Слухай онлайн
Економіка  |  Політика

Степан Куйбіда про “супровід інвестицій” та мерське крісло

Чим займається департамент економічної політики ЛОДА та чи планував його очільник балотуватись на виборах мера Львова читайте в нашому інтерв’ю.
Степан Куйбіда

Пане Степане, розкажіть детальніше, чим займається ваш департамент?

Звичайно, як кожен директор, я хочу переоцінити роботу свого структурного підрозділу, але якщо простими словами, то ми така нервова система обласної адміністрації. Я не скажу, що ми є вищі, чи нижчі за якийсь інший департамент, але так склалося, що ми завжди мусимо реагувати на ту чи іншу галузь.

Перший напрямок нашої роботи - це регіональний розвиток. Зрозуміло що в умовах децентралізації, чи вже в пост-децентралізаційний період, коли об'єднані громади вступили в свої повноваження, і відповідно, є ті хто може рухатися швидше, в силу свого досвіду, а є новоутворені громади, яким потрібно допомагати інституційно та комунікаційно. Ми своєрідна няня для об'єднаної територіальної громади. Кожен етап їх становлення мусимо пройти з ними разом, забезпечити комунікацію з іншими структурними підрозділами, наша функція - адекватна координація.

Крім того в роботі з ОТГ у нас зараз є важливі завданні - напрацювати стратегічні документи, їх інвестиційні паспорти, зрозуміти потенціал громади. Бо багато громад інколи самі не розуміють, що вони можуть. Ми маємо з ними пройти цей етап.

Так само у нас велика складова - капітальне будівництво. Так, ми не виконуємо функцію замовника, але ми транзитуємо необхідні кошти.

Тобто ви контролюєте цей процес?

Так. Наприклад, Державний фонд регіонального розвитку - минулого року нам вдалося поставити абсолютний рекорд виконання - 98%. Забезпечуємо виконання програми “Велике будівництво”, і багато успішних кейсів загалом показали минулого року. Зокрема, дитячий садок у Зимній воді, який будувався багато років.

Але ж будівництво це департамент капітального будівництва? Ваше завдання знайти кошти і проконтролювати?

Фактично так. Ми стежимо за тим, як рухаються інші.

Так само ми координуємо діяльність по обласних цільових програмах. Моніторимо якість та швидкість їх виконання. 

Нещодавно отримали дві нові ділянки роботи: діджиталізація та Центри надання адміністративних послуг. 

Другий важливий напрямок нашої роботи це підприємництво та промисловість. Ми комунікуємо з середовищами. Ми забезпечуємо виконання державних та регіональних програм, які стосуються бізнесу.

Важлива ділянка нашої роботи це “Супровід експортера”. У нас для цього створена спеціальна служба. Що це таке? Простими словами це коли ми спільно з експортером проходимо кожну дозвільну процедуру, щоб мінімізувати сторонні ризики.

Буває коли приходять суб'єкти господарювання, які хочуть щось експортувати. Для цього ми спільно з Торгово-промисловою палатою та “Львівською Політехнікою”  організували їм “школу експортера”, де ми вчимо їх що і як.

Буває що експортери шукають ринки збуту. Ми теж можемо в цьому допомогти. Тоді наша комунікація вже йде на вищому рівні: посли, консули, торгові аташе, торгово-промислові палати інших держав, торгові місії, маркетингові та галузеві дослідження.

Скільки у вас у департаменті людей працює на такий різний об’єм роботи?

Штатна чисельність 59 осіб. 

А віковий склад?

Зараз насправді більше молоді, але я є прихильником, що немає бути розриву.  Вони як єдиний взаємозамінний механізм: ентузіазм, потуга та носії інституційної пам’яті. 

Давайте згадаємо про інвестиційну політику, яка теж стосується вашого департаменту.

Побутує така думка, що інвестор це хтось ззовні. І довгий час ми боролися за зовнішнього (іноземного, - ред) інвестора. Але насправді, внутрішній інвестор, це той про кого ми не маємо права забувати, тим більше в теперішніх умовах. І сьогодні з внутрішніми інвесторами набагато комфортніше працювати.

Загалом є дві складові цієї роботи: залучення та супровід інвестицій.

Що таке супровід інвестицій?

Ми формуємо так звану дорожню карту від моменту ініціативи і до моменту урочистого “перерізання стрічки”. Кожен етап цієї карти ми проходимо разом з підприємцем.

Тобто ви за кожним гіпотетичним інвестором призначаєте відповідального у своєму департаменті, свого роду помічника?

Саме так. Ми спільно комунікуємо з ОТГ, профільними департаментами, дозвільними структурами, щоб допомогти підприємцю.

Це така технократично-бюрократична робота, яка робиться з дня в день. І вона буде робитися незалежно від того, хто є керівником департаменту, головою ЛОДА і т.д.

Іншою важливою складовою є залучення інвестицій. Тут важко виставити якісь KPI, тим більше при нестабільному ринку. 

Ця робота полягає у щоденній комунікації, і найскладніше буває донести інформацію до потенційних учасників. Сьогодні ми зрозуміли, що якщо ОТГ не розуміють як рухатись далі, тоді їм ніхто не допоможе. Я не даремно згадував про інвестиційні паспорти, для нас важливим завданням за підсумком півріччя є 70-80% їх готовність по всіх ОТГ.

Що це таке?

Дуже просто. Це інформація про громади: Greenfield/Brownfield ділянки, дорожнє сполучення, структура корисних копалин, статево-вікова структура, економічна аналітика, структура зайнятості, тощо. 

У цьому питанні насправді повинна бути зацікавлена громада. Як правило, саме цю інформацію бере інвестор, передає у свій підрозділ, який робить відповідні розрахунки та фінансово-економічне моделювання і після того приймає рішення.

Зазначу, що останні місяці показують хорошу надію на цей рік. Минулого року, особливо у літній період було дуже складно. Фактично, зараз ми починаємо всі процеси з чистого листка. 

Чи є зараз на Львівщині черга з інвесторів?

Запитів на інформацію є дуже багато. Але якщо конкретно до фіналізованого рішення, то ділова активність минулого року дуже сильно впала. Напевно можна це пояснити пандемією.

А який це рівень запитів?

Загалом це середній бізнес. Ми минулого року виставляли акцент на великий бізнес, розмовляли з багатьма компаніями щодо релокації їх потужностей до нас, але вони поки на це не йдуть. А якщо навіть йдуть, то перемовини з таким інвестором можуть тривати від року часу і більше.

Скажу, що завдання у нас амбітні. Щоб за рівнем іноземних інвестицій ми не були нижчі ніж  попередні роки. 

Чи існує світовий інвестиційний майданчик де можна комунікувати з ймовірними інвесторами?

Універсального майданчика немає, кожен галузевий бізнес це така закрита екосистема. І такий пошук, є насправді дуже складним. Ми минулого року провели серію зустрічей з усіма консулами, залучили їх до цієї роботи. 

Насправді інвестиційний фон не завжди залежить від місцевих умов. Дуже багато залежить від центральної політики. Коли до тебе прийде інвестор? Інвестору цікаво, коли він розуміє, що окремі процеси правильно дерегульовані. Коли вони розуміють що є правильна податкова система. Відповідна державна політика.

Не штука була запустити в Україні індустріальні парки. Маємо тепер в області 7 індустріальних парків. А далі що? Ніякий інвестор не піде сюди освоювати виробництво, якщо йому лише за підключення електроенергії треба заплатити 25-30 мільйонів гривень. Вони так і запитують, а за що це?

Тішить, що зараз Верховна рада розглядає два законопроєкти по індустріальних парках. Це буде дуже круто. Якщо державна політика буде працювати в цьому напрямку правильно, то нам ніяких “інвестиційних нянь не буде потрібно”.

Нещодавно від вас пішов керівник управління інвестиційної політики Роман Матис. Це якось вплинуло на відносини з ймовірними інвесторами?

Я не маю ніякого морального права критикувати роботу Романа Матиса. Він довгий час присвячував себе державній службі і нехай люди з зовні говорять добре він працював чи погано.

Як я бачу в принципі роботу департаменту, як і будь якого з його напрямків - Департамент економіки це не про одну чи двох людей, це про виконання функцій. Якщо, якась людина покидає департамент і він перестає працювати, то це в першу чергу свідчить про поганий менеджмент цієї людини. Департамент має виконувати свою функцію. Моя робота полягає в тому, щоб цей механізм незалежно від мене був ефективний. Тому зараз ми і зможемо це оцінити. Якщо Роман Матис правильно відбудував тут процеси і вони можуть рухатись без нього, тоді він молодець і виконав свою функцію, як людини, яка захищала інвестиції. Якщо ні, то ні.

Давайте поговоримо трохи про політику. Знаю, що у вас були думки змінити господарську діяльність на політичну. Зокрема в розрізі мерських виборів, вас обговорювали, як ймовірного кандидата від партії “Слуга народу”.

Загалом, будь-який передвиборчий процес сповнений перемовами та комунікаціями. Я проводив зустрічі з різними політичними таборами, ми спілкувалися, дивились одне на одного. Але рішення йти в політику я для себе не прийняв. 

Не прийняв з одного простого мотиву. Коли, я щось роблю, то хотів би відчувати себе готовим не на 70-80, а на всі 100%. Я ще не відчув у собі цього внутрішнього переконання. 

І по-друге, я перед своїм колективом тут маю певні моральні зобов'язання, ми почали дуже багато різних справ, які я мушу довести до логічного завершення і вже тоді робити наступний крок.

Щодо мерських виборів зрозуміло, що будь-яка кандидатура має пройти певне обговорення і затверджуватися на рівні центрального апарату партії. Я на такі зустрічі запрошений не був. Зрозуміло, що про мене могли говорити, я цього не відкидаю, але такої комунікації я не здійснював.

Але загалом ви не відкидаєте для себе політичного майбутнього?

Я думаю, що так. Якщо я зможу там бути корисним, то так, я буду робити ці кроки. Але станом на сьогодні у мене є єдине рішення - працювати в департаменті економічної політики і налагодити тут всі основні процеси.

Чи має вплив на ваші рішення ваш батько? Чи радитесь ви з ним у таких питаннях?

У нас з батьком насправді дуже напружені стосунки. Я завжди розумів, що прізвище мого батька ставило до мене дуже високі вимоги і по доброму на мене тиснуло. Я у дитинстві десь навіть докоряв йому, що саме через це завжди мушу робити більше. Але воно завжди давало свої позитивні плоди.

Мій батько в першу чергу це хороший порадник. Мені приємно до нього подзвонити і отримати грамотну консультацію. Признаюсь чесно, інколи його консультації подекуди міняли мій світогляд на ті чи інші процеси. 

Загалом підтримує?

Скоріше так. Але в нас з ним є така домовленість, що я слухаюсь, дослухаюсь, але він ніколи не переходить межі, не переламує мене. Він чітко розуміє в якій системі координат я перебуваю і дурних питань не задає. 

Розмовляв Андрій Маринюк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ