Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

Стереотипи та міфи про ОУН

У Львові розпочали проект «Історичні діалоги». Першу зустріч провели на початку лютого у книгарні «Є». Тему «Стереотипи та міфи про ОУН у минулому і сьогодні» обговорювали журналіст Ярослав Сватко та історик Микола Посівнич.

Ярослав Сватко наголосив на двох джерелах походження міфів про ОУН: зі злої волі, тобто контрпропаганда з боку противників, та міфи через різницю у світоглядах протилежних сторін.

Микола Посівнич своєю чергою назвав три конкретні джерела міфотворення: 1) радянсько-російське, яке прив’язувало ОУН до Німеччини; 2) польське, що також пропагувало пронімецький ОУН; 3) німецький, який вважав, що ОУН працює на радянську Росію.

Натомість, як зауважив Ярослав Сватко, «ОУН більше працювала в духовній сфері, прагнучи виховати у свідомості людей ідею створення власної держави». Степан Бандера, до прикладу, як крайовий провідник щонеділі їздив у будь-яке село і читав там дві лекції з агрокультури та історії.

«У нас є дуже багато людей, які хочуть, щоб їм створили Україну вже вчора. А в ОУН розуміли, що за створення України треба віддати життя», – сказав Ярослав Сватко.

Організація українських націоналістів як Мальтійський орден

ОУН, за словами учасників зустрічі, можна порівняти з Мальтійським орденом боротьби за гроб Господній. Перед тим, як прийняти когось в організацію, обов’язково мали переконатися у щирій вірі цієї людини в самостійну українську державу. Опісля традиційно складали присягу на Святому Письмі.

Міф 1: ОУН – терористичне угруповання

«ОУН систематично терором не займалася, – заперечив Ярослав Сватко – Якщо й застосовували цей метод, то тільки для того, щоб розбити інформаційну блокаду, що ніби «все добре», чи для привернення уваги суспільства. Вони боролися за інформаційний простір». До прикладу, сумнозвісне вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пірацького було спровоковане політикою пацифікації. Таким чином українці хотіли нагадати полякам, що вони не є «хлопчиками та дівчатками для биття». «Ви вбили наших людей, а ми вбили вашого міністра», – пояснив мотивацію ОУНівців Ярослав Сватко.

Микола Посівнич зауважив, що всього за історію існування організації було здійснено 25 замахів, які були актами індивідуального терору. Тобто, окрему людину, що, на думку членів організації, чинила неправильно, спочатку попереджали, потім, якщо це не діяло, завдавали матеріальної шкоди, потім били. І тільки у тому випадку, коли всі попередні заходи не спрацьовували, то тоді цього противника ліквідовували.

Міф 2: ОУН – суто галицьке явище

Микола Посівнич наголосив, що ідейно ОУН формувалася на базі брошури «Україна для українцев» Миколи Міхновського, який народився і жив на Східній Україні (Полтавщина). Також засновник теорії інтегрального націоналізму, яку потім використовували в ОУН, Дмитро Донцов теж був уродженцем Східної України (Запоріжжя).

«Галичани більш вперті і розсудливіші, а хлопці зі Сходу мали більший козацький дух, були легкі на підйом, проте швидше згасали», – пояснив Ярослав Сватко. Учасник зустрічі виокремив «націоналізм економічний», притаманний галичанам, який можна простежити у гаслі тогочасних кооперативів «свій до свого по своє». Натомість на Сході країни був «націоналізм політичний», який в умовах жорсткої політики радянської Росії вимагав самостійної держави для українців.

Міф 3: порядок всередині ОУН наводили грубою силою

«Будь-що добитися самостійної України – це був зміст життя ОУНівця. Подумайте, чи потрібно таку людину виховувати патиками? – спростував цей міф Ярослав Сватко. – До того ж, пригадаймо правила прийому в організацію. Якщо когось і виховували патиками, то це були чи зрадники, чи стукачі».

Зрадники в організації, звичайно, були. За дослідженнями спецслужб, приклад яких навів Микола Посівнич, коли на територію країни приходять загарбники, то 10% населення станують зрадниками, 70% посідають вичікувальну позицію, і лише 20% саможертовно йдуть на боротьбу і захист своєї держави.

Міф 4: ОУН самостійно поділилася на «бандерівців» і «мельниківців»

Насправді, за словами Миколи Посівнича, який опирався на свідчення сучасників тих подій та праці істориків, поділ на «мельниківців» та «бандерівців» спровокував НКВД, люди якого під виглядом «своїх» нацьковували ОУНівців один на одного.

Спростувати цей міф може спільна діяльність колишніх «мельниківців» та «бандерівців» нині. Наприклад, спільними зусиллями вони створили Світовий конгресукраїнців, видали численні книжки про ОУН.

На питання «Яку сторінку сучасної книжки історії ОУН ви б переписали?» учасник зустрічі Ярослав Сватко відповів: «Історія ОУН – це історія дуже специфічного людського середовища. Потрібно враховувати психічний стан тих людей. Якщо цього не описати, не будуть зрозумілі їхні дії».

Підготувала Ніна Поліщук.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ