У Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса триває підготовка до світової прем’єри вистави “Ціна світла” за поезіями Аманди Ґорман.
“Тільки Так, ми здатні Збагнути
Історія розламана і фрактальна
Яку здолали відстань від Власних
Найгірших Версій”
Такий напис на одній зі скляних панелей бачимо на сцені Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Їх тут насправді чимало, і кожна з них адресує глядача до ідей та сенсів, відображених у майбутній постановці Театру. Сьогодні тут лунають жваві дискусії щодо організації майбутньої постановки “Ціна світла”. Артисти дискутують про послідовність дій у виставі, повторюють окремі частини тексту, шукають ідеальну гармонію мелодії, поезії та хореографії. Проте лише за мить увесь галас репетиції завмирає. Артисти читають вірші, ледь відчутно шелестять цератою, яка встеляє підлогу сцени, а дзвінкий спів та ритмічні мелодії гітари перехоплюють дихання присутніх.
Вже 28, 29 та 30 березня у Театрі імені Леся Курбаса відбудеться світова прем’єра вистави “Ціна світла” за поезіями Аманди Ґорман. Афроамериканська авторка є наймолодшою в історії США поетесою, яка виступала на президентській інавгурації Джо Байдена та здивувала увесь світ своїм віршем “The Hill We Climb”. Художній керівник проєкту, актор та асистент режисера вистави Андрій Водичев розповів Гал-інфо, що твори Аманди Ґорман вразили його своєю актуальністю та глибоким відображенням спільності двох різних культур: української та афроамериканської.
“Аманда Ґорман писала про ті випробування, які пройшов її народ, а вона поетеса-афроамериканка. І раптом, коли ми читаємо ці тексти, ми розуміємо, що кожне слово, кожний образ говорить суто про нас. Тому що всі ці переживання, страхи, болі, досвід, про які вона писала, раптом лягають повністю на нас, на те, що з нами відбувається саме зараз. Коли ми потім спілкувалися з Амандою Ґорман, для неї теж це було відкриттям. Катерина Калитко [авторка художнього перекладу, - ред.] розповідала, що у деяких перекладених віршах, коли ми давали Аманді на затвердження, вона точніше вибирала слова й образи. У певний момент ми навіть боялися, що матеріал для вистави трохи відходив від оригіналу, проте авторка навпаки казала, що це добре!” – ділиться Андрій Водичев.
Наразі тривають обговорення з українською поетесою Мар’яною Савкою щодо можливості запросити Аманду Ґорман восени в Україну та презентувати їй виставу, створену на основі її віршів, розповів Андрій Водичев. Саме у цю пору у Львові планують провести міжнародний поетичний культурний фестиваль “Земля поетів”, у межах якого можуть відбутися покази постановки “Ціна світла” Театру імені Леся Курбаса. У такому випадку Аманда Ґорман зможе познайомитися із перекладачкою Катериною Калиткою та творчою командою вистави.
Процес створення “Ціни світла” розпочався саме з технічного перекладу віршів Аманди Ґорман, який зробила авторка та кураторка проєкту, співперекладачка, літературна керівниця Юлія-Анна Франко. Згодом протягом двох місяців поетеса Катерина Калитко здійснювала художній переклад окремих творів афроамериканської авторки з її збірки “Call Us What We Carry”.
“Коли я читала вірші Аманди Ґорман вперше, я сказала, що це про українців. Ми маємо дуже різні історії, але все-таки є щось, що нас об'єднує. У нас немає спільної історії, проте є спільна духовність. У них були люди, які їх недооцінювали, вважали їх ніким, і також їм не давали можливості навчатися, говорити їхньою рідною мовою. Ці тематики є однаковими в культурі українській та афроамериканців. Коли я читаю її вірші, я кажу, що це про нас”, – розповіла Юлія-Анна Франко.
Поезія Аманди Ґорман змушує читача поринати у глибокі роздуми про описані проблеми, а сприяють цьому часто і форми самих віршів, зазначила Юлія-Анна Франко. Наприклад, один з віршів, побудований у вигляді кита. Це змінює сприйняття твору та змушує розмірковувати над його змістом під зовсім іншим кутом.
“На жаль, багато чого було втрачено через неймовірно цікавий, оригінальний стиль письма авторки та відповідні труднощі перекладу. Проте приємно, що ті акценти, які ми не можемо сказати словами, ми представляємо візуально. Це компенсує втрати. Алітерація, повтори слів, які утворюють ритм у поезії – усі вони роблять поезію Аманди Ґорман унікальною та особливою”, – розповіла Юлія-Анна Франко у коментарі Гал-інфо.
Художній керівник проєкту Андрій Водичев додав, що у більшості випадків драматургія передбачає готові тексти, які вже складені працюють самостійно. Натомість з поезією все трохи по-іншому.
“Вірші Аманди Ґорман ми складаємо у драматургію, яка передбачає взаємодію трьох частин. До тексту, який є основним, долучається музика, написана композитором Олесем Ковалем. До цього долучається Тамарі Ґорґішелі, яка запропонувала пісні, що звучать зараз в цій роботі. І зрештою до цього долучаємося ми, актори. Відповідно, це все треба скласти так, щоб воно вже звучало і складалось, немов ти тчеш килим – кладеш ці різнокольорові нитки, а вони сплітаються в єдину картину, немов янтру”, – додав пан Андрій.
Тамарі Ґорґішелі, акторка та музична керівниця “Ціни світла”, наголошує, що у роботі над постановкою найскладнішим є зробити так, щоб текст, музика та голоси акторів звучали разом. На відміну від класичних п’єс, у цій виставі немає традиційного сюжету чи звичних ролей. Тож на думку акторки, “усе тримається на енергії слів, на тому, як вони звучать і впливають на глядачів”.
“Поезія Аманди Ґорман дуже ритмічна, емоційна, майже музична. Тому працювати з нею – це як налаштовувати оркестр, де важливий кожен голос, кожне слово. У цій виставі музика не просто звучить поруч із текстом, а ніби виростає з нього, підсилює сенси, створює атмосферу. Ми використали різні музичні стилі, щоб підкреслити, що ця поезія належить усім; вона про свободу, силу і голос кожної людини. Думаю, вона відгукнеться багатьом, бо Аманда Ґорман пише про силу людей, які не здаються, про голос, який може змінювати світ. Це дуже близько нам зараз. Вистава може нагадати, що кожен має значення, що ми сильніші, коли говоримо вголос і підтримуємо одне одного”, – розповіла Тамарі Ґорґішелі.
Як розповів Гал-інфо народний артист України, сценограф, художник костюмів та світла Олександр Білозуб, раніше йому ще не доводилось працювати із перекладеною поезію для створення постановок. Тож і “Ціна світла” вимагала індивідуального підходу у роботі.
“Про що буде вистава? Про поезію! У ній є система світотворення, спасіння, звернення до людства, як нам далі жити. Такі глобальні і цікаві речі створюють комплексну історію. Декорація – це начебто крихкий світ, який можна знищити в моменті. Водночас у цьому штучному скляному світі, декорації зроблені зі скла, можна розпалити вогонь життя. Так, сценографія та ідея вистави є об'ємними, адже поетичні вистави завжди дуже символічні, знакові. І тому найголовніше завдання – створити систему образів, які будуть з філософської частини об'єднувати глобальні питання до кожного, до людства, до землі, до світу”, – ділиться Олександр Білозуб.
Андрій Водичев також додав, що важливо, аби постановки за творами іноземних авторів звучали для українців і про українців. У цьому, за словами художнього керівника проєкту, і полягає геніальність текстів Аманди, адже її тексти схожі на гранчак, який ти повертаєш, а кожна грань звучить.
“Ми розповідаємо історію про себе через історію афроамериканців, яка відповідає нашій теперішній історії. Найголовніше, якщо перефразувати слова Леся Курбаса, що театр має говорити про те, яким суспільство буде завтра, то наприкінці вистави є тексти, вірші, які збираються разом заради збереження “світла”. Тож ця назва “Ціна світла” – це, власне, і є фінал, коли говоримо про те, ким ми будемо після того, як все завершиться, коли ми будемо стояти над урвищем теперішнього, і яким чином нам зберегти світло у кожному з нас, у військових, у нашому суспільстві. У другій частині вистави звучать вірші про те, як ми будемо жити з цим досвідом: чи будемо його цензурувати, щоб не повторити знову? Проте все ж ми обираємо пам'ятати – це найголовніше. Ми пам'ятатимемо все, що з нами сталося, але йтимемо вперед, у світло”, – розповів режисер.
Зазначимо, що робота на поетичною постановкою “Ціна світла” тривала близько двох років з благословіння самої авторки Аманди Ґорман. Переглянути її можна буде у Театрі імені Леся Курбаса вже з цієї п’ятниці, 28 березня.
Марічка Твардовська
