"Ще раз наголосимо, що визначальним атрибутом у гібридній війні є не так конкретна перемога, проведений ефектний бій, як утримання населення в постійному страху, страху за своє життя, життя рідних та близьких, і неважливо якими методами це досягається".
Що таке сучасний тероризм?
В основі тероризму лежить несанкціоноване насилля. Звісно, тероризм може проявлятися як незгода, як поодинокий акт непокори із застосуванням зброї, вибухових пристроїв, захопленням заручників, втім тепер він все частіше починає асоціюватися з цілеспрямованою діяльністю з метою подавлення волі громадян, «примушенням» до думки про невідворотність насильницьких дій, дій, пов’язаних з «насадженням» страху, «примушенням» до безпорадності.
Під значним цивілізаційним тиском опинилась класична концепція управління територіями, або в цьому випадку коректнішим буде вислів «парадигма контролювання територій». Більш того, в умовах світової глобалізації все актуальнішим є управління на засадах терору. Саме так діють бойовики в Сомалі, в Іраку чи на сході України.
Теперішній стан справ можна пояснити різними факторами, як, до прикладу, нерівномірність концентрації природних ресурсів, значний дисбаланс накопичення фінансових активів, демографічні диспропорції, вагома різниця між «заможними» та «бідними» країнами, легкодоступність як звичайної вогнепальної зброї, так і важкої військової техніки. Крім того, новітні терористи не цураються погрожувати застосуванням бактеріологічних, хімічних і навіть радіоактивних компонентів. Достатньо пригадати 1995 рік, коли японська Аум Сінрікьо застосувала засіб нервово-паралітичної дії зарин проти пасажирів Токійського метро. Згідно з повідомленнями прес-центру АТО, терористи на сході, як засвідчують дані радіоперехоплень, для заволодіння Донецьким аеропортом мали намір у вересні (2014 р.) застосувати хімічну зброю. А бойовики в Сирії, всупереч міжнародним заборонам, все ж таку зброю використали (2013 р.).
Застосування радіоактивних елементів, виявляється, також не рідкість. Полонієм, радіоактивним матеріалом, як стверджують західні ЗМІ, за викриття злочинів Путіна було вбито колишнього співробітника КДБ Росії Литвиненка, а також є вагома підозра про застосування цього елементу проти палестинського лідера Ясера Арафата. Можна констатувати лише те, що тривожні сигнали все частіше надходять з різних кінців земної кулі. Так, влітку в Іраку повстанці-ісламісти викрали майже 40 кг уранових сполук з університету Мосула. Зрозуміло, що використають його терористи зовсім не в мирних цілях.
Що таке сучасна держава?
Держава, перш за все, – організована система, в якій узагальнюються територія, суверенітет, конституційний лад та політичний устрій, декларовані права, обов’язки, відповідальність, а також такі функції, як підтримання внутрішнього порядку, монополія на легітимне насилля, оголошення та ведення військових акцій, а тим більше оборона та захист громадян від зовнішньої агресії.
В умовах сьогоднішніх викликів оборона власного суверенітету, власної території, життя та майна громадян виходить чи не на перший план у виконанні своїх державних функцій.
Отже, з метою забезпечення належної безпеки населення утримується військо, розробляються або закуповуються відповідні види озброєнь. Та, водночас зі зміною геополітичних обставин, поступово виявилось, що розробка, виробництво, обслуговування найновітніших, високоточних видів озброєнь окремою державою діло надзвичайно дороге та обтяжливе.
Що таке сучасна війна?
«Холодна війна» та гонка озброєнь, що її супроводжує, знекровила економіки провідних країн світу. Військові бюджети сягнули непомірних висот. Але це стосується класичних воєн, коли армії на полі бою протистоїть інша армія, але аж ніяк не боротьби з тероризмом, піратством чи сепаратизмом. Балістичною ракетою, Першингом чи Сатаною тут дуже не повоюєш.
Особливо виокремилась економічна складова боротьби з тероризмом. Для порівняння, один високоточний заряд, що, наприклад, застосовувався в Афганістані для знищення трьох бойовиків в якомусь сараї, орієнтовно вартував мільйон доларів, а подекуди і значно більше. Але за кошти, де відбуваються такі бойові дії, можна підрядити сотню найманців, які підуть ліквідовувати тих трьох. Навіщо нести шалені витрати, коли все можна здійснювати в десятки разів дешевше?
Звичайно, це узагальнюючий приклад, а висновок такий. Через шалені економічні диспропорції, а також наявність країн з ядерним потенціалом, докорінно змінилась тактика та стратегія захоплення і утримання територій. Навіть увійшов в обіг термін «гібридна війна». Він узагальнює дії з використанням країною-агресором дешевого «гарматного м’яса» на визначеній території, і для цього не потрібно оголошувати війну, оскільки протилежна сторона «офіційно» відсутня. При цьому будь-яка участь країни-агресора всіляко спростовується найвищим керівництвом, хоча реальний стан справ всім зрозумілий. Теоретик класичних війн Клаузевіц тепер може відпочивати.
Якщо ще взяти до уваги фінансові, інформаційно-пропагандистські спроможності країни-агресора, то в країни-жертви при обороні звичайними методами чи збройними силами шансів просто немає. Необхідні докорінно, суттєво інші підходи до протистояння, а тим більше подолання противника у гібридній війні. Чому? Та тому, що ціллю гібридної війни є не перемога, а винищення та залякування населення. Те, що людство зіштовхнулось з новим типом воєн склалось як факт. Це і Лівія, і Малі, і Єгипет, і Сірія, Іран, Ізраїль, а тепер ще й Україна. Важливо усвідомити ще один важливий нюанс – гібридна війна не можлива без санкцій на це найвищого керівництва країни-агресора та активних дій спецслужб.
Радіоактивні небезпеки для України
Ще раз наголосимо, що визначальним атрибутом у гібридній війні є не так конкретна перемога, проведений ефектний бій, як утримання населення в постійному страху, страху за своє життя, життя рідних та близьких, і неважливо якими методами це досягається. Вихвалявся ж Путін, що попереду своїх сепаратистів та бандитів він буде виставляти дітей та жінок з захоплених територій, то що йому стане на заваді в такий спосіб застосувати радіоактивні компоненти. Якби це банально не звучало, така «перемога» в гібридній війні – брутальне порушення норм міжнародного права.
ЗМІ озвучують великі підозри про застосування полонію в Україні спецслужбами Росії. Поки що проти сепаратистів, зокрема одного з ватажків бандитів за прізвиськом «Борщ». Не будемо зараз детально розглядати причини таких дій ГРУшників Російської Федерації, але прецедент є.
Більш того, у повідомленнях РНБО України неодноразово повідомлялось про загрози радіоактивного забруднення, зокрема розгерметизації установки з радіоактивним газом родон у місті Слов’янську. Це локальні випадки, але є й більш серйозні небезпеки. Служба безпеки України весною цього року на території Чернівецької області затримала дев’ять осіб, в яких вилучили 1,5 кг радіоактивної речовини. Вантаж був ввезений з Придністров’я і цілком реально, що призначався саме для виготовлення «брудної бомби». А як же перетин кордону? Проміжний контроль? Наприклад, в тій самій Російській Федерації внаслідок запровадження тотального контролю за переміщенням радіоактивних речовин, за висновками віце-президента РАН Миколи Лаврова, загроза здійснення терористичного акту з застосуванням названих компонентів практично унеможливлена. Такий стан справ став можливим завдяки комплексному підходу до запобігання такого виду тероризму. Зокрема вагому роль відіграла запроваджена у 1998 році Сполученими Штатами міжнародна програма «Друга лінія захисту», що передбачала оснащення зарубіжних прикордонних КПП обладнанням радіаційного контролю для запобігання нелегального обороту ядерних матеріалів.
Щодо самої «брудної бомби», то згідно з висновком Міжнародної комісії з ядерного нерозповсюдження і роззброєння, здійснення терористами ядерного вибуху є менш імовірним, ніж провокування радіаційного зараження. Іншими словами, вчинення актів радіологічного тероризму більш ймовірне, ніж актів ядерного тероризму. А це означає, що диверсії з радіоактивними матеріалами можуть бути надзвичайно різноманітними. Зараз, звичайно, не час розповідати про різноманітні варіанти радіоактивного тероризму, але подумати про безпеку та можливі загрози варто.
Обладнанням та обслуговуванням технічних засобів радіаційного контролю та моніторингу на території України у зонах прикордонних переходів займаються російські підприємства та афільвані з ними структури. Ось ще раз те саме запитання що вже озвучувалось – як радіоактивний матеріал потрапив в Україну? Чи не прослідковується тут часом російський слід.
Одним з можливих варіантів усунення загроз, а тим більше в контексті економічних санкцій щодо російської сторони, просто життєво необхідно розглянути санкції, що стосуються конкретно безпеки. Чи, може, покладатимемось на «порядність» та «чесність» російської сторони? Відповідь можлива, лише одна – ні.
В таких умовах потрібні конкретні та рішучі заходи, тим більше, що усі фінансові витрати із закупівлі та експлуатації обладнання в росіян несуть США. За росіянами обладнання та обслуговування. Так, що мало того що вони вбивають наших громадян, вони ще й мають можливість повністю контролювати ввезення, вивезення та переміщення радіоактивних матеріалів по Україні. Тож нагального вирішення на найвищому рівні потребують питання:
- припинення постачання систем радіаційного контролю в Україну саме з Російської Федерації;
- заборони доступу російських фахівців та їх представників до об’єктів прикордонної інфраструктури та об’єктів на території України;
- з метою недопущення порушення міжнародних зобов’язань України з питань нерозповсюдження зброї масового ураження та радіоактивних матеріалів, терміново провести переговори з уповноваженими представниками уряду США щодо пошуку альтернативних шляхів реалізації відповідної міжнародної програми в Україні.
Андріян Фітьо, ГО «Експерт-група».
