Четвертого серпня закінчилась основна сесія Національного мультипредметного тесту, який цьогоріч став альтернативою традиційному ЗНО, що складали випускники.
Результати тестування показують досить високі показники у порівнянні з попередніми роками, попри дистанційне навчання та воєнний стан.
Передісторія. До повномасштабного вторгнення випускники готувалися до комплексного тестування та перевірки знань у форматі ЗНО. Тому, коли у березні Верховна Рада проголосувала за скасування у 2022 році Зовнішнього Незалежного Оцінювання із заміною на іншу модель вступу до вишів, школярі та їхні батьки були розгублені, частина з них пропонувала взагалі не проводити жодного тестування.
Утім, 1 квітня МОН, депутати, члени Комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України поінформували громадськість про те, що для вступу для здобуття вищої освіти на основі повної загальної середньої освіти на всі спеціальності (бюджетні місця), на кон’юнктурні та медичні спеціальності (зокрема, контракт) майбутнім абітурієнтам доведеться складати Національний мультипредметний тест (НМТ).
Результати основної сесії НМТ свідчать про як мінімум понад сім тисяч випускників, що отримали максимальні 200 балів з тестування. У соцмережах навколо тестування виник скандал через буцімто однакові питання в тестових завданнях, що входили в Національний мультипредметний тест (НМТ), а також нерівні умови для складання.
Фото: Depositphotos
Ігор Лікарчук, керівник Українського центру оцінювання якості освіти у 2006—2011 та 2014—2015 роках, професор, доктор педагогічних наук у коментарі Гал-інфо поділився думками, чому не варто було проводити НМТ, які існували альтернативи та з яких причин освітяни не бачать різниці між українською освітою та освітою за кордоном.
У чому недоліки національного мультипредметного тестування?
Першого квітня випускники дізналися, що замість ЗНО складатимуть Національний мультипредметний тест для вступу у виш. Ще через кілька тижнів на сайті УЦОЯО (Український центр оцінювання якості освіти, – ред.) з’явилася серія публікацій про кожний із блоків цьогорічного тестування. Завдання НМТ були сформовані на основі трьох дисциплін: української мови, математики та історії України.
Ігор Лікарчук переконаний, що проводити НМТ в тих умовах, які сформувалися в державі, було помилкою. Як результат, сьогодні в українській освіті відбулося й відбувається “шоу під брендом ЗНО”.
За словами Ігоря Лікарчука, проведення цього тесту суперечить елементарним законам тестології. Це стосується і т.з. “довжини тесту”, системи визначення результатів, принципів відбору тестових завдань, умов проведення та багато чого іншого. Скажімо, практично всі завдання тесту були найпростішої форми - вибір однієї правильної відповіді з кількох наведених. У народі такі завдання називають “угадайками”. І якщо в тестах ЗНО таких “угадайок” було не дуже багато і їхня “вартість” у загальному результаті не була вирішальною, то у НМТ – навпаки.
З позицій логіки не можна пояснити принципи, відповідно до яких обирали предмети, котрі включені до НМТ: українську мову, історію України, математику.
“Ми хочемо, щоб наступного навчального року старшокласники інші предмети перестали вивчати взагалі.
Чому не було іноземної мови? Чи природничої дисципліни? До прикладу, виникає ситуація, що абітурієнт склав тест з історії на 200 балів. Він приходить вступати до медуніверситету, і що?”, – каже Лікарчук.
Йдеться про те, що цьогоріч за спільним рішенням МОНу та МОЗу вступники у медичні ЗВО вступають без жодних мінімальних прохідних балів.
Позиція УЦОЯО щодо НМТ та хто повинен нести відповідальність?
У звіті УЦОЯО йдеться про те, що вони спеціально скоротили кількість питань з української мови до 20 (торік було 40). Також тестові форми не містили завдань, що передбачають, наприклад, надання розгорнутої відповіді (йдеться про завдання з української мови і математики), а питання з історії України стосувалися лише сучасного періоду. Тест мав на меті перевірити лише базові компетентності, щоб не зашкодити підліткам у час повномасштабного вторгнення.
“Усе це було свідомим рішення розробників інструментів для НМТ. А як інакше? Які ще тести можна пропонувати підліткам, які страждають від війни, не мають можливостей для повноцінного навчання й самонавчання? Якими можуть бути завдання для учнів, які прокидаються щоночі від сигналів повітряних тривог або мешкають не в себе вдома, а в чужому незнайомому оточенні, часто без одного або й обох батьків поруч? Якими мають бути тести, щоб до їх виконання потрібно було повернутися через годину-півтори перебування в бомбосховищі, коли немає жодних гарантій, що буде куди повертатися?”, – Безперечно, тільки такі, які перевіряють базові компетентності, що свідчать про опанування шкільної програми на рівні, достатньому для продовження навчання”.
На думку професора Лікарчука, подібне пояснення не витримує жодної критики й свідчить лише про одне: розробники завдань пішли шляхом найменшого спротиву, не бажаючи ускладнювати життя в період війни насамперед собі. А заяви про те, що з допомогою 20 найпростіших завдань можна перевірити “базові компетенції, що свідчать про опанування шкільної програми” просто смішні. Хоча б тому, що базові компетенції без виконання практичних завдань перевірити неможливо. А їх у тесті не було.
До того, професор Лікарчук вважає, що саме такий підхід до формування змісту й зумовив перетворення НМТ у своєрідне шоу. Таке тестування, на думку екскерівника УЦОЯО аж ніяк не відповідає принципам зіставлення, об'єктивності, надійності та валідності вимірів, що є засадничими у тестології й дуже важливими для опрацювання та інтерпретації результатів НМТ.
За глибоким переконанням пана Лікарчука, винуватих у цьому не потрібно шукати ні в Уряді, ні у Верховній Раді, ні в Міністерстві освіти і науки. У державі є лише одна інституція, яка відповідає за зміст тестів - це УЦОЯО.
“Фахівці УЦОЯО, - вважає експерт, - вже на етапі появи ідеї проведення такого тестування, повинні були підготувати обґрунтовану доповідну записку до Міністерства освіти і науки, до Верховної ради, до Уряду, в якій чітко вказати, що проведення цього тесту суперечить елементарним законам тестології, і нічого хорошого з тієї ідеї не буде.
Але вони цього не зробили. Не хочу думати, що з причин власної некомпетентності. Або, якщо й робили, то про це ніхто не знає”.
На думку, Лікарчука, за останні сім-вісім років Український центр оцінювання якості освіти у системі освіти держави втратив свою суб'єктність. Можливо, саме тому до нього й не прислухалися. Або він просто злякався подавати альтернативні пропозиції і, як кажуть в народі, “взяв під козирок”. Тож і вийшло, на думку Лікарчука, «шоу» за державні кошти. Користь від цього Національного мультипредметного тесту - мізерна.
“Один коментатор під моїм постом у фейсбуці дуже влучно написав, що, проводячи НМТ, образно кажучи, “приготували російські щі, а вирішили видати за український борщ”. Так от, як оті “щі” не можна порівняти з українським борщем, так і результати НМТ не можна порівняти із результатами ЗНО минулих років, котрі цьогоріч також враховуватимуться університетами під час вступної кампанії.
То про які рівні умови доступу до вищої освіти ми можемо вести мову”, - логічно міркує пан Лікарчук.
Чи були альтернативи мультитесту?
Ігор Лікарчук переконаний, що альтернатива була, і не одна. Одним із варіантів було не проводити ніякого зовнішнього оцінювання і, зважаючи на ситуацію, дозволити університетам прийняти всіх охочих. А після першого семестру, провівши університетські тестування, “відсіяти” тих, хто не хоче, не може, не здатний навчатися. Це також світова практика. І це було б значно дешевше для бюджету та коштів спонсорів, ніж проводити НМТ.
“Якщо з політичних чи якихось інших причин не можна було відмовитися від зовнішнього тестування, то можна було б провести т.з. “тест загальних навчальних компетентностей (ТЗНК)”, який має на меті вимірювання готовності/здатності абітурієнта до продовження навчання і здобуття освіти. Подібні тести давно практикують у багатьох країнах світу. Скажу більше: тест типу ТЗНК в режимі онлайн цьогоріч складала моя онука, вступаючи до одного із зарубіжних університетів.
Щобільше, у 2014 такий тест в УЦОЯО був розроблений, була сформована його концепція, було рішення колегії Міністерства освіти й науки України про його запровадження, проведена апробація.
“Чому УЦОЯО не запропонував Міністерству такий варіант – не знаю. Хочу думати, не тому, що його розробниками у свій час була команда Лікарчука. Переконаний, що в умовах війни, а іще раніше в умовах пандемії, проведення ТЗНК було б ідеальним варіантом”, - зазначив Ігор Лікарчук.
Що робити абітурієнтам, які не згідні з результатами?
За даними УЦОЯО, на основну сесію складання Національного мультипредметного тесту у період з 22 липня по 4 серпня у тимчасово екзаменаційних центрах з’явилось понад 90% учасників, чого інколи не бувало й у мирні часи (усього 187 836 осіб із 206 433 вступників, які підтвердили свою участь).
У соцмережах, коментарях до навчальних відео з підготовки до НМТ, почали заявляти, що частина питань з варантів тестів НМТ, які уже складали раніше, могли повторитися наступного разу.
Також траплялися коментарі школярів чи їхніх батьків, які нарікали на нерівні умови доступу до вищої освіти, коли в екзаменаційних центрах випускники нібито могли скористатися пошуковиками.
За підрахунками Ігоря Лікарчука в Україні кількість випускників, які отримали 200 балів хоча б з одного предмета становить майже 9800 учнів. Екс-очільник УЦОЯО робив підрахунки на основі таблиць, які опублікував УЦОЯО, але МОН подає відомості про 7462 “двохсотбальників”. Для порівняння, за результатами основної сесії зовнішнього оцінювання у 2021 році 200 балів з різних предметів отримали 574 учасники тестування.
“Ми маємо безпрецедентно високу кількість тих, хто отримав 200 балів, - таку думку висловлює пан Лікарчук, - це є анормальне явище. Але інакше й не могло бути. Проста форма тестових завдань, коротка довжина тесту, суттєве збільшення можливостей для банального “вгадування” відповіді, повторюваність завдань, можливість несанкціонованого доступу до пошуковиків і, нарешті, запропонована система оцінювання, НЕ МОГЛИ не сприяти отриманню інших результатів. Це рівносильно тому, що вимірювати в людини тиск чи температуру несправним приладом. Я лише дивуюся з того, чому такими результатами сила-силенна людей пишаються. У першу чергу – вчителі та керівники органів управління освітою. Хоч і маю пояснення тому. З одного боку – це незнання реальної ситуації із проведенням НМТ, а з іншого – індикатор рівня професійності тих, хто пишається.
Або, як справедливо пише один із найбільш відомих педагогів-практиків української сучасності В.Бєлий: “Вчитель дійшов до межі, де починається межа - “самого себе не поважати”. І знаєте, я дуже боюся того, що кількість оцих 200-бальників ляже в основу оцінювання роботи окремих закладів освіти та педагогів. Якщо це, не дай Боже, станеться, то чи не виникне логічне питання: “Якщо маємо такі результати за підсумками трьохрічного дистанційного навчання, то чи не краще взагалі ним замінити навчальний процес у загальноосвітніх закладах? Кажу так, бо маю певні сигнали, що у деяких віддалених сільських районах такі питання починають обговорюватися. Тож масова кількість 200-бальників, це не лише про вступ до університетів.
Пишаючись такими результатами, ми забуваємо про одне. Вони суттєво ускладнять проведення вступної кампанії. Бо як відбирати кращих серед кращих? Про це мені масово пишуть батьки абітурієнтів. На жаль, я їм нічого відповісти не можу”
У чому парадокс мотиваційного листа українського вступника?
Крім нововведень у вигляді НМТ при вступі на бакалаврат та складанні МКТ та МТНК для майбутніх магістрів, студентам доведеться писати мотиваційний лист на ім’я керівника вишу, де студент хоче (продовжити) здобувати освіту.
Практика написання мотиваційних листів є у дуже багатьох закордонних університетах, – пояснює Ігор Лікарчук. – Але знову ж таки, це хороша практика, але для інших систем освіти та інших університетів.
Справа в тому, що у 99,9% відсотках випадків українські університети мають за мету набрати студентів за принципом: будь-кого, але набрати. Усі хороші закордонні університети мають іншу мету: прийняти тих, хто може і хоче вчитися.
“І тому там мотиваційний лист є тим маркером, на основі якого університет робить висновок про те, чи це його студент. У нас мотиваційний лист — це порожня формальність. Я зустрічав в інтернеті оголошення, де пропонувалися послуги з написання мотиваційних листів. А мотиваційний лист, написаний за абітурієнта, чи допомога абітурієнту в його написанні - це також елемент шоу.
Бо, якщо в школі упродовж 11 років навчання не навчили писати мотиваційний лист, висловлювати власну думку та обґрунтовувати її, то 200 балів навіть із трьох предметів аж ніяк не свідчать про рівень освіченості абітурієнта і його готовність до навчання в університеті. Прикро, але хороша ідея написання мотиваційних листів, як мені здається, у нас знову спаплюжена.
Простіше кажучи: “Ми знову хочемо пересадити африканську пальму в український ґрунт. Просто так, рости не буде”, – підсумовує Ігор Лікарчук.
Підготувала Ірина Оліщук
