"...серед них чимало яничарів, служниць-покоївок чи наймичок типу Гані Герман з села Колодруби, попросту «рабів з кокардою на лобі, лакеїв в золотій оздобі». Для них закрите поняття свободи, незалежности, духового і духовного пориву".
Це витяг із виступу депутата, свободівки Ірини Фаріон на позачерговій сесії Львівської обласної ради 12 травня.
Отож, Ірина Фаріон сказала: «Слово перше – провокація – з лат. provocatio: зрадницька поведінка, підбурювання кого-небудь до певних дій, які можуть викликати тяжкі наслідки; штучне збудження певних ознак хвороби. По-нашому провокувати – збурювати, підбивати, підводити, направляти, підгвинчувати, піддрочувати, надрочувати, під’юджувати, нашпиговувати, нацьковувати, підструнчувати, ворохобити…
Чи була зрадницька поведінка? Так, влада давно зрадила власну країну, бо реалізовує в Україні сценарій Москви з відновлення Московської імперії і перетворення України в колонію. Тому і забезпечила у Львові приїзд шовіністичних дегенератів з «Родіни» і «Русского единства» під прикриттям начебто ветеранів. Партія регіонів як найвідповідальніша за цю зраду тисячоліття – не лише кримінальна олігархія, це люди без роду і племени, серед них чимало яничарів, служниць-покоївок чи наймичок типу Гані Герман з села Колодруби, попросту «рабів з кокардою на лобі, лакеїв в золотій оздобі». Для них закрите поняття свободи, незалежности, духового і духовного пориву. Проте саме вони щоразу активніше стають каталізаторами якісних змін у суспільстві. Бо бачити їх – відразу означає бути іншим та актуалізувати в собі поклади Божої сили. Дякуємо Вам за те, любі вороги. Ми вас дуже любимо і з любов’ю будемо нещадно вас поборювати.
Друге значення аналізованого слова пов’язане з хворобою. Те, що демонструє команда регіонів, комуністів та їхніх коаліціянтів разом із засмерділими тушками – хвороба духу, моральне виродження та агонія власних можливостей.
Отже, те що відбулося у Львові 9 травня, сповна не покривається словом провокація, а іншою лексемою – окупація, себто встановлення чужого режиму на займаній території. Галичина – безсумнівний острів Свободи у всіх смислах цього слова-чуда. Тому приїхати сюди із символом окупації – червоним прапором і символом Російської імперії – георгіївськими стрічками – означає здійснювати окупаційні дії бодай символічно. Якщо місцева влада цьому сприяє, то вона сповна вмонтована у цей новітній окупаційний маховик. Проте Львів продемонстрував блискучий приклад прямостояння і протистояння і колоніялістам, і власним виродкам, і служницям-покоївкам типу Герман, і ліберастам-євнухам типу якогось там редактора маловідомого львівського журналу, який у своїй слабодухості, маловірстві, чоловічому безсиллі завомпив з переляку, що, Україні мало зосталося бути… Торба Вам, ліберасти. Браво, зокрема, МОЛОДІ Львова. І відворотне презирство тим, що заховали голову у пісок і просторікують про «виваженість» і «толерантність». Поки ви риєтеся головою у пісок – вам всі решта органи просто повідривають.
Слово друге – імідж – з англ. image, букв. образ – цілеспрямовано сформований образ кого-небудь. Ті, що речуть (чи ричать-рикають?) про начебто постраждалий імідж Львова, – нехай подивляться на свій імідж-образ у дзеркалі. Побачать там щось доволі придуркувате, застрашене і неадекватне. Хіба коли нема інших аргументів на поверхню виносяться власні комплекси. Чи псують імідж Европи численні акції протесту її громадян з найрізноманітніших приводів: від природного бушування футбольних фанів до пристрасних студентських акцій протестів, зокрема в Англії, Франції, Італії, Греції? Чи зіпсовано імідж Єгипту у його протистоянні з Мубараком? Навпаки, це викликає подив, захоплення і спонукає до дії нас, що, на жаль, досі не побудували незалежної держави. Натомість, направду, імідж України в світі упав нижче нуля, коли слямазарний Ющенко привів до влади кримінального Януковича.
Отож, безглуздо євнухам всіх соціяльних прошарків та фахів за своєю плебейською викривленою цілеспрямованістю накидувати українцям спотворене і неадекватне бачення подій. Всім іміджетворцям рекомендую зайти до порядної оптики. Мо’ поможе. І намагатися купити собі квитки на Евро – 2012.
Слово третє – толерантність з лат. tolerans «терплячість», себто, терпимість, поблажливість до кого-, чого-небудь. Запитую, чи будете терплячі до зла, зради, агресії, поневолення, геноциду? Тоді суперечите засадам християнства. Апостол Павло каже: «Нехай любов ваша буде нелицемірна, горніться до добра і ненавидьте зло». Ще окресленіше це висловив Ісус Христос: «Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, то від лихого». Але ж сказано: «Будете слухати і не будете чути». Концептуалізували це і до нашої ери. Зокрема великий Аристотель: «Коли тобі кажуть, що можна не шанувати батька свого чи матір, – ти нічого не доводь. А просто карай». Це кодекс найвищих цінностей – моралі і культури. Згубна толерастія через свою гнилість і оспалість духу ополчилась саме на ці найпотужніші людиносяжні категорії. Бо ліберастія і толерастія не носить тих цінностей у собі і вкрай остервеніло і не толерантно реагує на них у людях іншої психічної природи – ідеалістичних, одержимих, відважних і мужніх. Де ви бачили ці риси у толерастах? Тому об’єктом їхнього особливого роздратування є сам факт навіть не політичного, а попросту екзистенційного збільшення людей Свободи. На завершення про імунологічний стан організму. Лексема толерантність має ще одне значення: «імунологічний стан організму, при якому він не може синтезувати антитіла у відповідь на введення певного антигену…». Отож це біда навіть на фізіологічному рівні існування. Натомість у політичній діяльності середня дорога веде, як казав Донцов, до нічого… Краще рішучий удар обухом, ніж дерев’яна пила вичікування. Львове! Ти повернув собі статус міста неосяжного Бандери!».
(Виступ Ірини Фаріон поширила прес-служба ВО "Свободи").
Фото - Вголос
