«Свобода» здобула незаперечну перемогу на Галичині та на Західній Україні. Окрім того, вона значно посилила свої електоральні позиції на Сході та в Центрі. Склався так званий феномен «Свободи». Щоб пояснити цей феномен та спрогнозувати можливі подальші кроки «Свободи», Гал-інфо звернулося до експертів.
Забігаючи наперед, зазначимо, що більшість опитаних зійшлися на тому, що перемога на Західній Україні ВО «Свободи» була прогнозованою, але ця перемога накладає на цю політичну силу велику політичну відповідальність. І тепер головне питання - чи справді «Свободу» не спинити у її пориваннях поміняти життя в Україні.
Директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович переконаний, що феномен «Свободи» зумовлений тим, що виборець розчарувався націонал-демократах. Відповідно, він наводить кілька чинників, які призвели до перемоги ВО «Свободи» на Галичині та Західній Україні.
«По-перше, «Свобода» отримала велику підтримку, адже сьогодні є дуже багато розчарованих у Юлії Тимошенко і у Вікторові Ющенку. Виборці із задоволенням переклали відповідальність на сильнішого, роль якого у цьому випадку відіграла «Свобода». Виборче гасло «Свободи» – «Хто ще захистить твої права?» змусило виборців поставити собі це питання. Відповідь була очевидна - «Свобода».
По-друге, це фактична відсутність партії «Батьківщина» на Львівщині і заклики самої Тимошенко не голосувати за свою ж партію. Відповідно, виборець «Батьківщини» мусив комусь віддати свій голос. Звичайно, частина з них не прийшла на вибори і цим можна пояснити низьку явку виборців. Частина ж віддала свій голос «Свободі» та «Фронту змін». До того ж «Фронт змін» здобув навіть більший успіх ніж ВО «Свобода», скориставшись ситуацією з «Батьківщиною». Але таку значну підтримку вони отримали, фактично, в останні дні виборчої кампанії.
По-третє, це події в Україні. Що більше влада зачіпатиме теми, які є дражливими для національно-свідомого електорату, то більше затребуваними будуть націоналістичні сили. Варто зауважити, що електорат «Свободи» – це не зовсім радикальний електорат. В електорату «Свободи» є потреба якось протидіяти неукраїнським крокам української влади. Водночас виборець «Свободи» на Галичині – це не зовсім націоналіст, це виборець патріот, який є розчарованим в помаранчевій команді і не підтримує політичного курсу Януковича, тому цей виборець віддав голоси «Свободі» – десь ситуативно, а десь цілеспрямовано. Тобто, «Свобода» опинилася в потрібному місці в потрібний час», – повідомив Олексій Антипович
Він також додав: «Безумовно, ці вибори стали електоральним проривом для ВО «Свобода», адже сьогодні ми можемо з впевненістю говорити про 5% рейтингу «Свободи» по всій Україні. Це фактично надуспіх для «Свободи», бо до цього часу рівень її підтримки коливався в межах 1-2%. За вересень цього року він зріс до 3-4%, а тепер, після виборів, ми можемо говорити про 5%. Варто зазначити, що цей відсоток забезпечує не лише Галичина, але й Волинь, Рівненщина, Київщина і якоюсь мірою зростає підтримка партії на сході країни. «Свобода» впевнено забирає національно-патріотичний електорат колишніх лідерів помаранчевої революції».
Олексій Антипович також переконаний у тому, що конфронтації між «Свободою» та чинним міським головою Андрієм Садовим не буде настільки гострою, як її описують деякі ЗМІ. «В українській політиці все можливо, однак я думаю, що Садовий та «Свобода» зможуть налагодити співпрацю», - вважає Олексій Антипович.
Політичний оглядач тижневика «Коментарі» Всеволод Поліщук вважає, що перемогу на Галичині «Свободи» не варто пояснювати виключно її феноменом. Він вважає, що на цей момент ВО «Свобода» є єдиною ідеологічною партією. Всі решта партій є або ж лідерськими, зробленими під Тігіпка, Тимошенко тощо, або ж технічними партіями для розпорошування голосів виборців.
«У «Свободи» простежується чітка, витримана ідеологія, яка разом із розкрученим брендом не могла не принести відповідних результатів. Якщо першим чинником перемоги «Свободи» можна вважати ідеологічну лінію партії, то другим є сам принцип роботи партії із своїми виборцями, яка не припиняється навіть у міжвиборчий період. Мова йде про агітаційні методи за принципом «від дверей до дверей» та «бабця бабці сказала». Така агітація не ведеться за гроші, а за ідею і саме тому рівень переконання таким методом є значно більшим і це повертає нас до тієї чіткої ідеологічної лінії партії.
Третім чинником, який сприяв перемозі «Свободи», можна вважати феномен розчарування виборців у «Нашій Україні» і партіях, які витворилися із неї. А також чинник відсутності на виборах «Батьківщини». Звичайно, що частина їх електорату просто не прийшла на вибори, але частина віддала свій голос саме «Свободі». Низька явка на виборах так само є чинником перемоги «Свободи», адже низька явка засвідчила, що у ВО «Свободи» найбільш дисциплінований електорат і причина тут все в тій же ідеологічній позиції партії», - переконаний експерт.
Стосовно ж можливого протистояння Андрія Садового та однопартійної більшості ВО «Свободи» у Львівській міській раді Всеволод Поліщук висловив таке:
«Я не думаю, що конфлікт буде настільки суттєвим. Якщо говорити про позицію ВО «Свободи», то з їх боку було б абсолютною дурницею нівелювати думку 40% львів’ян, які прийшли на вибори і віддали свій голос за Садового. Спроба відставки Садового не дає гарантій, що такі дії не заберуть голоси у самої «Свободи» на парламентських виборах.
Замість конфлікту ради та мера потрібен жорсткий контроль. Відомо, що Андрій Садовий – це людина, яка вміє обходити гострі кути. Тому «Свободі» та Садовому варто навчитися доволі грамотно й збалансовано проводити політику «батога та пряника» щодо один одного. Я передбачаю, що співпраця буде важкою, буде багато переговорів, в тому числі й колуарних, але явного конфлікту не буде. Садовому в цьому плані буде навіть простіше, адже раніше він витрачав добу, щоб домовитися з усіма партійними фракціями для протягування своїх ініціатив, а тепер від домовлятиметься лише з однією силою, яка йому опонує. Те, що вони між собою «не дружать» - це позитив для міста, адже найдражливіші для львів’ян теми присікатимуться одразу за рахунок того, що вони жорстко контролюватимуть один одного і ця ситуація вигідна місту», - переконаний Всеволод Поліщук.
Він також вважає, що головною метою «Свободи» є фракція у Верховній Раді, а цього вони зможуть досягнути працюючи не на задоволення особистих інтересів депутатів, а на підсилення партійного іміджу. Отож, Всеволод Поліщук вважає, що перші кроки «Свободи» повинні бути не пов’язані не з проблемою висловлення недовіри Садовому, а з реальними, а подекуди й показовими кроками у боротьбі з корупцією, це також робота над важливими бюджетними і господарськими питаннями Львова. Якщо «Свобода» розпочне свою роботу з перейменування вулиць та встановлення пам’ятників, тобто надасть перевагу гуманітарній політиці, то вона ризикує наштовхнутися на розчарування виборця.
Директор Центру політичних досліджень Анатолій Романюк у коментарях львівським виданням зазначав: «Внаслідок кризи національно-демократичних партій і втрати довіри з боку виборців "Нашої України" та БЮТ, виборці постали перед відсутністю альтернативи. Тому вони перейшли на бік "Свободи". Крім того, виборці відчувають досить багато загроз, і, відповідно, шукають певного захисту з боку тих сил, які видаються сильними політичними партіями. Це теж стало чинником успіху "Свободи", - зазначив Анатолій Романюк.
"Протягом останніх шести років виборці змушені постійно змінювати свою орієнтацію. У 90-х роках вони орієнтувалися на партії національно-демократичного спрямування – Рух, УНП, ПРП. Потім ці політичні партії відходять, з’являється "Наша Україна", і виборці переходять до неї. Потім вони від "Нашої України" переходять до БЮТ. Сьогодні ми бачимо, що виборець відходить далі, до "Свободи". Виборець тепер перебуває на роздоріжжі. Якщо "Свобода" не зможе своєю діяльністю досягнути результатів і покращити ситуацію, то виборець буде дрейфувати далі – або перестане йти на вибори, або буде обирати інші політичні партії», - переконаний Анатолій Романюк.
Він також вважає, що 31 жовтня виборці керувалися не раціональними, а ірраціональними міркуванням. На його думку, місцеві вибори загалом засвідчили розгубленість виборців, і саме ця розгубленість почасти допомогла ВО "Свободі" здобути високий результат.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що не варто драматизувати з приводу перемоги на місцевих виборах 31 жовтня ВО «Свободи». Якщо уважно проаналізувати ті соціологічні дослідження, які проводилися ще перед президентськими виборами, то ми побачимо, що український виборець вже тоді відчував гостру потребу в такій собі «сильній руці». Коли обрали чинного президента, зрозуміли, що суттєвих зрушень не відбулося і потреба залишилася не задоволеною. Більше того, та політика, яку проводить команда Януковича, а вона чомусь зводиться виключно до освітніх та гуманітарних питань, не дає надії на обіцяне покращення життя. До того ж вона стала дуже дражливою для мешканців Західного регіону України, мова йде про мову, історію, так звану багатовекторність політики владної команди тощо. Все це, включно з погіршенням рівня життя людей, дало підстави для радикалізації суспільства. Саме тому «Свобода», сьогодні опинилася на гребені хвилі в Західній Україні.
Також не варто говорити про те, що перемога «Свободи» забезпечена виключно результатом того, що від виборчого процесу усунули «Батьківщину». Заслуга «Батьківщини» полягає в тому, що вона, як політична сила через свої внутрішньопартійні негаразди, зробила все для того, щоб потужний пласт її електорату просто її покинув, а оскільки мова йде про Західний регіон, то природно, що цей пласт тепер становить частину електорального поля «Свободи». Електорат Тягнибока – це моноліт, це люди 30-45 років, які повністю визначилися з життєвими орієнтирами і які вже не змінять свою думку. Окрім того, вони керуються авторитетом політичного лідера і чітко наслідують ієрархічний зв'язок «лідер-послідовники». Тому виборці «Свободи» на цих виборах були настільки свідомими свого вибору, що були готові відстояти в черзі на дільницях по 3-4 години. Можливо, саме тому ВО «Свобода» фактично й не вели жодної передвиборчої кампанії на Західній Україні, адже з такими високими рейтингами їм не було в цьому ніякої потреби.
«Свобода», на цих виборах, фактично, «промацалф» ґрунт по всіх регіонах країни і тепер вже точно ніхто не може назвати партію Тягнибока непрохідною до ВРУ, адже в середньому її рейтинг коливається в межах 5%, і це підтверджують думки експертів. Що ж стосується виборця, то він теж «промацали» ґрунт і визначився із своїми політичними вподобаннями, і ці вподобання варто поважати. Насправді для «Свободи» це велике випробування, адже вся відповідальність тепер буде покладена саме на неї.
Цікава ситуація складається у Львові і з співпрацею чи неспівпрацею чинного міського голови Львова, який наразі так би мовити обтанцьовує «Свободу», розуміючи, що працювати з партією, яка йому опонує буде, м’яко кажучи, не просто. Але не слід забувати, що і Андрія Садового і «Свободу» обрали львів’яни. Більше того, значна частина тих, хто проголосували за Садового голосували й за «Свободу», отже вони все ж сподіваються на якусь спільну роботу. Немає підстав говорити про те, що свободівці, прийшовши в раду, ініціюватимуть відставку чинного міського голови, а от контроль один за одним буде посилено.
Слід також зазначити, що цьогорічне голосування відбулося за законами природи і вижили в даному випадку найсильніші, адже саме таких нині шукає український виборець. Це стало наслідком кризи демократії та кризи лібералізму і не лише в Україні, але й в світі в цілому.
Українські виборці, 31 жовтня, голосували серцем, а це свідчить про те, що Тягнибоку та його політичній силі довіряють. Люди вірять в те, що декларує «свобода» та, відповідно, делегують їм свої права. Це голосування, звичайно, ж не було протестним. Але з продовженням такої політики Януковича, яка є нині, протестним буде голосування до Верховної Ради.
Насправді ж, окрім «Свободи», альтернативи для електорату «Нашої України» та БЮТу не залишилося і той відтік виборців цих політичних сил, який нині став постійним та систематичним, ще раз засвідчує, що втримати результат можна тільки конкретними діями, не демагогією, не політичними деклараціями, а реальними соціально-економічними кроками. Якщо «Свободі» вдасться гарно розпочати старт у нових радах, мова йде про Західний регіон, якщо їм вдасться вдихнути життя в свої обіцянки, то нас чекає серйозна перестановка сил на політичній мапі України. Західна Україна, зокрема Львів, сьогодні стали театральним майданчиком, і вся Україна очікує від «Свободи» результату, тому це шалений тиск. За таких умов не варто розмінюватися на політичні ігри з опонентами, адже часу до березня, тобто до парламентських виборів, не так вже й багато, а саме тоді можна очікувати перших оцінок дій «Свободи» від виборців.
Анна НОВИК.
