Довгоочікувана й анонсована прем’єра вистави «Камінний господар» за драмою Лесі Українки цими вихідними таки відбулася на сцені Театру Марії Заньковецької.
За останні майже два роки – відколи змінилося керівництво в цьому театрі,- глядачі потроху звикають, що кожна нова прем’єра – то не просто вистава, а дійство, яке супроводжується чи тематичною фотозоною («Чарлі і шоколадна фабрика»), чи міні – виставкою унікальних істричних експонатів (речі Володимира Івасюка, до прикладу, перед прем’єрами «Червоної рути») тощо.
Не розчарували заньківчани і цього разу: бонусом для глядачів перших показів «Камінного господаря» є можливість бачити у фоє театру факсимільну копію фотопортрета Лесі Українки, зробленого 1901 року в Чернівцях. Цю знимку Леся подарувала своїй подрузі Ользі Кобилянській із написом: «Комусь від когось на спомин «літа на Буковині» 1901 р.». А на звороті читаємо авторський афоризм Лесі Українки: «Цвіт папороті можна дістати, тілько переживши найстрашнішу ніч».
Фото спеціально надане театру до прем’єри вистави із фондів Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, в експозиції якого можна побачити оригінал фотографії. Цікаво, що надалі планується співпраця цих двох культурних установ Львова, як от спільні заходи з обговорення вистав та літературних творів, на основі яких створені постановки. Директор Дому Франка Богдан Тихолоз, звісно ж, був на прем’єрі «Камінного господаря».
Щодо самої постановки, до якої режисером запросили Шевченківського лауреата Сергія Маслобойщикова (він же був і художником сценографії), то півтори години (тривалість вистави) злетіли надто швидко, щоб сповна насолодитися і вишуканим Лесиним словом, і майстерною грою акторів. Мінімалізм декорацій і «вільнодумство» костюмів Даниїли Колот підкреслюють і виокремлюють найважливіше. «Частина костюмів – це асоціації на тему молодої "вільної людини", вільної від стереотипів, від докучливих і нав'язливих обов'язків. Думаю, глядач їх впізнає. І абсолютно протилежні загадкові персонажі – схожі на монахів, вірні обітницям та зреченню бажань», - каже художниця.
Оті «загадкові персонажі, схожі на монахів» - то хор під керівництвом хормейстерки Оксани Явдошин. Балетмейстер – Олексій Бусько.
Невдячна справа переповідати всім відомий сюжет, в основі якого вічна тема кохання і спокуси. Слід лише сказати, що поетична драма Лесі Українки – не переклад давно відомого «Дон Жуана», а оригінальний літературний твір, у якому вперше в українській літературі змальовано образ чоловіка-спокусника. Власне, Леся Українка є першою жінкою у світовій літературі, яка у цьому творі звернулася до сюжету про ловеласа Дон Жуана.
Цікаво підібраний акторський склад: Командора і Дон Жуана грають відповідно Володимир Пантелєєв і Юрій Радіонов, а от на головні жіночі ролі призначено по дві актриси: Соломія Кирилова і Діана Каландарішвілі (Донна Анна), Олександра Мироненко та Інна Калинюк (Долорес).
Щодо історії постановок «Камінного господаря» на заньківчанській сцені, то в далекому 1971 році її здійснив режисер Сергій Данченко, а Дон Жуана грали народні улюбленці Федір Стригун і Богдан Ступка. Не знаю, чи ті, хто бачив «першу редакцію», мають змогу подивитися сьогоднішню, але порівняння – то вже зовсім інша історія…
Людмила ПУЛЯЄВА.
