9 січня в рамках циклу зустрічей «Євромайдан і культура» в львівській арт-кав’ярні «Квартира 35» відбулась розмова з письменницею та перекладачем Маріанною Кіяновською.
Про кривавий розгін Майдану: Якщо людина є Іродом, рано чи пізно почне вбивати немовлят
Для мене події 30 листопада не були несподіваними ні з боку влади, ні з боку реакції суспільства. Якщо людина є Іродом, то рано чи пізно вона доходить до того, щоби вбивати немовлят. Ці речі закладені в матрицю.
Думаю, якщо би не було тієї події з тими діючими особами, через кілька тижнів чи місяців сталося би щось інше, що спровокувало би абсолютно таку ж реакцію.
Для Львова Європа – це справедливість та рівність прав, для Східної України – американська мрія
Ця влада вмудрилася ошукати абсолютно всіх. При цьому вони зробили велику помилку: ошукуючи всіх, створили певний об’єднуючий меседж – хочемо бути Європою. І наразі він, чи не єдиний, є справді спільним для Східної та Західної України. Але є поправка: коли говоримо про Європу, в головах різних людей є різною і картинка. Для людей, які живуть у Львові, для студентів, які побували на стипендіях в Європі, для бізнесменів, які мають партнерів там, Європа – це справедливість, захищеність на рівні людських прав тощо. Для Східної України, яка культурно має зовсім інше уявлення про неї, Європа – це, умовно кажучи, американська мрія. Те, що в Америці було американською мрією, стало Європою для нашого зубожілого Сходу.
Парадокс полягає у тому, що хоча семантика, символіка, світоглядна структура є різними, мета – одна.
Шлях до Європи – концепція малих справ, де кожний бере на себе відповідальність
Весь світ рухається до самоврядування. Коли в суспільстві функціонує суспільна угода, то йде величезний рух знизу. За великим рахунком, в добре організованому суспільстві не потрібно багато поліцейських та чиновників. Згадаймо козацькі часи: був війт, якому доручали певні організаційні повноваження. В Америці, до прикладу, нема міністерств, там є певні інституції, які зосереджені навколо інтересів держави – національна безпека, податки, суди тощо. Уявіть скількох сотень тисяч чиновників там нема…
Циркулярний принцип функціонування, коли ніби все впорядковано, – це є режим напівфеодального суспільства: коли чиновник не бере на себе відповідальності, тому що є інструкція, водночас у позаштатній ситуацій він взагалі втрачає здатність функціонувати, не знаючи, що йому робити.
Власне, шлях до Європи і є спільною угодою, де кожний бере на себе відповідальність з почуттям гідності та любові до того, що він хоче робити, йдеться про концепцію малих справ.
Навіть при Кучмі було значно більше автономності
Навіть при Кучмі було набагато більше автономності. Хоча мала величезні претензії до нього, але, в принципі, коли відбувалась якась діяльність, цій роботі ніхто не заважав. Тепер ми рухаємось шляхом Білорусії.
Янукович отримав таку кількість електорату на Сході через свою безсловесність
Однією з структурних речей, які в наших головах поламав Радянський Союз, є розуміння того, чим є лідер. Власне, Янукович отримав таку кількість голосів електорату на Сході, зокрема, тому, що він був абсолютно безсловесним. А суспільство з зламаним уявленням про те, яким має бути лідер, це проковтнуло.
Лідер береться, зокрема, із того, що він говорить. Це стосується кого завгодно, починаючи від Ісуса. Я впевнена, якби Янукович був змушений проговорити те, що він пропонує і дає, то його би не обрали.
Але є ще один аспект – опозиція. Вона теж не проговорила цих речей: нема справжнього меседжу окрім того, що вони – опозиція.
Власне, Майдан нарешті веде людину до усвідомлення нового типу лідера, лідерства, програми та відповідальності.
Майдан став схожим на Церкву
На Майдані повернули живе, сакральне звучання словам, які вже були дуже секуляризовані. Відтак, кровопролиття дозволило Майданові підтримати певне сакральне наповнення.
Церква злилася з цим сакрумом. Відтак, Майдан, фактично, став за певними ознаками Церквою. Зокрема, йдеться і про цілком церковне ставлення до ближнього, що було там. Водночас для мене має величезне значення те, що в розумінні ближнього він вийшов за контекст нації та мови: на Майдані стояли студенти київських вишів, які є громадянами інших країн, іноді з далекої Африки, Азії, Латинської Америки.
Єдиний шлях боротьби з корупцією – переконати людей в тому, що брати хабар так само гидко, як інцест
Єдиний шлях боротьби з корупцією – переконати людей в тому, що брати хабар так само гидко, як і спати з братом. Не варто думати, що, коли буде інша влада, то зміниться країна. Вона зміниться тільки тоді, коли абсолютно критична маса людей дійде до такого переконання, що вигідно їм це чи ні, але хабара вони не даватимуть. Втім, має бути такий рівень свідомості, коли йдеться не лише про «не дам», а й про «не візьму».
«Свобода» привласнила собі істрію України через бандерівський прапор
На етапі Майдану «Свобода» багато разів порушила суспільну угоду. Так, три опозиційні лідери мали приймати узгоджене рішення, але раптом «Свобода» валить пам’ятник Леніну. Питання не в тому, що вони повалили цей пам’ятник, я б і сама це зробила, суть в іншому – вони порушили домовленості.
Ще одне – те, що вони собі дозволяють говорити. Не можу позбутися відчуття того, що «Свобода» наразі є тією силою, яка дискредитує важливі для мене речі – поняття патріотизму, національної свідомості, розуміння того, хто такий українець, Бандера, Шухевич.
Деякий час провела в Харкові і багато разів доводилося бути свідком, коли люди не розуміли, що таке червоно-чорний прапор. Вони його сприймають як атрибут «Свободи» і не знають, яким чином це пов’язано з історією. Тобто, «Свобода» привласнила собі історію України, зробила частиною свого ідеологічного дискурсу. Вони не просто працюють зі смислами, які є універсальними для народу, вони переформульовують їх в непомітний спосіб. Тобто, треба дуже уважно стежити за тим, що вони говорять, щоби зрозуміти, що те слово означає вже зовсім інше.
Зокрема, це стосується того, що звучить із майданівської сцени: маю величезну претензію до промов «свободівців». Тому що я є людиною, яка працює зі словом, для мене мова – головне знаряддя. Почуваю себе хірургом, якому дали скальпель, але до цього ним розкулупували горіх. Ясне діло, що скальпелем горіх можна розкулупати, але він не для цього призначений.
Властиво, ця політична сила балансує на грані того, що можемо історично співвідносити з подіями в гітлерівській Німеччині в 1932-1936 роках. Якщо говорити про типологічні подібності, то там відбувались аналогічні речі: в якийсь момент змінилося значення слова патріот, змінилася величезна кількість цінностей, гітлерівська культура, цивілізація привласнила собі свастику.
Відтак, після всіх цих моїх претензій для мене «Свобода» перестає бути політичною силою. Їхні виборці, електорат, люди, що з ними взаємодіють, як на мене, стають великою мірою ошуканими.
І останнє, що хочу сказати про «Свободу», стосується Ірини Фаріон. В кінці 90-х – на початку 2000-х я дуже її шанувала, навіть кілька разів домовлялася зі знайомими студентами з «Львівської політехніки» і ходила на її лекції. Я не знаю, що сталося, але абсолютно все, що зараз говорить Ірина Фаріон, є для мене неприйнятним. Якщо, називаючи Євромайдан проектом Банкової, говорять не від імені «Свободи», то на це має бути публічна реакція.
Фото - litakcent.com
