Екс-голову Жовківської РДА Степан Ціолковського звільнили з посади у той час, коли головою Львівської ОДА був Олег Сало. Звільнили з формулюванням, яке тепер – після антикримінальної революції – набуває іншого значення: за порушення присяги. Порушити присягу перед злодійською владою – це обов’язок кожного громадянина. Однак критики не бракувало і коли відкинути політику. Як тепер Степан Ціолковський оцінює свої здобутки і помилки.
Коли ви були головою Жовківської РДА, чи на той момент перебували в Партії регіонів?
Я ніколи не був членом Партії регіонів. Більше того, напевно, я був чи не єдиним позапартійним головою райдержадміністрації. Можливо, саме тому «любі друзі» завжди плели щодо мене якісь інтриги. Але мені вдалося відстояти свою громадянську позицію. Я завжди казав, що голова РДА – це не політична посада, це посада для господарника. І тому ні тоді, ні тепер не боявся і не боюсь жодної люстрації.
А як з такими поглядами вас призначили керівником району?
Ще працюючи директором Рава-Руського спиртзаводу (2003-2011рр.), я насамперед акцентував увагу на господарському підході до справи, політика ніколи не була пріоритетом у моїй діяльності, до того ж, посади, яку обіймав, цього не передбачала. Я ніколи не ставив меркантильні інтереси понад людські. Тому, розуміючи потреби громади, завжди намагався допомагати людям конкретними справами, а не пустими словами. Відтак, отримав пропозицію очолити адміністрацію. А чому б і ні? Я знаю свій край, знаю його проблематику, щодня їжджу по наших розбитих дорогах. І тому якщо мета – соціально-економічний розвиток Жовківщини, то я був готовий на неї попрацювати. Звичайно, було розуміння, що не все буде так просто, що доведеться зіткнутись з об’єктивними і суб’єктивними перепонами. А згодом ще й почалися інтриги, а той відверті авантюри довкола моєї діяльності, було вилито багато бруду, з’явилась купа неправдивої інформації. У відповідь я казав, нехай кожен говорить насамперед про себе і продовжував працювати.
Що вдалось зробити на посаді голови РДА?
Працював головою з січня 2012 року по грудень 2013-го, а це майже повних два роки. Хочу сказати, що Жовківщина взяла активну участь у підготовці Євро-2012, зокрема, було проведено капітальний ремонт дороги Львів – Рава-Руська.
Того ж 2012 року ми взялися за таке ганебне явище як шкільні туалети на вулиці, роботи з влаштування внутрішніх вбиралень у школах охопили цілий район. Також було відремонтовано Рава-Руську школу-інтернат.
Знову ж таки, 2012 рік відзначився і тим, що восени почалась виборча кампанія до парламенту. Своїм головним завданням бачив гарантувати рівні і прозорі умови для всіх кандидатів, яких у нашому районі (що разом із Яворівським входив в один із виборчих округів) було чимало і всі вони вели активну агітаційну кампанію.
І на мою думку, нам вдалося провести вибори прозоро і чесно, приборкавши адміністративний ресурс і різні впливи. Відтак, з великим відривом переміг кандидат від Об’єднаної опозиції Василь Пазиняк, який нині активно працює в районі, бере безпосередню участь у реалізації програм для громади.
Звичайно, що не всім сподобалась моя позиція, яка, зокрема, не вписувалась у плани влади. Згодом, коли почалося громадянське протистояння, я висловив свою однозначну підтримку євроінтеграції, що також йшла в розріз вказівкам зверху. Почались численні перевірки, зауваження, замовні матеріали. Я впевнений, що це і стало причиною мого звільнення. І формулювання відповідне віднайшли – за порушення присяги Президенту. Але постривайте, коли Президент вперто ігнорує волю народу, то як було діяти. Я не присягав злочинному режиму. Саме тому я всіляко допомагав в організації виїздів громади на Майдан і вболівав за наших людей.
Проте мені приємно, що отримавши район, який за соціально-економічними показниками був на 20 місці, наприкінці 2013 року ми вийшли на 6 місце в рейтингу районів. Це заслуга усієї громади Жовківщини, команди адміністрації та депутатського корпусу.
Знову ж таки, справжню оцінку тій чи іншій владі можуть дати люди, коли відчують, що про них дбають, що вони мають робочі місця і їх сім’ї забезпечені всім необхідним.
У 2005-2010 роках ви були депутатом районної ради, потім стали головою РДА. Як вам працювалось із районної радою?
Справді, ще коли я працював директором Рава-Руського спиртзаводу, громада делегувала мене представляти її інтереси в районі. Я був депутатом від Конгресу українських націоналістів. Саме тоді, так би мовити, сповна пізнав проблеми району і специфіку депутатської діяльності.
Отож згодом у мене не було якихось непереборних непорозумінь із депутатами. Співпраця була плідною, але, звісно, траплялись різні моменти. Загалом депутати ставились із розумінням до моєї роботи в районі, хоча, як вже казав, не обходилось без провокацій і «замовлень» від Партії регіонів, яка підбурювала своїх депутатів та прагнула впливати на інші фракції. Я для них був чужим і тому не міг бути угодним. До того ж, я добре бачив, що це купка кар’єристів, які прагнуть тільки отримати посади.
Водночас хочу сказати, що в останнє півріччя 2013 року ми знайшли з депутатами цілковите розуміння, постійно вели діалог. Разом з головою районної ради Тадеєм Шваєм вишукували кошти на дороги та інші проекти, дбали про добробут району. При нагоді хочу подякувати голові районної ради та його заступникові Богданові Юрдизі, який сьогодні пішов на моє місце. І звісно, велика дяка загалом цілому депутатському корпусу – за розуміння та співпрацю.
2010 року ви йшли на вибори до Львівської обласної ради від Народного руху України в рідному Радехівському районі. Чи маєте намір знову …
Справді, я народився і виріс в Радехівському районі. Перший свій виробничий досвід здобув у с. Вузлове. У цьому селі мій батько був головним інженером у колгоспі ім. Галана, його й досі там добре пам’ятають. Мама ж понад сорок років пропрацювала на спиртовому заводі с. Вузлове, щиро дбала про його розбудову. 1992 року у с. Вузловому було створено ФСГ «Колос», яке успішно працює до сьогодні. Власне, я завжди вболівав за свою малу батьківщину. І тому 2010 року погодився балотуватися до Львівської обласної ради від цього району. До того ж вважаю, що мій життєвий і управлінський досвід міг би стати в пригоді усій громаді. Словом, ні я, ні моя родина, ми ніколи не відривались від свого коріння, Чи то йшлося про розбудову футбольних полів, чи то дитячих майданчиків, чи треба було підлатати дорогу, які у нас самі знаєте в якому жахливому стані, зажди допомагали чим могли.
У ЗМІ було чимало критичних зауважень щодо вашої роботи на посаді голови РДА?
Знаєте, не помиляється той, хто нічого не робить. До того ж критикувати владу – це перший обов’язок журналістів. Головне не ховатися від ЗМІ. Власне, районна редакція газети «Відродження» постійно висвітлювала мою діяльність, починаючи від нарад і закінчуючи поїздками у район. Щотижня ми подавали план виконання апаратних нарад, писала про проблеми району. Це все було зафіксовано і висвітлено у пресі. Двері до мене завжди були відкриті. Робота голови адміністрації – чи це обласного чи районного рівня – є публічною, і кожен дає оцінку зі свого боку та відстоює свою думку. Але, повторюю, я завжди був і є відкритий до діалогу і плідної співпраці. Я ціную спілкування, а не плітки та інтриги, а особливо провокації, які в останній час використовували проти мене. В мене завжди були відкриті двері для усіх людей.
Усі зустрічі, наради, поїздки були задокументовані, обґрунтовані і мали висвітлення у пресі.
Звичайно, без суперечок і конфліктів не могло обійтися, хоча вони й мали, сказати б, поточний характер. При цьому слід мати на увазі, що сам Жовківський район є особливо інвестиційно-привабливим, на його території розміщено один з найбільших митних переходів. Але хочу вам наголосити, що це був не той час, коли голова все вирішує і всі від нього залежні. Зрештою, я завжди цінував в людях творчий підхід, професіоналізм і вміння бути відповідальним за свої вчинки.
Розмову вів Андрій Возний.
