тарас Атаманів, „Гал-info”
