Експерти поділились міркуваннями, чи існує дрес-код до закладів культури і мистецтва.
18 квітня у Львівському оперному театрі відбулась вистава-дефіле "Розмова птахів": модне чи вічне?". Авторами проєкту є одна з найвідоміших українських дизайнерок Оксана Караванська та українська співачка, актриса театру і кіно, лауреатка Шевченківської премії Наталія Половинка.
Глядачі ретельно підготували свій гардероб, аби відвідати подію, яка поєднала в собі високу моду і мистецтво театру. Відсутність дрес-коду відповідно до не повністю театрального формату події, дозволила присутнім обирати одяг самостійно, а тому тут можна було побачити сукні та костюми поруч із джинсами та сорочками з піджаками тощо.
Проте чи повинен насправді бути визначений стиль одягу для відвідин театру? Яке значення має одяг глядачів для акторів театру? Йдеться про свободу вибору чи данину тяглим традиціям театрального дрес-коду?
Мода і модерний театр
“Я за дрес-код у театрах, тому що є правила гри, які визначають необхідність красивого одягу. Не можна ж прийти до театру як-небудь! Адже в чому ж суть дрес-коду? У тому, що ти, коли вдягаєшся і прикрашаєш себе, ти вже робиш перший крок в цій виставі, яка називається театром. І ти вже себе налаштовуєш на майбутню постановку і отримуєш ці емоції. Натомість коли людина просто приходить поспіхом як-небудь, то дуже багато тих емоцій втрачає”, - зазначає відома українська модельєрка Оксана Караванська.
Дрес-код глядачів, на думку дизайнерки, зовсім не має значення для акторів театру, має вплив лише на тих, хто прийшов у відповідному одязі дивитися виставу. Директор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Олег Цьона підтримує думку, що дрес-код в більшості випадків не впливає акторів, які грають на сцені. Проте зазначає, що бувають і винятки.
“Можливо, для старших акторів, для яких ще діють ці поняття колишнього розуміння театрального дрес-коду, виходу в світ, у театр, то це часом трохи неприємно дивує, якщо ти, наприклад, бачиш серед глядачів людей в шортах. Але молоді актори це вже сприймають як норму”, - зазначає пан Олег.
Поняття дрес-коду, на думку директора модерного театру, сьогодні розмилось. Адже, наприклад, ще в оперному театрі ці правила більш строгих форм одягу діють більше. А ось в інших театрах, у тому числі в Театрі імені Леся Курбаса, діапазон одягу є дуже широким: від вишуканих плать чи костюмів і до джинсів чи шорт.
“Моя особиста думка, що театральний дрес-код був цікавим та важливим, адже тоді відбувався певний ритуал походу в якесь культурне середовище, і це передбачало підготовку відповідного одягу. Тобто це було певне свято. Натомість зараз похід у театр став більш звичним, а тому головне зараз в ньому, що його визначає, - це зручність”, - пояснює Олег Цьона.
Оперний театр та філармонія
У згаданому Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької зазначають, що вишуканий класичний інтер’єр театру створює винятковий настрій, тому колективу театру, зокрема артистам на сцені, завжди приємно відчувати, що візит до театру є особливою подією. Водночас у коментарі для Гал-інфо у театрі зазначають, що сьогодні питання театрального дрес-коду дещо виходить за межі звиклого розуміння, адаптовується до сучасності.
“В Україні це, перш за все, зумовлено складними умовами повномасштабного вторгнення. Реалії українського сьогодення дуже жорстокі: люди втрачають рідних, домівки та усе, що для них цінне та близьке. Ми добре розуміємо, що зараз, особливо в умовах війни, театр для людей є місцем емоційного відпочинку, відновлення сил та ресурсів. Тому ми у Львівській національній опері зараз доволі демократичні стосовно дрес-коду відвідувачів. Ми прагнемо, аби ніщо не ставало на заваді нашим глядачам почуватися вільно та комфортно, пізнавати нові сенси та отримувати новий естетичний досвід”, - зазначають в оперному театрі.
Похід до філармонії натомість вимагає визначеного, має дещо інші вимоги до глядачів. Керівниця літературної частини Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Дзвенислава Саф'ян зазначає, що сам вибір прийти до філармонії - це вже демонстрація гарного смаку. Львівська філармонія сьогодні функціонує як інклюзивний простір, а тому сповідує максимальний комфорт для слухачів. Водночас атмосфера культурного закладу спонукає до відповідного дрес-коду.
“Концерт класичної музики у філармонії — ймовірно, синонім вишуканого вбрання, — адже піднесена атмосфера концертного залу так і спонукає одягтись ошатно. На сцені ви неодмінно побачите артистів у елегантних костюмах, здебільшого приглушених тонів”, - зазначила Дзвенислава Саф’ян.
Натомість у міжнародному театральному середовищі поняття дрес-коду є більш чітко визначеним. Наприклад, у Правилах внутрішнього розпорядку Віденської державної опери зазначено, що особам, одягненим невідповідно до події, може бути відмовлено у доступі службою глядачів або адміністрацією закладу, навіть якщо такі особи мають дійсний вхідний квиток.
“На класичних концертах немає дрес-коду. Як правило, є відвідувачі як у офіційному, так і в повсякденному одязі. Ми рекомендуємо «Smart Casual». Для Віденської опери настійно рекомендується, але не обов’язково, офіційний одяг…Для мюзиклів та інших заходів дрес-код відсутній”, - зазначено на офіційному сайті продажу квитків на культурні події у Відні (Австрія).
А от для театральних вистав на Бродвеї (американський театр) дрес-коду майже не існує. “Від повсякденних футболок, джинсів і шльопанків до коктейльної сукні чи смокінга, спектр стилю аудиторії настільки широкий, що не існує спеціального дрес-коду. Однак для особливих виступів, у тому числі перших показів, вечорів прем’єри та гала-вечорів, можливо, варто начистити туфлі та попрасувати сорочку, щоб легко створити наряд “smart-casual”, - пояснюють автори “New York Theatre Guide”.
Свобода і традиції? Насправді важливість театрального контексту
Важливо розуміти, що дрес-код залежить як від особливостей самого театру, так і від самої вистави, яку планують відвідувати глядачі: чи вона є класичною, чи зовсім сучасною. Адже бувають вистави камерної сцени або ж постановки, у яких актори залучають глядачів до гри на сцені.
Акторка Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Римма Зюбіна пояснює, що у людей повинне бути вроджене почуття смаку, коли є певне відчуття, який одяг доцільно вдягати на відповідну театральну подію.
“Мені здається, що тут важливий внутрішній момент. Якщо жінка звикла завжди ходити в театр у вечірній сукні та з сумкою-клатч, то їй буде гармонійно так сидіти. Проте якщо людину, яка не звикла до такого одягу, так одягнути, то вона буде думати не про виставу. Через наші комплекси вона міркуватиме про те, як вона виглядає, чи їй зручно, чи на неї всі дивляться тощо. Хтось може сидіти в капелюсі з пером і почуватися так внутрішньо гармонійно. А дуже багато людей, наприклад, зараз ходить в джинсах і це теж є нормою”, - зазначає акторка.
Римма Зюбіна також поділилась, що у свої студентські роки вона була настільки закохана в театр, що не могла не відповідально ставитись до дрес-коду. Навіть попри те, що вистави вона відвідувала ледь не щодня, адже це було частиною навчально-виховного процесу майбутніх театралів, майбутня акторка суворо дотримувалась етикету в гардеробі.
“Нещодавно я також була в Естонії, у місті Тарту, на виставі «Четверта сестра». Це постановка української режисерки. І ось там я побачила, як дотримуються театрального етикету: у фоє панянки перевзувалися, аби до зали увійти не у зимовому взутті, а, наприклад, на підборах”, - розповіла пані Римма.
Акторка зазначила, що схожим є її досвід відвідин оперного театру у Фінляндії., адже взимку там необхідно перевзуватися та залишати взуття у гардеробі. Кожен глядач може придбати для черевиків спеціальний пакет, на якому намальована Фінська опера, аби згодом залишити його собі, як сувенір. Попри високу ціну, такий пакет стає певним бонусом для глядачів та заохочує їх дотримуватися цієї театральної традиції етикету.
Проте головним під час підготовки до театральної вистави, на думку Римми Зюбіної, є зовсім не гардероб.
“Я би порадила людям те, що я сама роблю: коли вони йдуть в театр, необхідно готувати не гардероб, а душу. Важливіше прочитати, як називається вистава, який її жанр, про що вона. Бо іноді буває, що доводиться половину вистави розкачувати публіку, бо вона не готова з тобою сміятися чи плакати, бо просто не знає, про що йдеться. Тому мені здається, що важливіше готувати свою душу, ніж свій зовнішній вигляд”, - підкреслила акторка.
Підготувала Марічка Твардовська
